2-424.10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

26 січня 2010 року Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., при секретарі  Данковській С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1,до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради,про позбавлення батьківських прав,  -

 В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2009 р. ОСОБА_1О.в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2,звернулася  до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2

В позові зазначено, що в період з 1998 р.по січень 2009 р.з відповідачем вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах,4.10.1999 р. у сторін народився син ОСОБА_2,який постійно проживає з позивачкою.

Відповідач, який  є батьком неповнолітнього ОСОБА_2, злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків щодо виховання та утримання свого неповнолітнього сина, разом з дитиною тривалий час не проживає, не приділяє сину належної уваги, не надає матеріальної допомоги на його утримання, не цікавиться здоров’ям , навчанням, життям та подальшою долею свого сина.

В період з 2003 р.по грудень 2008 р.відповідач відбував покарання в місцях позбавлення волі і жодних відносин з дружиною та сином не підтримував, після дострокового звільнення в сім*ї поводився грубо, безпідставно ображав сина, в його присутності зловживав спиртними напоями. Вдома відповідач знаходився рідко, влаштовував сварки, що негативно відбивалося на психіці та вихованні сина.

Позивач просить суд позбавити ОСОБА_3батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_4підтримала заявлений позов своєї довірительки в повному обсязі і просила його задовольнити з урахуванням наданих доказів та інтересів дитини.

Відповідач в судове засідання не з’явився з невідомих причин, викликався належним чином, про що в справі є поштові повідомлення про отримання ним судових повісток, заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ст.224,225 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності відповідача та постановив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

В судовому засіданні представник органу опіки та піклування надав письмовий висновок про те, що комісія з питань захисту прав дитини Шевченківської райадміністрації не може прийняти рішення по суті справи з огляду на те, що відповідач на засідання комісії особисто не з*являвся,зареєстрований в іншому районі. Просив вирішити справу на розсуд суду ,прийняти до уваги доводи позивача та пояснення її представника.

Вивчивши усі надані письмові докази у сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків, з урахуванням позиції третьої особи суд вважає, що позов ґрунтується на законі, підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Статтею 4 Декларації прав дитини від 20.11.1959 р.передбачено, що дитина повинна рости під піклуванням і під відповідальністю своїх батьків в атмосфері любові, морального та матеріального забезпечення. При вихованні дитини повинні бути враховані інтереси дитини, те, що їй дуже потрібна турбота і любов,адже благополуччя дитини залежить від благополуччя родини.

Як встановлено ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»(№2402-ііі від 26.04.2001 р.)виховання в сім*ї є першоосновою розвитку особистості дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання, розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов*язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров*я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов’язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров’я, фізичний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він (вона) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2,його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3,  шлюб між ними не реєструвався, дитина проживає з матір*ю.

Як встановлено вироком Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 15.12.2005 р.,ОСОБА_3був засуджений за скоєння тяжких злочинів до 5 років 9 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, раніше також був тричі судимий за тяжкі злочини.

В період з 13.08.2003 р.відбував покарання в місцях позбавлення волі, в грудні 2008 р.був звільнений умовно-достроково.

З пояснень представника позивача суд встановив, що протягом тривалого часу позивачка та неповнолітній ОСОБА_2разом з батьком ОСОБА_3 не проживали, дитина виховується позивачкою самостійно, батько дитини ОСОБА_3ухиляється від виконання своїх батьківських обов*язків щодо виховання та утримання сина,не приділяє йому належної уваги,не цікавиться здоров*ям,навчанням,життям та подальшою долею,дитина фактично не знає свого батька,не відчуває до нього любові,спілкуватись з батьком не бажає та має до батька лише негативні почуття за те,що ОСОБА_3ображає його матір ОСОБА_1

Ці обставини також підтверджені свідками ОСОБА_5,ОСОБА_6,ОСОБА_7,які пояснили,що ОСОБА_3,навіть під час нетривалого проживання в сім*ї з позивачкою та сином, допускав насилля і бив позивачку, нецензурно лаявся в присутності сина,ніколи не приймав участі в його вихованні,жодним чином не допомагав утримувати дитину,життям,здоров*ям,навчанням та розвитком дитини не цікавиться,фактично залишив сина на позивачку, відбував покарання в місцях позбавлення волі. Дитина виховується самостійно позивачкою, яка створила всі необхідні умови для проживання,розвитку,навчання сина,до нього ставиться з любов*ю,сам ОСОБА_2 висловлюється про те,що з батьком він спілкуватись не бажає, вважає його чужою людиною, має лише негативні почуття як наслідок відношення ОСОБА_3до його матері та до нього.

Свідок ОСОБА_8суду пояснила,що відповідач ОСОБА_3її рідний син,який з народження дитини не відчував відповідальності за сина,не приймав участі в його вихованні,розвитку,всі ці турботи були покладені на ОСОБА_1Відповідач вів такий спосіб життя, який не сумісний з наявністю сім*ї,дитини,допускав насильство до ОСОБА_1,за що син його називав «чудовиськом» і не бажає спілкуватись з батьком та підтримувати з ним хоч якісь контакти. Після повернення з колонії ОСОБА_3О.в сім*ї з ОСОБА_1та сином прожив нетривалий час, протягом якого про них не піклувався,вчиняв сварки та бив позивачку,потім фактично створив іншу сім*ю,з сином відносин не підтримує. Вважає, що з урахуванням способу життя ОСОБА_9 та його особистих якостей, моральних цінностей, байдужості до сина він не зможе позитивно впливати на його виховання і спілкування з ним не на користь дитині.

З матеріалів справи суд також встановив,що батько дитини навчанням та поведінкою сина не цікавиться,до учбового закладу за місцем навчання сина ніколи не звертався,з класним керівником контакту не має,участі в оплаті за навчання не приймає.

Як вбачається з характеристики неповнолітнього ОСОБА_2,він проживає з матір*ю ОСОБА_1,знаходиться на її утриманні, йому створені необхідні умови для навчання та розвитку. Батько жодним чином не бере участі в житті сина.

З висновку спеціаліста № 201\с від 4.02.2009 р.вбачається, що 1.02.2009 р.позивачка ОСОБА_1О.в квартирі за місцем свого проживання отримала кровопідтік з припухлістю м*яких тканин в лівій лобно-теменній області ,кровопідтік навкруги правого ока,неглибоку рану на верхній вії правого ока,які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження ,отримані внаслідок побиття відомим,в суді представник позивача пояснила, що позивачка була побита відповідачем і не вперше,на очах у сина.

Аналізуючи надані докази, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_9злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків щодо виховання та утримання свого малолітнього сина, не приділяє йому належної уваги, не надає матеріальної допомоги на його утримання, навчання, не цікавиться здоров’ям, розвитком, життям та подальшою долею сина.

Крім того, спосіб життя, моральні якості та поведінка відповідача по відношенню до матері дитини переконують суд в тому, що це негативно впливає на нервовий стан дитини, не є корисним для його виховання та розвитку.

 в зв*язку з викладеним вище суд дійшов висновку,що є  всі передбачені законом підстави для позбавлення відповідача батьківських прав,що буде відповідати інтересам дитини, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

 На підставі ст.ст.10,11,57,60,76,208-209,212-215, 218,224-226 ЦПК України, ст.ст.164, 165, 167, 180-183 СК України, суд -

     ВИРІШИВ:

 Позов задовольнити.

 Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, поданої протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

       Суддя                          Ю.А.Галущенко