Справа № 1540/4385/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          29 жовтня 2018 року                                                                                            м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням  судді  Андрухіва В.В. за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., представника позивача – адвоката ОСОБА_1 (за довіреністю), представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою  ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,  -   

                                                  ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №3018-13 від 24.05.2017 року та №0749588-1315-1520 від 01.03.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.06.2012 року ОСОБА_4 селищною радою йому було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: Одеська обл., Красноокнянський р-н, смт. Красні Окни, вул. Івана Франко, 11. Цього ж дня право власності на вищезазначене нерухоме майно було зареєстроване, про що позивачу ОСОБА_4 районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації було надано витяг про державну реєстрацію прав від 13.06.2012 року. Реєстрація права власності проводилась на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.06.2012 року та на підставі технічного паспорту від 13.06.2012 року, складеного ОСОБА_4 районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації.

Позивач вказав, що відповідно до експлікації зазначеного технічного паспорту, загальна площа житлового будинку А складає 199,9 кв.м., а житлова площа - 61,3 кв.м. Відповідно до характеристики будівель та споруд зазначеного технічного паспорту, загальна площа житлового будинку складає 134,6 кв.м. Проте, під час державної реєстрації права власності, ОСОБА_4 районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації було зазначено у реєстрі не загальну площу будинку, а загальну площу об'єкту, включаючи сараї, гаражі, навіси, літній душ та вбиральню, яка становить 559,9 кв.м.

Враховуючи вищевикладене, як зазначив позивач, він звернувся до Комунального підприємства «Окнянське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації», як до установи, яка проводила реєстрацію права власності на вищезазначений будинок, із заявою у якій просив надати інформацію стосовно загальної та житлової площі будинку, який знаходиться за адресою: Одеська обл., Красноокнянський р-н, смт. Красні Окни, вул. Івана Франка, 11. Згідно відповіді КП «Окнянське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» від 21.08.2018 року №65, загальна площа житлового будинку, який розташований за адресою: Одеська обл., Красноокнянський р-н, смт. Красні Окни, вул. Івана Франка, 11, складає 199,9 кв.м., включаючи площі всіх поверхів, враховуючи підвальний, а житлова площа складає - 61,3 кв.м.

Таким чином, позивач є власником житлового будинку, загальною площею 199,9 кв.м., який розташований за адресою: Одеська обл., Окнянський р-н, смт. Окни, вул. Івана Франка, 11.

Позивач зазначив, що 24.05.2017          року Головним управлінням ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 3018-13, яким йому було визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період - 2016 рік, у розмірі 25606,18 грн.

Позивач вказав, що ним неодноразово подавались до органів ДФС України зауваження та скарги на вищезазначене податкове повідомлення-рішення, проти вони не були взяті до уваги, а листом ДФС України від 14.05.2018 року № 6855/4/99-99-1 1-0201-14 його було повідомлено про залишення скарги без розгляду.

01.03.2018 року Головним управлінням ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0749588-1315-1520, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період - 2017 рік, у розмірі 25703,84 грн.

Позивач вважав, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №3018-13 від 24.05.2017 року та №0749588-1315-1520 від 01.03.2018 року є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач неправильно визначив базу оподаткування, безпідставно збільшив суму податку на 25000 грн. через нібито перевищення загальної площі об'єкта житлової нерухомості 500 кв.м., та в порушення принципу стабільності податкового законодавства (п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України) застосував ставку податку, визначену рішенням органу місцевого самоврядування менш ніж за шість місяців до початку повного бюджетного періоду. Таким чином, позивач вважав, що оскаржувані рішення відповідача порушують його права та законні інтереси, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою від 03.09.2018 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 01.10.2018 року на 12:00 год.

У судове засідання, призначене на 29 жовтня 2018 року на 15:00 годину, з'явилися представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 18.10.2018 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав його необґрунтованим. 26.09.2018 року представник відповідача надав відзив, в якому зазначив, що відповідно до даних витягу про державну реєстрацію прав, ОСОБА_3 належить житловий будинок з надвірними будівлями  загальною площею 559,9 кв.м. Представник відповідача вказав, що ГУ ДФС в Одеській області проведено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік та 2017 рік та винесено ОСОБА_3 податкові повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 24.05.25017 року №3018-13 на суму 25606,18 грн. та №0749588-1315-1520 від 01.03.2018 року на загальну суму 25703,84 грн.

Представник відповідача зазначив, що п.4 Прикінцевих положень Закону України №909-VIII від 24.12.2015 року «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» встановлено, що в 2016 році до прийняття рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України. Також, п.4 Перехідних положень Закону України №5132 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» передбачено, що у 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього закону не застосовуються вимоги п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Представник відповідача вважав, що посилання позивача на незаконність винесення податкових повідомлень-рішень – є вільним трактуванням законодавства.

Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до ОСОБА_1 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.01.2018 року №112016244, ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності САЕ060636 від 13.06.2012 року є власником, зокрема, житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 199,9 кв.м., житловою площею 61,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Окнянський район (Красноокнянський район), смт. Окни (смт. Красні окни), вул. Франко Івана, буд. 11 (а.с. 24).

24.05.2017 року ГУ ДФС в Одеській області відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення №3018-13, яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов’язання за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості за 2016 рік” в розмірі 25606,18 грн. (а.с. 10).

02.08.2017 року позивач звернувся до начальника Подільської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області з заявою, в якій просив провести звірку даних по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так як отримав повідомлення №3020-13 від 24.05.2017 року на суму 240,87 грн., повідомлення №3019-13 від 24.05.2017 року на суму 345,19 грн., повідомлення №3018-13 від 24.05.2017 року на суму 25606,18 грн. (а.с. 25).

У вказаній заяві позивач зазначив, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, загальна площа житлового будинку складає 134,6 кв.м., загальна площа надвірних будівель – 425,3 кв.м.

22.02.2018 року ГУ ДФС в Одеській області надано ОСОБА_3 відповідь за вих. №1283/Ч/15-32-13-15-13 на заяву від 02.02.2018 року, та повідомлено, що зазначені відомості щодо житлового будинку за адресою: Одеська область, смт. Окни, вул. Івана Франка, буд. 11, загальною площею 199,9 кв.м., житловою площею – 61,3 кв.м., будуть враховані в нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік (а.с. 31).

Однак, 01.03.2018 року ГУ ДФС в Одеській області, відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення №0749588-1315-1520, яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов’язання за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості за 2017 рік” в розмірі 25703,84 грн. (а.с. 11).

20.03.2018 року позивач звернувся до в.о. голови ДФС України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 24.05.2017 року №3018-13, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості за 2016 рік” в розмірі 25606,18 грн. (а.с. 26-28).

06.04.2018 року ДФС України прийнято рішення про продовження розгляду скарги ОСОБА_3 від 20.03.2018 року на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 24.05.2017 року №3018-13 (а.с. 32).

Рішенням ДФС України від 14.05.2018 року №6855/4/99-99-11-02-01-14 скаргу ОСОБА_3, від 20.03.2018 року на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 24.05.2017 року №3018-13 залишено без розгляду та повернуто (а.с. 33-34).

15.06.2018 року ОСОБА_3 звернувся до в.о. голови ДФС України з черговою скаргою на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 24.05.2017 року №3018-13 (а.с. 29-30).

Листом від 12.07.2018 року №10089/4/99-99-11-02-01-14 «Про розгляд скарг», ДФС України повідомила позивача про те, що оскільки зміни щодо площі житлового будинку внесено у 2018 році, тобто після винесення податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 24.05.2017 року №3018-13, то підстави для проведення перерахунку суми нарахованого податку на нерухоме майно відсутні, проте будуть враховані при визначенні суми податку на нерухоме майно за 2017 рік (а.с. 35-36).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно п.п.266.3.1 та п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.4.1 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Відповідно до п.п.266.4.2 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються, виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об’єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за     формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п.266.5.1. п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України (в редакції, станом на 01.01.2016 року), ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до п.п.266.5.1. п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України (в редакції, станом на 01.01.2017 року), ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Як передбачено підпунктом     266.6.1     пункту     266.6     статті     266     Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно п.п. “ґ” п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, за наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Пунктом     12.3     статті     12 Податкового кодексу України     визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом     12.3.4     пункту     12.3     статті     12 Податкового кодексу України     встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

В п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" №909-VIII від 24.12.2015 року зазначено установити, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені   підпунктом 12.3.4   пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та   Законом України   "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Пунктом 4 Перехідних положень Закону України №5132 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» передбачено, що у 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків не застосовуються вимоги п.п. 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Суд бере до уваги доводи позивача про відсутність підстав нарахування ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості за 2016 рік в розмірі 25606,18 грн., та за 2017 рік в розмірі 25703,84 грн.

Як вже встановлено судом, позивач є власником житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: Одеська обл., Окнянський р-н, смт. Окни, вул. Івана Франка, 11.

Право власності на вищезазначене нерухоме майно зареєстроване ОСОБА_4 районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, про що позивачу надано ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав від 13.06.2012 року №34470217 (а.с. 17).

Реєстрація права власності проводилась на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.06.2012 року (а.с. 16) та на підставі технічного паспорту від 13.06.2012 року (а.с. 18-22), складеного ОСОБА_4 районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до зазначеного технічного паспорту, загальна площа житлового будинку складає 199,9 кв.м., а житлова площа - 61,3 кв.м.

Згідно свідоцтва про право власності від 13.06.2012 року загальна площа нерухомого майна складає 559,9 кв.м., житлова площа – 61,3 кв.м., з них: житловий будинок – 134,6 кв.м., житлова площа – 61,3 кв.м.

У зв’язку з наявністю зазначених розбіжностей, позивач звернувся до судового експерта з заявою про проведення експертного дослідження. Перед експертом були поставлені наступні питання: яка фактична загальна площа житлового будинку по вул. Франка Івана, 11 в смт. Красні окни Одеської області?; чи вірно внесено до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно опис майна по вул. Франка Івана, 11 в смт. Окни Одеської області?

Висновком експертних досліджень №12-2018 від 05.10.2018 року, складеного судовим експертом ОСОБА_5 (свідоцтво №1070 від 19.12.2006 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), встановлено, що відповідно до п. 29 постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», було внесено недостовірні дані в частині типу об'єкта та загальної площі об'єкту нерухомості по вул. Франка Івана, 11 в смт. Окни Одеської області (а.с. 60-64).

У висновку зазначено, що фактично, у відповідності до чинного законодавства України у сфері державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, до Державного реєстру прав власності необхідно внести наступну інформацію, що стосується опису нерухомого майна: Тип об'єкта: Житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості. Опис об’єкта: Загальна площа - 199,9 кв.м., житлова площа - 61,3 кв.м.; підвал літ. «а», навіс літ. «al», ґанок літ. «а2», сарай літ. «Б», сарай літ. «В», навіс літ. «Г», сарай літ. «Д», навіс літ. «Е», гараж літ. «Ж», підвал літ. «ж», гараж літ. «З», літній душ літ. «И», вбиральня літ. «К», ворота з хвірткою №1, огорожа №2, вимощення І, водопровід II, вигрібна яма III.

Таким чином, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості за 2016 та 2017 роки були розраховані ГУ ДФС в Одеській області невірно, виходячи з помилково зазначеної у Свідоцтві про право власності загальної площі об'єкта житлової нерухомості. Оскільки загальна площа об'єкта житлової нерухомості фактично не перевищує 500 кв.м., також були відсутні підстави для збільшення суми податку відповідно до п.п. “ґ” п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України на 25000 грн.

Слід зазначити, що помилка у загальній площі об'єкта житлової нерухомості виникла не з вини позивача, а з вини державного органу та органу місцевого самоврядування, які оформляли позивачу правовстановлюючі документи та здійснювали реєстрацію речових прав у державному реєстрі. В подальшому ця помилка була виправлена суб'єктом владних повноважень, а тому позивач не повинен нести відповідальність, у тому числі й обов'язок зі сплати надмірної суми податку, через помилки державних органів.  

При цьому, суд зазначає, що оскільки нарахування податків є дискреційними повноваженнями відповідача як суб’єкта владних повноважень, суд не може брати на себе ці функції та самостійно розраховувати позивачу податок на нерухоме майно.

Також суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що рішення ОСОБА_4 селищної ради Одеської області від 09.07.2015 року №657-VI «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території ОСОБА_4 селищної ради», було прийняте з порушенням принципу стабільності, визначеного п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, згідно якого стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.  

Тому відповідні ставки, впроваджені рішенням ОСОБА_4 селищної ради Одеської області від 09.07.2015 року №657-VI, могли бути застосовані лише в 2017 році.

При цьому, посилання відповідача на п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" №909-VIII від 24.12.2015 року, згідно якого в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені   підпунктом 12.3.4   пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та   Законом України   "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", суд до уваги не бере, оскільки вказаною нормою зміни до п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України не вносилися і ця норма є чинною.

При цьому, позивач не посилається на те, що дане рішення ОСОБА_4 селищної ради Одеської області від 09.07.2015 року №657-VI «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території ОСОБА_4 селищної ради» було опубліковано після 15 липня.  

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 24.05.2017 року № 3018-13 на суму 25606,18 грн. та від 01.03.2018 року № 0749588-1315-1520 на суму 25703,84 грн. підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

                                                   ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 (адреса: вул..Івана Франка, буд.11, смт.Окни, Окнянський район, Одеська область, 67900, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) до Головного управління ДФС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) – задовольнити  повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 24.05.2017 року № 3018-13 на суму 25606,18 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 01.03.2018 року № 0749588-1315-1520 на суму 25703,84 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) на користь ОСОБА_3 (адреса: вул..Івана Франка, буд.11, смт.Окни, Окнянський район, Одеська область, 67900, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його  проголошення до П’ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2018 року.

Суддя                                                                                                         В.В. Андрухів

          .