Справа № 2 - 710
2009р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2009р. Лутугинський районний суд Луганської області в складі:
головуючого – судді Гайдук В.Г.
при секретарі – Іваняк Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лутугине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -
В с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, посилаючись на наступне. Він є власником жилого будинку № 46 по вул. Горького в смт Георгіївка Лутугинського району Луганської області. Крім нього в будинку зареєстровані син ОСОБА_3, 10.10. 1990р. народження та його колишня дружина ОСОБА_2, шлюб з якою розірваний 24.07.2007р. Відповідачі в будинку не проживають з січня 2007р., особисті речі відповідачів в будинку відсутні. Реєстрація відповідачів в будинку порушує його права власника будинку, він сплачує комунальні послуги за відповідачів, добровільно з будинку відповідачі не виписуються.
У судовому засіданні позивач, його представники ОСОБА_4, ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, просили визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням в будинку № 46 по вул. Горького в смт Георгіївка Лутугинського району Луганської області, пояснили, що відповідачі без поважних причин не проживають з позивачем більше двох років. Реєстрація відповідачів в будинку порушує права власника будинку, він сплачує за них комунальні послуги, не може розпорядитись будинком, продати його.
Крім того, представник позивача ОСОБА_4 пояснила, що вона проживає разом з позивачем в його будинку з квітня 2007р., син позивача вже в будинку не проживав, його речей в будинку немає. Декілька разів він приходив до батька, але потім перестав приходити, постійно проживає з матір’ю.
Представник позивача ОСОБА_5 пояснив, що відповідачі без поважних причин не проживають в будинку позивача більше року, вони проживають за іншою адресою, що підтверджується позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини. Якщо позивач перешкоджав відповідачам проживати разом з ним в спірному будинку, але ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 не ставили питання у судовому порядку про усунення перешкод в користуванні будинком, про вселення в будинок, а тому є всі підстави для визнання їх втратившими право користування жилим приміщенням в цьому будинку.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні від 14.10.2009р. позов визнала, пояснила, що у неї в теперішній час дійсно склалася інша сім’я, і вона з сином проживає за іншою адресою. Вона не проживає з позивачем з січня 2007р., згодна виписатися з будинку, але син не проживає з батьком з поважних причин. В серпня 2008р. він був травмований в ДТП, лікувався стаціонарно, потім неодноразово оперувався, потребував стороннього догляду, батько не бажав доглядати за сином, крім того, позивач проживає з іншою жінкою, яка перешкоджає сину спілкуватися з батьком, ключі від будинку у сина забрали.
Відповідач ОСОБА_3 у судових засіданнях від 10.06.2009р., 14.10.2009р. позов не визнав, пояснив, що він не проживає в будинку з батьком, на його думку, з поважних причин. До серпня 2008р. він проживав в будинку з батьком, навчався в Георгіївській середній школі, в серпні 2008р. він був травмований в ДТП, довгий час лікувався стаціонарно, амбулаторно, з батьком не міг проживати, потім у нього не склалися стосунки з співмешканкою батька, вони обоє уникали зустріч з ним, забрали у нього ключі від будинку.
Вислухавши пояснення позивача, представників позивача, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.10.2007р. є власником жилого будинку за адресою: смт Георгіївка Лутугинського району Луганської області, вул. Горького, № 46. ( а.с.4-5).
В зазначеному будинку разом з ОСОБА_1 зареєстровані його колишня дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3, 10.10. 1990р. народження, що підтверджується довідкою виконкому Георгіївської селищної ради Лутугинського району Луганської області. ( а.с.8).
ОСОБА_2 є колишньою дружиною ОСОБА_1, шлюб з яким розірваний 24.07.2007р., що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу ( а.с.7).
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з вимогами ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Як вбачається з акту депутата Георгіївської селищної ради ОСОБА_11 ( а.с.6) ОСОБА_2, 1963р. народження та ОСОБА_3 в будинку за зазначеною адресою постійно не проживають з січня 2007р.
Судом встановлено, що колишня дружина позивача ОСОБА_2 більше двох років без поважних причин не проживає в будинку позивача, у неї склалася інша сім’я, вона проживає постійно за іншою адресою, проти чого не заперечувала і сама ОСОБА_2
Свідок ОСОБА_6 підтвердив, що дійсно більше двох років тому подружжя ОСОБА_3 розірвали шлюб, колишня дружина позивача з сином проживають за іншою адресою. В теперішній час вона одружилася з іншим чоловіком.
Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він є сусідом ОСОБА_1, йому відомо, що вони розірвали шлюб з колишньою дружиною два роки потому, ОСОБА_2 разом з сином проживають за іншою адресою, місце їхнього проживання йому не відомо. Знає, що син ОСОБА_1, коли навчався в школі, деякий час після розлучення батьків проживав то з батьком, то з матір’ю, а потім зовсім пішов від батька.
Суд вважає, що посилання відповідачів на те, що відповідач ОСОБА_3 не проживає з батьком з поважних причин, не має правового значення.
Не заслуговують на увагу пояснення свідків зі сторони відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що він є другом ОСОБА_3, йому відомо, що батьки ОСОБА_12 розійшлись, ОСОБА_3 жив то у матері, то у батька, с батьком ОСОБА_12 не спілкується. З яких причин ОСОБА_3 не проживає з батьком, йому не відомо.
Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він навчався разом з ОСОБА_3 у школі, йому відомо, що між ОСОБА_3 і його батьком неприязні стосунки, ОСОБА_3 пішов від батька, але йому не відомо з яких конкретно підстав, з якого часу ОСОБА_3 не проживає з батьком.
Свідок ОСОБА_9 підтвердив факт неприязних стосунків ОСОБА_3 с батьком, наскільки йому відомо, після ДТП батько не допомагав ОСОБА_3, в теперішній час ОСОБА_3 проживає з матір’ю. Тобто, зазначені свідки конкретно не пояснили, з яких причин, з якого часу ОСОБА_3 не проживав з батьком.
Не заслуговують на увагу і посилання відповідачів в підтвердження своїх заперечень на позовні вимоги позивача на характеристику на ОСОБА_3 з місця навчання в Георгіївській загальноосвітній школі № 2 від 20.06.2008р., свідоцтво серії ААА № 633060 про отримання посвідчення водія від 23.05.2008р., атестат від 27.06.2008р. про закінчення у 2008р. школи, довідку з Георгіївської амбулаторії, характеристику з місця проходження практики в ВТЗ ЛДНВВК в червні 2007р. ( а.с. 39-43), тому що ці документи підтверджують лише факт реєстрації відповідача за зазначеною адресою.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_13 дійсно з 23.08.2008р. по 18.09.2008р. після ДТП лікувався стаціонарно в травматологічному відділенні Білівської лікарні. ( а.с.23). Між тим, як встановлено у судовому засіданні, відповідач ОСОБА_13 до ДТП і після виписки з лікарні не проживав постійно у батька, не ставив питання про вселення в будинок.
Епізодичні появлення у батька влітку 2007р. не можуть свідчить про факт постійного проживання у батька.
Не може суд прийняти до уваги твердження відповідачів про те, що позивач та його співмешканка перешкоджали відповідачу ОСОБА_13 проживати в будинку батька, забрали у нього ключі від будинку.
Судом встановлено, і проти цього не заперечували відповідачі, що вони не звертались до суду весь цей час з позовом про вселення в будинок, про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням в будинку.
Комунальні послуги відповідачі також не оплачували, чим порушували права позивача як власника будинку, проти чого відповідачі також не заперечували.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, ОСОБА_3 зазначає свою адресу: смт Георгіївка Лутугинського району Луганської області, вул. Коцюбинського, № 25, тобто місце проживання його матері. В позовній заяві позивач зазначає, що його батьки розірвали шлюб в липні 2007р., він проживає з матір’ю і перебуває на її утриманні.
Суд не може визнати причини не проживання відповідачів в будинку за зазначеною адресою, на які посилаються відповідачі, поважними.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність у суду підстав для визнання причини не проживання відповідачів в будинку позивача неповажними.
Враховуючи, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають в будинку позивача без поважних причин більше одного року, підстав для зберігання за ними жилого приміщення немає, їх слід визнати втратившими право користування жилим приміщенням у вказаному будинку.
Позивач не наполягає на поверненні йому судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11 60, 209, 212 - 215 ЦПК України, ст.ст. 391,405 ЦК України, суд –
В и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, 1963р. народження, ОСОБА_3, 1990р. народження такими, що втратили право користування жилим приміщенням в будинку № 46 по вул. Горького в смт Георгіївка Лутугинського району Луганської області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Лутугинський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ст. 295 ч.4 ЦПК України.
Суддя: