У К Р А Ї Н А

Ленінський районний суд міста Севастополя

_______________________________________________________________________________

2-а-510/10

Категорія 70

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 січня 2010 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі судді Балюкової К.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя про зобов’язання  нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу, як дитині війни,  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, 16.12.2009 р. звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя, просить суд зобов’язати відповідача нарахувати  та виплатити щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., вказуючи на те, що він має статус дитини війни і має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позовні вимоги мотивував тим, що рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. Конституційний Суд України визнав неконституційними положення п. 41 розділу II Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з якими текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в іншої редакції, відповідно до якої відповідач щомісячно сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків мінімального розміру пенсії за віком. Таким чином, відповідач після прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення повинен був виплачувати пенсію з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але відповідач ігнорує зазначене рішення Конституційного Суду України, що порушує конституційні права і свободи позивача, позбавляє його законного права на отримання перерахованого підвищення до пенсії. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії дитині війни за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.  

В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Севастополя в судове засідання не з’явилась, надала письмові заперечення на позов, згідно яких вважала позов необґрунтованим, просила в його задоволенні відмовити. Одночасно з запереченнями на позов представник відповідача надала клопотання про розгляд справи в її відсутність.

Визнаючи наявні матеріали справи про права і взаємостосунки сторін достатніми, суд знаходить можливим, згідно зі ч.2 ст. 122 КАС України, розглянути справу в порядку письмового провадження та постановити рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1 від 18.11.2004 року встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому ст. 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.            

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1Д . народився у 1938 році, є пенсіонером, йому призначена пенсія за віком, він має статус дитини війни, про що свідчить відповідна відмітка в пенсійному посвідченні, копія якого міститься в матеріалах справи. В зв’язку з цим, на позивача поширюється дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і він має право на отримання підвищеної пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.        

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008  від 22.05.2008 р. зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 статті 58 Конституції України реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання, не повинні прийматися до уваги.

Враховуючи, що після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008  від 22.05.2008 р. ніяких змін до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносилося, дія вказаної статті на 2009 рік не зупинялася, а також приймаючи до уваги, у 2009 році відповідач щомісячно сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд приходить до висновку про те, що невиплачена частина підвищення до пенсії у розмірі 20 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. підлягає нарахуванню та виплаті відповідачем позивачу.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював іншій розмір, немає.

З огляду на викладене, судом не беруться до уваги посилання відповідача на положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, установлюється в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальний прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність, у грудні 2008 року складав 498 грн.

Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646- IV від 20 жовтня 2009 року мінімальний прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність, з листопада 2009 року становить 573 грн.

Таким чином, сума недоплати за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. складає: ((498 грн. х 10 міс.)  + (573 грн. х 2 міс)) х 20 % = 1225 грн. 20 коп.

Таким чином, судом вбачається достатні підстави для зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі міста Севастополя нарахувати та вилатати ОСОБА_1Д недоплачену щомісячну державну допомогу,  як дитині війни  за період з 01 січня 2009 року – по 31 грудня 2009 року у розмірі 1225,20 грн.

На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124, 152 Конституції України, ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-І від 18.11.2004 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 122, 160, 161 КАС України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.              

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя нарахувати та вилатати ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну допомогу,  як дитині війни   за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. у розмірі 1225 грн. 20 коп.        

Постанова суду може бути оскаржена. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів до Ленінського районного суду м.Севастополя. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м.Севастополя.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя   -    підпис

Копія вірна.

Суддя Ленінського

районного суду м. Севастополя                                                               К.Г.Балюкова