Справа № 2-1212/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

15 січня 2010 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді -                 Олійника А.В.

секретаря -                     Бабенко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу домоволодіння дійсним та визнання права власності, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу домоволодіння дійсним та визнання права власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог вона вказує, що 20.02.2007 року між нею та відповідачем було досягнуто домовленості про купівлю-продаж домоволодіння № 34, розташованого по вул.. Комсомольській в с. Надеждівка Новомосковського району Дніпропетровської області. На підтвердження угоди вона сплатила відповідачу 1000 гривень. Власницею цього будинку була бабуся відповідача ОСОБА_3, яка померла 23.02.1999 року. Після її смерті відповідач була спадкоємицею за законом, але на даний момент не бажає оформляти документи на будинок на своє ім’я та нотаріально посвідчувати договір купівлі-продажу будинку, у зв’язку з чим вона просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння № 34, розташованого по вул.. Комсомольській в с. Надеждівка Новомосковського району Дніпропетровської області, укладеного між нею та ОСОБА_2, а також визнати за нею право власності на вказане домоволодіння.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння № 34, розташованого по вул.. Комсомольській в с. Надеждівка Новомосковського району Дніпропетровської області, укладеного між нею та ОСОБА_2, а також визнати за нею право власності на вказане домоволодіння.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала, не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Встановлено в судовому засіданні, що 20.02.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості про купівлю-продаж домоволодіння № 34, розташованого по вул.. Комсомольській в с. Надеждівка Новомосковського району Дніпропетровської області.

Згідно договору міни квартири і жилого будинку від 02.11.1995 року житловий будинок за вищезазначеною адресою належить ОСОБА_3 (а.с.12), яка померла 24.02.1999 року (а.с.14).

У відповідності до ст.. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

З матеріалів справи виходить, що ОСОБА_2, після смерті ОСОБА_3 не оформила право власності на домоволодіння № 34, розташоване по вул.. Комсомольській в с. Надеждівка Новомосковського району Дніпропетровської області.

Згідно розписки від 20.02.2007 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 1000 гривень за будинок № 34, розташований по вул.. Комсомольській в с. Надеждівка Новомосковського району Дніпропетровської області.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У відповідності зі ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири), або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

З матеріалів справи виходить, що обґрунтовуючи свої вимоги, позивач не надав доказів виконання ним домовленості з відповідачем щодо всіх істотних умов договору, а саме: передачі йому спірного нерухомого майна відповідачем та сплати відповідачу встановленої нею вартості даного майна, оскільки договір між сторонами в письмовій формі не укладався і нотаріально не міг бути посвідчений. В обґрунтування своїх вимог позивач надала лише розписку, згідно якої 20.02.2007 року відповідач отримала від неї 1000 гривень за будинок № 34, розташований по вул.. Комсомольській в с. Надеждівка Новомосковського району Дніпропетровської області

Враховуючи вищевказане, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 даного кодексу.

Докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для прийняття рішення по справі та по яким у сторін та інших осіб, що беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.. 64 ЦПК письмовими доказами є всякого роду документи, акти, довідки, листування службового чи особистого характеру або виписки з них, які мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 213, 215 ЦПК України, ст.. 220, 224, 657, 331 ЦК України суд, -

в и р і ш и в :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу домоволодіння дійсним та визнання права власності – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, або протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя         (підпис)

Копія вірна:

Суддя                                 А.В. Олійник