Справа № 461/7951/17 Головуючий у 1 інстанції: Лялюк Є.Д.

Провадження № 22-ц/811/33/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Жукровської Х.І.,

з участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 квітня 2018 року в складі судді Лялюка Р.В. в справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про розірвання договорів та стягнення суми боргу,-

встановила:

В листопаді 2017 року позивач ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», в якому просив розірвати Договір № SAMDN25000714188871 від 14 лютого 2011 року, що був укладений на суму 9900,00 доларів США строком на 24 місяці по 14 лютого 2013 року включно під 9% річних, розірвати Договір № SAMDN25000714189195 (вклад «Стандарт» із щомісячною виплатою процентів) від 14 лютого 2011 року, що був укладений на суму 7000,00 Євро строком на 24 місяці по 14 лютого 2013 року включно під 8% річних, розірвати Договір № SAMDNFF000736272204 (вклад «Стандарт на 12 місяців» від 05 липня 2013 року, що був укладений на суму 69020,00 грн. строком на 12 місяців по 05 липня 2014 року включно під 18% річних. Стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 12871,92 доларів США, 8863,54 Євро та 110480,72 грн.

Вимоги обґрунтовував тим, що між ним та відповідачем були укладені за місцем знаходження кримської філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Договір № SAMDN25000714188871 від 14 лютого 2011 року, Договір № SAMDN25000714189195 (вклад «Стандарт» із щомісячною виплатою процентів) від 14 лютого 2011 року та Договір № SAMDNFF000736272204 (вклад «Стандарт на 12 місяців» від 05 липня 2013 року. Стверджував, що свої обов'язки за договорами він виконує в повному обсязі, при цьому відповідач до початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим сплачував відсотки за договорами та перераховував їх на картки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. З метою з'ясування стану вказаних банківських вкладів, можливості доступу до них та нарахування відсотків на вклади, він тричі звертався до відповідача з відповідними письмовими заявами про розблокування рахунків, однак відповіді не отримав. Просив позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_2, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, за неповного з»ясування обставин, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Покликається на те, що на судове засідання 25.04.2018 року, на вимогу суду було представлено оригінали договорів, квитанцій, чеків та пластикових карток, також надано виписку по руху кошів з депозитних договорів, яка була завірена печаткою банку і підтверджувала не лише відносини з банківського вкладу між сторонами, а й вказувала на укладення договорів і нарахування відсотків, що залишилось поза увагою суду.

Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

10.08.2018 року відповідач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав відзив на апеляційну скаргу, у якому покликаючись на необґрунтованість такої просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 на підтримку доводів скарги, а також пояснення представника позивача ОСОБА_3 на заперечення таких, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог та ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом системою автоматизації банку САБ, однак належними та достатніми доказами не підтверджується факт досягнення згоди сторін щодо всіх істотних умов договорів банківських вкладів в належній формі, тобто факт укладення договорів між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Приватбанк».

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач на підтвердження укладення договору банківського вкладу надав ксерокопії договорів та ксерокопії квитанцій, які не містять необхідних реквізитів, передбачених Положенням та Інструкцією, зокрема відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом та підтверджень наявності грошових коштів на рахунках.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого.

Підставами виникнення цивільних прав і обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ст. 1058 ЦК України).

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Як стверджує позивач між ним та відповідачем були укладені такі договори:

-Договір № SAMDN25000714188871 від 14 лютого 2011 року, на суму 9900,00 доларів США строком на 24 місяці по 14 лютого 2013 року включно під 9 % річних;

-Договір № SAMDN25000714189195 (вклад «Стандарт» із щомісячною виплатою процентів) від 14 лютого 2011 року, на суму 7000,00 Євро строком на 24 місяці по 14 лютого 2013 року включно під 8% річних;

-Договір № SAMDNFF000736272204 (вклад «Стандарт на 12 місяців» від 05 липня 2013 року, на суму 69020,00 грн. строком на 12 місяців по 05 липня 2014 року включно під 18% річних.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Пунктом 5 постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя» зобов'язано припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, що унеможливлює діяльність відокремленого підрозділу банку на території автономної Республіки Крим та м. Севастополя - філії Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк».

Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення № 516), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцією (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис штамп «вечірній» чи «післяопераційний» час - а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз положень статті 1059 ЦК України, у поєднанні з положенням пункту 1.4 Положення № 516 та пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції № 174, дає підстави для висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Звертаючись з позовними вимогами позивач ОСОБА_4 стверджує, що свої зобов'язання за договорами він виконав у повному обсязі та належним чином, на підтвердження подає копії квитанції та договорів.

Також до матеріалів справи позивач долучив свою переписку із ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка стосується його бажання розірвати перелічені ним договори та повернути йому кошти, які є предметом таких (а.с. 25-35).

Зокрема, в останній відповіді за підписом провідного спеціаліста з розробки технологій обробки вхідної кореспонденції ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», ОСОБА_4 повідомлено, що через неможливість здійснювати НБУ банківське регулювання та нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю банків та їх відокремлених підрозділів, що розташовані на території АРК та м. Севастополя та враховуючи постанову Правління Національного банку № 260 від 06.05.2014 року, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» припиняє подальшу діяльність на зазначеній території.

На виконання ухвали суду щодо надання виписки про рух коштів, представником банку Аніщенко Б.С. повідомлено, що Кримська філія ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» самостійно вела облік здійснюваних операцій, забезпечувала збереження документів, однак доступ до первинних документів на даний час є обмеженим, відповідно вимогу суду задовольнити неможливо (а.с. 60).

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року № 492, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні рахунки)(п. 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (п. 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний депозитний рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківським правилам) і звичаям ділового обороту.

Пунктом 10.1 зазначеної Інструкції передбачено порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред»явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивач ОСОБА_4 на підтвердження укладення договорів банківського вкладу надав виключно ксерокопії таких та квитанції, які не містять необхідних реквізитів, передбачених Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами та Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, а також не надано доказів на підтвердження наявності грошових коштів на рахунку, відкритому на підставі спірного договору.

Зокрема, надані позивачем копії квитанцій не містять відбитку печатки (штампа) банку, який повинен засвідчувати підпис працівника, який прийняв готівку, а також електронного підпису працівника банку, засвідченого електронним підписом САБ.

Крім цього, позивач надає як доказ копію заяви № SAMDNFF000736272204 від 05.07.2013 року, яка не є договором вкладу в розумінні вимог закону.

Враховуючи те, що договори банківського вкладу, квитанції про внесення коштів на рахунок, без обов'язкових реквізитів такої, не можуть свідчити про дотримання письмової форми договору банківського вкладу, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Приватбанк», колегія суддів приходить переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору, стягнення суми вкладу та процентів.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 квітня 2018 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 30 жовтня 2018 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк