ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
25.05.07 р. Справа № 15/40
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів” м. Нікополь (код ЄДРПОУ 00186520)
до відповідача закритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімпром” м. Єнакієве (код ЄДРПОУ 31272173)
про стягнення вартості вагової недостачі коксової продукції на суму 4245,71 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Горбань О.Є. за довіреністю № 31-4016 від 19.03.2007 р.
від відповідача: Миронець О.В. за довіреністю № 014-2488 від 10.08.2006 р.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 10.05.2007 р. до 25.05.2007 р.
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів” м. Нікополь до закритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімпром” м. Єнакієве про стягнення вартості вагової недостачі коксової продукції на суму 4245,71 грн.
Ухвалою суду від 02.03.2007 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/40.
На виконання ухвали від 02.03.2007 р. сторонами були надані відповідні документи.
22.03.2007 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву, де просив відмовити в задоволенні позову. Крім того, 10.05.2007 р. від відповідача надійшло доповнення до відзиву від 22.03.2007 р.
Від відповідача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору строком на один місяць, погоджене позивачем.
Згідно статті 69 Господарського процесуального кодексу 05.04.2007 р. суд ухвалою продовжив строк вирішення спору до 27.05.2007 р.
У судовому засіданні представниками позивача та відповідача було заявлено письмове клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв’язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу.
Відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Між позивачем (покупцем за договором) та відповідачем (продавцем) був укладений договір № 1/103 від 22.12.2005 року.
Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов’язаний поставити, а покупець оплатити коксову продукцію, в подальшому „Товар”, асортимент, ціна та кількість якої вказані у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного договору, які є його невід’ємною частиною.
Пунктом 2.1 вказаного договору встановлено, що ціна товару по даному договору встановлена у гривнях і вказана в додатках до даного договору.
Відповідно до п. 3.1. договору товар поставляється на умовах „F.C.A., станція Єнакієве Донецької залізницею відповідно до базисних умов поставки ІНКОТЕРМС, в редакції 2000 року.”
Розділом шостим договору передбачений порядок приймання товару. Зокрема п. 6.1. встановлено, що приймання товару за кількістю відбувається у відповідності з Інструкцією „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю”, затвердженої постановою Держарбітражу № П-6 від 15.06.1965 р. з додатками та змінами від 14.11.1974 р. (далі Інструкція П-6) та якістю – Інструкцією „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю”, затвердженої постановою Держарбітражу № П-7 від 25.04.1966 р. з додатками та змінами від 14.11.1974 р. (далі Інструкція П-7) та сертифікатом заводу виробника. У випадку виявлення не якісності або недостачі товару виклик представників постачальника обов’язковий.
Пунктом 6.2. договору встановлено, що кожний вагон перед подачею переважується на вагонних вагах і в накладній зазначається маса тари відповідно до показників ваг.
Згідно п. 10.1. даний договір вступає в силу з дати підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2005 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.
Відповідно до умов договору у січні 2006 року відповідачем позивачу була поставлена партія вагонів коксової продукції, що підтверджено накладними та актами про приймання продукції по кількості № 4049/1 та № 4049/2 від 16.01.2006 р.; № 4051/1 та № 4051/1 від 18.01.2006р.; № 4052/1 від 18.01.2006 р. та № 4052/2 від 19.01.2006 р.; № 4057/1 від 25.01.2006 р. та № 4057/2 від 26.01.2006 р.; № 4059/1 від 26.01 2006 та № 4059/2 від 27.01.2006 р. відповідно до яких загальна нестача коксової продукції склала 18 тонн. Нестача з урахуванням норм втрати 1% по сухій вазі склала 4, 74 тонни на суму 4245,71 грн. (з урахуванням тарифу встановленого залізницею – 185,5 грн. та ПДВ 20%).
Відповідач відзивом на позовну заяву № 014-114 від 22.03.2007 р. заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це наступним:
По-перше, відповідач наводить той факт, що вищезазначені акти приймання продукції складені з порушенням умов договору та норм Інструкції П-6. Зокрема п. 14 Інструкції П-6 встановлено, що перевірка ваги „нетто” проводиться в порядку установленому, стандартами, технічними умовами та іншими обов’язковими для сторін правилами. У разі неможливості переваження продукції без тари, визначення ваги „нетто” проводиться шляхом перевірки ваги „брутто” в момент отримання продукції та ваги тари після вивільнення її з-під продукції. Результат перевірки оформлюється актами. В порушення вимог вищенаведеної норми визначення маси „нетто” проводилося шляхом вирахування ваги тари з ваги „брутто”, без фактичної перевірки ваги „брутто” та ваги тари.
Крім того, в порушення підпункту „б” п. 9 Інструкції П-6, яким встановлено, що приймання продукції, яка надійшла у належній тарі, по вазі „брутто” здійснюється в момент отримання її від постачальника або зі складу органу транспорту в момент розкриття опломбованих та розвантаження неопломбованих транспортних засобів та контейнерів, позивач здійснював приймання продукції несвоєчасно, про що свідчать дані актів про приймання продукції за кількістю № 4049/1 та № 4049/2 від 16.01.2006 р.; № 4051/1 та № 4051/1 від 18.01.2006р.; № 4052/1 від 18.01.2006 р. та № 4052/2 від 19.01.2006 р.; № 4057/1 від 25.01.2006 р. та № 4057/2 від 26.01.2006 р.; № 4059/1 від 26.01 2006 та № 4059/2 від 27.01.2006 р. А у відповідності з розділом FCA ст. Б.5. Правил Інкотермс редакції 2000 року покупець зобов’язаний нести усі ризики втрати або пошкодження товару з моменту, коли він є поставленим у відповідності зі ст. А.4., згідно ч. 2 останньої поставка вважається здійсненою, якщо назване місце знаходиться за межами площі продавця, коли товар наданий у розпорядження перевізника ненавантаженим з транспортного засобу продавця. За фактичними матеріалами справи відповідач виконав вимоги умов договору № 1/103 від 22.12.2005 р. та вимоги правил Інкотермс, тобто надав товар у розпорядження перевізнику – станції Єнакієве Донецької залізниці, який прийняв товар без заперечень, і відповідно до розділу FCA ст. Б.5. Правил Інкотермс у редакції 2000 року з цього моменту перестав нести ризики втрати товару.
По-друге, відповідач у запереченнях на позов зазначає про порушення під час прийняття коксової продукції вимог ДСТУ 322-12-2-94 „Кокс кам’яновугільний, пековий та термоантрацит. Правила приймання”, затвердженого наказом Міністерства промисловості України від 26.12.1994 р. з подальшими змінами та доповненнями. Про це свідчить той факт, що позивач проводив оплату коксової продукції в сухій вазі, проте важливе значення для вірного визначення ваги поставленої продукція має вологість. Розрахунок до позовної заяви не містить даних про те, яким чином позивач дійшов показника вологості без її перевірки і визначив відповідну нестачу.
Пунктом 4.6. розділу 4 ДСТУ 332-12-94 встановлено те, що у разі, якщо маються розбіжності даних документу про якість та результатів контрольної проби більш встановлених (у відповідності до ДСТУ 322-12-2-94 відсоток вологи не повинен перевищувати 2), то частину, що залишилася від контрольної проби направляють до незалежної лабораторії для хімічного аналізу, висновок якої є кінцевим, або у разі згоди постачальника за кінцевий результат приймаються дані споживача. Однак в матеріалах справи відсутні відомості про направлення результату контрольної проби до незалежної лабораторії або про згоду відповідача про прийняття за кінцевий результат, отриманий в лабораторії позивача.
Відповідно до ст. ч.1 ст. 687 Цивільного кодексу України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам. Тобто правомірним є застосування норм ДСТУ 322-12-2-94 „Кокс кам’яновугільний, пековий та термоантрацит. Правила приймання” до правовідносин, що виникли між сторонами.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зі статті 526 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто матеріали справи вказують на те, що позивач при прийманні коксової продукції, визначенні її ваги та ваги нестачі не врахував відсоток вологості коксу, який повинен враховуватися відповідно до норм ДСТУ 322-12-2-94, що вплинуло на визначення ваги та розміру нестачі
За таких обставин суд не приймає до уваги представлені позивачем докази про недостачу поставленої продукції на суму 4245,71 грн.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що позов позивачем не обґрунтований, не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджений відповідними доказами, тому не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, а саме витрати на державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
Відмовити у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів” м. Нікополь до закритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімпром” м. Єнакієве про стягнення вартості вагової недостачі коксової продукції на суму 4245,71 грн.
У судовому засіданні 25.05.2007 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний судом 29.05.2007 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя