Справа №2-82/10

РІШЕННЯ

(вступна та резолютивна частини)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2010 року                                                                                             м.Балаклія

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:      

судді – Муленко Л.М.,

за участю секретаря – Комар Т.О., Матюшенко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,  

ВСТАНОВИВ:

Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов'язану з потребою в обгрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачено значний час, суд на підставі ч.3 ст.209 ЦПК України вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частини рішення, відклавши складання рішення в повному обсязі строком на п'ять днів.

 «Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.10,11,60,212-215 ЦПК України, на підставі ч.2 ст.107 Житлового кодексу Української РСР, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України».

Мотивоване рішення буде складене не пізніше п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Суддя                                                                                                            Л.М. Муленко

Справа №2-82/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2010 року                                                                                             м.Балаклія

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:      

судді – Муленко Л.М.,

за участю секретаря – Комар Т.О., Матюшенко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених вимог у позовній заяві та судовому засіданні вказала, що вона проживає у квартирі за вищевказаною адресою разом зі своїм сином – ОСОБА_3. Відповідачка зареєстрована у квартирі, але не проживає з 2002 року. Постійно мешкає у м.Харкові разом з чоловіком – ОСОБА_4 і працює у м.Харкові. Позивач зазначила, що спірну квартиру вона отримала на підставі ордеру від 13.07.1972 року, виписаного на неї та її сина і дочку за знесений будинок її бабусі. В ордер на отримання квартири відповідачка не була вписана. Реєстрація відповідача у квартирі є перешкодою у її приватизації на позивача та її сина – ОСОБА_3 Вважає, що відповідачка втратила право користування житловим приміщенням з моменту реєстрації шлюбу –з 15 жовтня 2005 року.

Відповідачка в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову посилаючись на те, що вносила плату за послуги КП БРР «Балаклійські теплові мережі», які надаються мешканцям спірної квартири та в квартирі знаходяться її речі. Вона не спростовує факту не проживання за місцем реєстрації і мешкання у ІНФОРМАЦІЯ_1. зі своїм чоловіком –ОСОБА_4, з яким зареєстровано шлюб 15 жовтня 2005 року.

Суд вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, з’ясувавши обставини справи, оглянувши матеріали вказаної справи вважає , що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу у межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається , як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини:

За адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_1, її син – ОСОБА_3 та відповідачка - онука - ОСОБА_2, що підтверджується довідкою КП БРР “Балаклійський Житлокомунсервіс” від 23 грудня 2009 року А.С.56.

Згідно ордеру від 13.07.1972 року, виданого на бабусю позивачки – ОСОБА_5 в ордер вписані позивачка та її син і дочка А.С.9.

З акту обстеження квартири №8, розташованої у будинку №85 по вул.Леніна у м.Балаклія Харківської області, від 2 жовтня 2009 року та від 24 листопада 2009 року, встановлено, що відповідач зареєстрована у зазначеній квартирі, але з 2002 року там не проживає, фактично мешкає в м.Харкові А.С.7,57.

На підставі актів про не проживання відповідачки ОСОБА_1 користується житловою субсидією на вказану квартиру з січня 2002 року по квітень місяць 2010 року А.С.10, 76 - 87.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7М підтвердили суду, що ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі з 2002 року без поважних причин.  

З довідки ЗАТ «Філіп Морріс Україна» вбачається , що  відповідачка  працює на вказаному підприємстві з 1 січня 2005 року за адресою с. Комуніст ,Харківського району Харківської області А.С.60 .

Згідно довідки органу реєстрації актів цивільного стану А.С.61 та паспортів відповідачки та її чоловіка А.С.18,62 встановлено , що вона знаходиться в зареєстрованому шлюбі з 15 жовтня 2005 року з ОСОБА_4 і їй присвоєно прізвище чоловіка.

Крім того на підставі довідки КП БРР «Балаклійський житлокомунсервіс» від 11.01.2010 року встановлено , що на чоловіка відповідачки - ОСОБА_4 відкритий особовий рахунок на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 А.С. 93 . І як пояснила сама відповідачка квартира складається з трьох кімнат.

ОСОБА_2 постійно проживає з своїм чоловіком за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується договором найму житлової площі від 1.01.2008 року А.С.73 та від 1.07.2009 року А.С.19, та квитанціями про сплату відповідачкою за житло за вищевказаною адресою з січня 2007 року: за січень 2007 року – 300 гривень, за лютий 2007 року – 150 гривень, з березня по грудень 2007 року та за січень - березень 2008 року по 300 гривень, та за квітень 2008 року - 315 гривень, за травень - грудень 2008 року по 500 гривень щомісяця та за 2009 рік по 500 гривень щомісячно А.С.63-72.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідачка втратила право користування житловим приміщенням на спірну квартиру і набула право користування іншим приміщенням –за адресою: АДРЕСА_4, що спростовує факт поважності не проживання її у спірній квартирі.

Крім того відповідачка не ставила питання про вселення її в спірну квартиру, чи інше порушення її права на дане житло. З позовом до суду не зверталась, з заявою до правоохоронних органів теж не зверталась.

Даних про те, що позивачка перешкоджала чи чинила перепони в проживанні її в спірній квартирі, чи змінила замки в спірній квартирі відсутні. Навпаки судом достовірно встановлено і не заперечує відповідачка, що вона зареєструвала шлюб 15 жовтня 2005 року і стала постійно проживати зі своїм чоловіком в м. Харкові і працювати там.

Факт знаходження непотрібних речей матері відповідачки чи відповідачки в спірній квартирі та оплата за теплопостачання в спірній квартирі не слугують підставою для відмови в задоволенні позову, відповідачка не мала потреби в речах з 2002 року, оскільки позивачка і свідки стверджують, що речі являють собою непотріб. Крім того не було потреби і в оплаті за послуги з постачання тепла в спірну квартиру, оскільки позивачка користувалась субсидією з 2002 року і відповідачка була обізнана з цим ще при розгляді справи в 2002 році.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 24.10.2002 року в позові ОСОБА_8 - матері відповідачки і ОСОБА_1- відповідачки до позивачки про порядок користування і розподіл особових рахунків на спірну квартиру відмовлено А.С.12.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 21.07.2006 року ОСОБА_8 - мати відповідачки визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за вказаною адресою А.С.13-14.

Згідно ч.2 ст.107 Житлового кодексу Української РСР у разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім’ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.  

Позивач вимагає усунення перешкод у здійсненні її прав , оскільки реєстрація відповідача у квартирі тягне за собою неможливість приватизації квартири на ім’я осіб, які постійно проживають у ній.

Оскільки відповідачка не погодилася на зняття з реєстрації у добровільному порядку, іншого, позасудового, шляху зняти її з реєстрації немає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.10,11,60,212-215 ЦПК України, на підставі ч.2 ст.107 Житлового кодексу Української РСР, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.      

Суддя                                                   Л.М. Муленко

Мотивоване рішення складене 26 січня 2010 року.

Суддя                                                  Л.М.Муленко