Ухвала

06 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 761/36222/17

провадження № 61-45660ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Щербак Руслан Володимирович, на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 травня

2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області

від 29 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив поновити строк звернення до суду; стягнути грошові кошти за договором позики у розмірі 287 713,71 грн,

з яких: сума боргу - 146 855 грн; інфляційні витрати - 128 051,71 грн;

3 % річних від простроченої суми - 12 807 грн.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 травня 2018 року (у складі судді Мозгового В. Б.) поновлено ОСОБА_3 строк позовної давності для захисту своїх прав в суді.

Позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 159 662 грн, з яких: сума боргу - 146 855 грн; 3% річних - 12 807 грн.

У частині позовних вимог про стягнення інфляційних витрат в сумі 128 051,71 грн відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 29 серпня

2018 року (у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Трояновської Г. С.) рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 травня 2018 року залишено без змін.

16 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Щербак Р. В., на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області

від 16 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 29 серпня 2018 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Предметом спору в даній справі є стягнення грошових коштів за договором позики, тобто ціна позову становить 287 713,71 грн.

Апеляційним судом вказану справу не визнано малозначною, однак малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України, оскільки ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа є незначної складності.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Щербак Р. В., подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389,

пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Щербак Руслан Володимирович, на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 29 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштіввідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська