Справа № 2-257
2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 грудня 2009 року. м.Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Гандзюка Д.М.
секретаря Савчук М.І.
з участю: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника адвоката
ОСОБА_3
представників відповідачки: ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5
представника Яремчанської міської ради ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Яремчанської міської ради, ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради від 20.12.1994 р. №136 та скасування державного акта на право приватної власності на землю,-
в с т а н о в и в :
Позивачі звернулися в суд з позовом до відповідачів про визнання недійсним рішення виконкому Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20.12.1994 р. №136 в частині передачі земельної ділянки площею 0.16 га по вул.Курортна, 9 в м.Яремче у приватну власність ОСОБА_8 та скасування державного акта на право приватної власності на землю від 17.07.1995 р., III – ІФ №046666. Судом замінено відповідачку ОСОБА_8 належним відповідачем ОСОБА_7, яка змінила своє прізвище після одруження.
Позивачі обґрунтовують позовні вимоги тим, що на підставі договору міни від 5.11.1999 р. вони стали власниками Ѕ частки житлового будинку з господарським будівлями по вул.Курортна, 9 в м.Яремче.
20.12.1994 р. Яремчанська міська рада рішенням №136 передала у власність відповідачці ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0.16 га по вул.Курортна, 9 в м.Яремче для обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства. Відповідачці було передано земельну ділянку, на якій знаходиться частина будинку, яка перейшла у власність позивачів. На підставі спірного рішення ОСОБА_7 видано державний акт. Позаяк договором про відчуження житлового будинку не визначено розміру земельної ділянки, до позивачів переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та на частину ділянки, яка необхідна для його обслуговування.
Позивачі та їх представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Представник позивачів суду пояснила, що згідно договору міни позивачі стали власниками Ѕ частки житлового будинку і господарських будівель по вул.Курортна, 9. Але вони не мають земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і будівель. Позивачі претендують на половину земельної ділянки площею 0.16 га, яка була відведена для обслуговування всіх будівель за вказаною адресою. Тому представник просить задоволити позов.
Представники відповідачки ОСОБА_7 позов не визнали. Представник ОСОБА_4 суду пояснила, що коли відповідачка виготовляла спірний державний акт на право власності на земельну ділянку по вулиці Курортна, 9, то позивачі не мали ще ніякого відношення до будинку по вулиці Курортній. З попереднім співвласником будинку, який продав свою частку позивачам, була домовленість, що він продасть свою частку будинку відповідачці ОСОБА_7 і тому він погодився, щоб ціла земельна ділянка біля будинку перейшла у власність відповідачки. Представник ствердила, що в 2004 р. відповідачка із свого землекористування надала позивачам земельну ділянку, на якій розміщена їх частка будинку і яка необхідна для його обслуговування. Проте позивачі не погоджуються оформити своє право на ту ділянку, безпідставно претендуючи на половину земельної ділянки, яка є у власності відповідачки і яка перебувала в її користуванні в минулому. Тому представники просять відмовити в позові, застосувавши наслідки пропуску позовної давності.
Представник Яремчанської міської ради ОСОБА_6 позов визнала частково в частині державного акта. Представник ствердила, що державний акт є частково недійсним, постільки позивачі не мають ділянки для обслуговування своєї частки будинку. Представник вважає спірне рішення виконкому місцевої ради законним, тому що на час його прийняття власники будинку №9 по вулиці Курортній не заявляли вимог про незаконність рішення. Представник ствердила, що для обслуговування цілого будинку №9 була надана ділянка площею 0.03 га. Тому позивачі можуть претендувати на ділянку розміром 0.015 га.
Суд заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази та оцінивши досліджені докази в сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Поясненнями осіб, які беруть участь у справі і стверджуються даними в договорі міни (а.с. 10) та витягу з реєстру (а.с.11), встановлено, що позивачам належить на праві власності по 1/6 частки будинку №9 по вулиці Курортній в м.Яремче.
Поясненнями осіб, які беруть участь у справі і стверджуються даними в державному акті (а.с.5), листах (а.с.18, 59, 79, 80), встановлено, що позивачі не мають земельної ділянки для обслуговування належної їм частки будинку, який розміщений на земельній ділянці відповідачки ОСОБА_7. Земельна ділянка, на якій знаходиться частка будинку позивачів, передана у приватну власність відповідачці рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради від 20.12.1994 р. №136, що стверджується копією рішення (а.с.35-37).
На підставі наведених доказів суд приходить до висновку, що позивачі набули право власності на частину будинку №9 по вулиці Курортній у м.Яремче 5.11.1999 р.. Земельна ділянка, на якій розміщений будинок №9 рішенням виконкому Яремчанської міської ради від 20.12.1994 р. №136 передана у приватну власність відповідачці ОСОБА_7, яка з 17.07.1995 р. є власником ділянки.
Відповідно до положень ст.30 ЗК України (в редакції 1992 р., яка була чинною на час виникнення у позивачів права власності на будинок), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об’єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі або споруди. Згідно названої норми позивачі мають право на земельну ділянку для обслуговування своєї частки житлового будинку і господарських споруд і таке право позивачів порушено.
Поясненнями осіб, які беруть участь у справі та стверджуються копією ухвали (а.с.74) встановлено, що в 2004 р. позивачі зверталися до суду з аналогічним позовом і їхня позовна заява визнана неподаною в зв’язку з невиконанням вказівок по виправленню недоліків позовної заяви. Поясненнями позивачів та представників відповідачки, які стверджуються земельно-кадастровим планом (а.с.57), також встановлено, що в 2004 р. відповідачка надала позивачам в користування земельну ділянку, на якій знаходиться їхня частка будинку № 9 і яка необхідна для обслуговування цього будинку.
Стаття 71 ЦК України ( в ред.1963 р., яка була чинною на час виникнення у позивачів права власності на майно), передбачала загальний строк в три роки для захисту права за позовом особи, право якої порушено. Відповідно до положень ст.75 названого Кодексу, позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. На підставі досліджених доказів суд приходить до висновку, що строк позовної давності відносно вимоги про визнання недійсним рішення виконкому Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20.12.1994 р. №136 закінчився через три роки після придбання позивачами частини будинку №9. Позивачі протягом вказаного строку повинні були дізнатися про порушення свого права і вони не довели суду поважності пропуску цього строку.
Щодо вимоги про скасування державного акта на право приватної власності на землю від 17.07.1995 р., III – ІФ №046666, то суд враховує, що відповідачка в 2004 р. надавши позивачам частину власної земельної ділянки для обслуговування належної їм частини будинку, вчинила дії, що свідчать про визнання нею свого обов’язку передати частину ділянки позивачам. Згідно положень п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків , що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Відповідно до правил ст.ст. 264, 257 ЦК України, з 2004 р. перебіг позовної давності по вказаній вимозі переривається, починається заново і триває три роки. Але позивачі звернулися до суду 5.08.2009 р., пропустивши строк позовної давності по зазначеній вимозі також без поважних причин. Представники відповідачки заявили суду про застосування позовної давності у даному спорі. Суд вважає, що строк позовної давності позивачами пропущено без поважних причин. Згідно положень ст.80 ЦК України (в ред..1963 р.) та ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.
На підставі ст.ст. 71, 75, 80 ЦК України (в ред.1963 р.), ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України та керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в :
в задоволенні позову відмовити.
Відмовити ОСОБА_1, ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_7, Яремчанської міської ради, про визнання недійсним рішення виконкому Яремчанської міської ради від 20.12.1994 р. №136 в частині передачі ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0.16 га по вулиці Курортній, 9 в м.Яремче та скасування державного акта на право приватної власності на землю, III – ІФ №046666, виданого Яремчанською міською радою 17.07.1995 р..
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Яремчанський міський суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ :підпис
З оригіналом вірно:
СУДДЯ Д.М.ГАНДЗЮК
Рішення не набрало законної сили.
СУДДЯ Д.М.ГАНДЗЮК