ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2018 року № 826/14384/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до третя особа1. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський"

про представники учасників справи:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1) подала на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (надалі - відповідач-1 або Уповноважена особа фонду) та до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач-2 або Фонд), у якому просить суд:

- визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", щодо не включення ОСОБА_1 до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" включити ОСОБА_1 до (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із зазначенням суми до виплати у розмірі 90 000,00 гривень;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із зазначенням суми до виплати у розмірі 90 000,00 гривень.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не включено її до списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

23 грудня 2016 року через канцелярію від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач-2 зазначає, що виконавча дирекція Фонду затверджує Загальний реєстр відшкодувань вкладниками виключно на підставі Переліку вкладників, складеного та наданого Уповноваженою особою Фонду (відповідно до ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Отже, відповідно до приписів Закону у Фонду ще не виникло жодного обов'язку перед позивачем, і тому права позивача не могли бути порушені Фондом.

22 березня 2017 року через канцелярію від Уповноваженої особи фонду надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач-1 вказав, що згідно з підпунктами 3, 4 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до вкладу прирівнюються кошти, залучені банком. Кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позика з подальшим їх поверненням на рахунок позикодавця. Оскільки правовідносини, що склалися між позивачем і банком, не мають відношення до вкладу, позивач не може бути прирівняний до вкладника проблемного банку. Крім того, банківська операція з перерахування (транзакції) ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" грошових коштів у сумі 90 000 грн. на банківський рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський", яка здійснена 19.05.2016, є нікчемною, оскільки перерахування коштів фактично не здійснювалось.

21 грудня 2017 року через канцелярію від Уповноваженої особи фонду надійшли додаткові заперечення проти позову, в яких Уповноважена особа фонду зазначила, що гарантії Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не поширюється на ситуацію з позивачем (оскільки договір позики № 980-11-000229067 від 27.04.2016 на суму 90 000 грн. по своїй природі не є вкладом згідно Закону України "Про банки та банківську діяльність та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), а кошти зараховані 19 травня 2016 року на рахунок позивача на підставі нікчемного правочину, не підлягають виплаті у зв'язку з тим, що платіжна операція з повернення фінансовою компанію коштів позивачу не має жодного відношення до банківського вкладу, а відтак підстави задоволення позову відсутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2016 (суддя Кузьменко В.А.) відкрито провадження у адміністративній справі № 826/14384/16 та призначено до судового розгляду.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 4477 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2017 (суддя Пащенко К.С.) судом прийнято справу до свого провадження та призначено до судового розгляду у судове засідання.

21 листопада 2017 року у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання розгляд справи відкладено на 21 грудня 2017 року.

21 грудня 2017 року в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не прибули, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення № 01051 0167732 6, № 01051 0167722 9, № 01051 0167723 7.

Разом з цим, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги, що відповідачів та третю особу було належним чином повідомлено про дату, час місце судового розгляду, однак останні в судове засідання не з'явилися, судом, відповідно до ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства (по тексту - КАС України), ухвалено перейти до стадії письмового провадження.

Водночас, 21 грудня 2017 року представником відповідача-1 поштою подано додаткові заперечення та додаткові докази, які надійшли до суду вже після проведення судового засідання. З огляду на викладене та згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 211 КАС України, ухвалою від 22 грудня 2017 року справу призначено до розгляду на 05.02.2018.

05.02.2018 у судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення № 01051 0209918 0, № 01051 0209915 6, № 01051 0209916 4, № 01051 0209917 2., тому судом, відповідно до ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 КАС України, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27 квітня 2016 року між позивачем (Клієнтом) та третьою особою - ПАТ "Банк Михайлівський" (Банк) був укладений договір №980-012-00002511 банківського рахунку "Поточний рахунок "Ощадний" (надалі - Договір), згідно якого позивачу був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 для зберігання грошей, здійснення його розрахунково-касового обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень Клієнта.

Також 27 квітня 2016 року між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (надалі - Товариство або ТОВ "ІРЦ") було укладено Договір № 980-011-000229067 "Капітал+" (Новий) (з виплатою процентів щомісячно), згідно умов якого позивач (сторона-1) передає ТОВ "ІРЦ" як стороні-2 у власність грошові кошти у сумі 90 000 грн. (пункти 1.1., 1.2 договору) на 182 дні, а Товариство зобов'язалося повернути кошти та виплачувати проценти в порядку та на умовах, передбачених договором.

Платіжним дорученням від 27 квітня 2016 року №6705703 з банківського рахунку позивача № НОМЕР_2 в ПАТ "Банк Михайлівський" (надалі - Банк або повна назва) на виконання договору №980-021-000238270 від 27 квітня 2016 року на банківський рахунок ТОВ "ІРЦ" НОМЕР_3 перераховані кошти в сумі 90 000 грн.

Відповідно до умов договору № 980-011-000229067 від 27.04.2016 ТОВ "ІРЦ" повертає грошові кошти та відсотки на рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ "Банк Михайлівський".

Як вказує позивач у своїй позовній заяві, грошові кошти у сумі 90 000 грн. ТОВ "ІРЦ" були повернуті 19 травня 2016 року.

Рішенням Національного банку України від 23 травня 2016 року за №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесений до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №265 від 24 січня 2017 року делеговані повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів, визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Банку було призначено Ірклієнка Юрія Петровича.

Рішенням Правління НБУ № 124-рш від 12 липня 2016 року оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський".

На підставі вказаного рішення 13 липня 2016 року розпочато процедуру ліквідації Банку, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банку Ірклієнку Юрію Петровичу.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1702 від 01 вересня 2016 року змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора Банку на Волкова О.Ю. з 05 вересня 2016 року (окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 265 від 24.01.2017 делеговані повноваження уповноваженої особи Фонду:

- Волкову Олександру Юрійовичу з 25 січня 2017 року визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- Гриценку Володимиру Володимировичу з 25 січня 2017 року визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини 2 статті 37, пунктом 4 частини 1 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважено особою Фонду було створено комісію з перевірки правочинів (договорів) на предмет виявлення їх нікчемними.

Комісія по перевірці правочинів (у тому числі договорів), на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, здійснила перевірку правочинів (у тому числі договорів), укладених ПАТ "Банк Михайлівський" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, за результатами якої був складений акт №2 від 01.06.2016.

Вказаним актом встановлено, що ПАТ "Банк Михайлівський" 19.05.2016 виконав платіжні документи ТОВ "ІРЦ" з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973 грн. 74 коп., при цьому фінансових можливостей Товариства, зокрема залишку коштів, було недостатньо для проведення вищезазначених правочинів. Відтак, правочини (транзакції), зазначені в Додатку №1 до акта, за ознаками нікчемності підпадають під критерії, передбачені частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Додатком №1 до акта №2 від 01.06.2016 визначені ознаки нікчемності правочинів (транзакцій) з виконання Банком платіжних документів ТОВ "ІРЦ" (код ЄДРПОУ 39140702) з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973 грн. 74 коп., а саме: 11 листопада 2014 року між ТОВ "ІРЦ" та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено договір доручення №1, на виконання якого Банк, в якості повіреного, від імені Товариства укладав з фізичними особами (клієнтами) договори позики за встановленою формою та залучались кошти на рахунок Товариства. 19 травня 2016 року Банком було отримано від ТОВ "ІРЦ" 5637 платіжних доручень на списання коштів з рахунку та їх перерахування на рахунки фізичних осіб, в т.ч. і позивачу , тобто, 19 травня 2016 року ТОВ "ІРЦ" ініціювало повернення коштів по договорах позики, що були укладені банком в межах дії договору доручення. За результатами аналізу укладених договорів позики та руху коштів по рахунках фізичних осіб (клієнтів) встановлено, що по більшості з них строк дії договорів позики не закінчився, тому їх дострокове повернення здійснене ТОВ "ІРЦ" з порушенням вимог статей 526, 651 Цивільного кодексу України та договорів позики. При цьому саме банк здійснював представництво та укладав правочини від імені ТОВ "ІРЦ". Як наслідок, проведення банком таких операцій є штучним збільшенням сум відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів.

Згідно пункту 1.9 глави 1 та пункту 3.6 глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника; договором між банком та платником може бути передбачено інший порядок приймання та виконання платіжних доручень. Всупереч вказаним вимогам Банк виконав платіжні доручення ТОВ "ІРЦ" на перерахування коштів фізичним особам не маючи достатнього залишку на рахунках останнього; також умовами банківського рахунку НОМЕР_4, укладеного між Банком та Товариством, інший порядок приймання та виконання платіжних доручень не передбачений.

За висновком перевірки Банк здійснив операції з порушенням вимог законодавства, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням Банку з ринку та є ознакою нікчемності правочину згідно положень пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Банку від 01.06.2016 №42/2 затверджено результати проведення перевірки правочинів (в тому числі договорів) на предмет встановлення правочинів (в тому числі договорів), викладені в акті №2 від 01.06.2016 та на виконання вимог частини першої статті 216 Цивільного кодексу України прийнято рішення про застосування наслідків нікчемності правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ "ІРЦ" (код за ЄДРПОУ 39140702) по перерахуванню коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973 грн. 74 коп.

Додатком №2 до акта №2 від 01.06.2016 визначений перелік фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснено перерахування коштів з поточного рахунка НОМЕР_4 ТОВ "ІРЦ". Згідно з витягом від 16.03.2017 у вказаному переліку зазначений позивач та загальна сума перерахування 91 411 грн. 93 коп.

Як зазначив позивач у своїй позовній заяві, 15 липня 2016 року почалися виплати гарантованої суми вкладникам, але ОСОБА_1 не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Вважаючи незаконною бездіяльність відповідача щодо не включення інформації, гарантованої суми вкладу до списків (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в рішенні - Закон або повністю назва), Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Як зазначалося вище, відповідачем-1 не включено ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки договір укладений між позивачем та ТОВ "ІРЦ" є договором позики і на нього гарантії статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не поширюються, а також у зв'язку з нікчемністю транзакції з рахунку ТОВ"ІРЦ" на рахунок позивача в силу положень ст. 215 ЦКУ та п. 7-9 ч. 3 ст. 38 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з підпунктами 3, 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник фізична особа (крім фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 р. №1736-VIII розділ X Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" доповнено пунктом 15, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності цим Законом віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.

Судом встановлено, що договір № 980-011-000229067 від 27.04.2016, укладений між позивачем та ТОВ "ІРЦ" є договором позики та регулюється статтями 1046-1053 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, у вказаних договорах не зазначено, що позивач був поінформований під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів".

Згідно з статтею 1062 Цивільного кодексу України встановлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за №1172/8493 кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суд зазначає, що Закон не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником.

В свою чергу, сам факт знаходження на рахунку позивача грошових коштів відповідачами не заперечується.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 12.01.2016 № К/800/46158/15 по справі №826/12161/15.

Щодо питання про нікчемність правочину (транзакції), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону, вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Частиною четвертою статті 26 Закону визначено перелік випадків, за наявності яких Фонд не здійснює відшкодування коштів за вкладами.

Таким чином, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом, у межах гарантованої суми відшкодування; відмовлено у відшкодуванні коштів за вкладом може бути лише за наявності підстав, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, складання Переліку та загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду регламентовано статтями 26, 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860.

Відповідно до наведених норм, вказана процедура включає наступні етапи: формування протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню переліку рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", переліку рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане, переліку рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону (кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак); передача вказаних переліків рахунків уповноваженою особою Фонду до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Обов'язок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо забезпечення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними відповідно до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; підстави для визначення правочинів (договорів) нікчемними; право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду повідомляти сторони за договорами про нікчемність договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів встановлено частинами другою та третьою, четвертою статті 38 та пунктом 4 частини другої статті 37 Закону.

Частиною третьою статті 38 Закону встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Отже, законодавчо визначене право відповідача на визнання правочинів неплатоспроможного банку такими, що порушують публічний порядок, у випадках, визначених у статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Водночас відповідно до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність договору.

Аналогічна правова в позиція щодо питання перевірки правочинів, викладена Вищим адміністративним судом України в постанові від 14 вересня 2017 року, справа № К/800/26371/16.

Як видно з матеріалів справи, згідно довідки №ЗГ1(К)/6844 про стан особового рахунку № НОМЕР_2 (рахунок позивача) за період з 19.05.2016 по 19.07.2016 на вказаний банківський рахунок позивача зараховано повернення коштів на суму 90 000 грн. згідно договору №980-021-000238270 від 13.05.2016.

Разом з тим, у вказаній довідці зазначено, що зарахування 19.05.2016 коштів на рахунок НОМЕР_2 з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" НОМЕР_4 у сумі 90 000 грн., що відображене в даній інформаційній довідці є нікчемним правочином в силу положень статті 215 Цивільного кодексу України та пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". На момент проведення вищезазначеної транзакції ТОВ "ІРЦ" не мало в своєму розпорядженні достатньої кількості залишку власних коштів для проведення розрахунків за договором № 980-011-000229067 від 27.04.2016. Набуття товариством у розпорядження коштів Банку здійснено на підставі нікчемних договорів в порушення вимог діючого законодавства України та всупереч прямої заборони Національного банку України на укладання такого роду договорів. Тому на рахунок позивача було безпідставно та в порушення вимог діючого законодавства України зараховано кошти, що належать ПАТ "Банк Михайлівський". Право власності на такі кошти у позивача не виникає, отже подальше здійснення ним будь-яких дій по розпорядженню коштами, що належать ПАТ "Банк Михайлівський" також є нікчемними. Відповідно до вимог статті 216 Цивільного кодексу України сума коштів 90 000 грн. має бути повернута ПАТ "Банк Михайлівський".

В наданих до суду письмових запереченнях та додаткових запереченнях на позовну заяву відповідачами зазначено, що при перевірці транзакцій (правочинів) ПАТ "Банк Михайлівський" та обставин їх вчинення було встановлено, що кошти зараховані 19 травня 2016 року на рахунок позивача на підставі нікчемного правочину, не підлягають виплаті у зв'язку з тим, що платіжна операція з повернення фінансовою компанію коштів позивачу не має жодного відношення до банківського вкладу, а відтак підстави задоволення позову відсутні.

Таким чином, відповідач-1 дійшов висновку про нікчемність транзакції ПАТ "Банк Михайлівський" щодо перерахування на користь позивача грошових сум, у зв'язку з тим, що на момент проведення вищезазначеної транзакції ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" не мало в своєму розпорядженні достатньої кількості залишку власних коштів для проведення розрахунків за договором № 980-011-000229067 від 27.04.2016.

Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону правочин (у тому числі договір) є нікчемним у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Згідно пункту 1 частини четвертої статті 38 Закону Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Визнаючи транзакції із зарахування коштів на рахунки фізичних осіб нікчемними, Фонд послався на договір банківського рахунку НОМЕР_4, укладений між Банком та Товариством 19.08.2014. Проте перевірка вказаного договору на предмет виявлення ознак нікчемності не здійснювалась.

Суд зауважує, що згідно приписів статті 38 Закону Фонд уповноважений здійснювати перевірку лише відносно правочинів (у тому числі договорів), укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину, при цьому відповідачем-1 не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення позивачем порядку укладення чи виконання договору банківського рахунку.

Також відповідач-1 не зазначає, які законодавчі норми порушені Банком при зарахуванні грошових коштів на банківський рахунок Товариства шляхом проводок у балансі, посилаючись лише на відсутність такого способу зарахування у договорі банківського рахунку НОМЕР_4 від 19.08.2014, укладеному між Банком та Товариством.

Відтак, суд вважає, що відповідач-1 не довів нікчемність операцій із зарахування коштів на банківські рахунки позивача.

Статтею 26 Закону передбачено, що гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом. Тобто, не завжди грошові кошти, які є вкладом, підлягають компенсації за рахунок Фонду.

Такі випадки передбачені частиною четвертою статті 26 Закону №4452, згідно з якою Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду. Вказаний перелік є вичерпним.

За встановлених обставин відповідачем не доведено наявності законних підстав, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для невнесення позивача до переліку вкладників, які мають право у відшкодуванні коштів за вкладами за рахунок Фонду.

При цьому за умови чинності наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" від 01.06.2016 року № 42/2 "Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів) нікчемними", яким визнано нікчемними правочини по перерахуванню коштів на рахунки позивача, зобов'язання включити позивача до переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, буде суперечити вимогам частини четвертої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положенню про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами.

З правового аналізу змісту Договору випливає, що він не містить в собі жодних умов, які б передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Як вже було відмічено судом, відповідно до предмету Договору Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 для зберігання грошових коштів та здійснення розрахунково - касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Право на отримання відшкодування за рахунок Фонду передбачене статтею 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" для всіх вкладників банків фізичних осіб, а тому відсутні підстави стверджувати, що це є пільгою (перевагою), наданою окремому кредитору.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими посилання на пункти 7-9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як на підставу для віднесення транзакції по Договору до нікчемних правочинів.

Докази визнання у встановленому законом порядку недійсним Договору в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, кошти у розмірі 90 000,00 грн. на поточному рахунку позивача, який відкритий за Договором, є вкладом у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Фонду.

Доказів, які б спростовували зазначене або підтверджували наявність підстав для відмови у відшкодуванні коштів за вкладом, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону, відповідачами не надано.

З огляду на зазначене, оскільки фактично бездіяльність відповідача-1 полягає у прийнятті ним неправомірного наказу від 01.06.2016 № 42/2, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання бездіяльності Уповноваженої особи протиправною.

Відповідно до положень пункту 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860, протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Тобто, в даному випадку, відповідач-1 наділений повноваженнями на подання додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача-1 включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладам, вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 90 000,00 грн.

В частині позовних вимог щодо зобов'язання Фонду включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду, суд зазначає про таке.

Загальний реєстр вкладників формується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виключно на підставі Переліку вкладників або додаткової інформації поданої Уповноваженою особою Фонду.

Фонд в силу вищезазначених норм законодавства зобов'язаний включити позивача до загального реєстру вкладників ПАТ "Банк Михайлівський" для здійснення виплат коштів за банківськими вкладами за рахунок відповідача-2 за договором банківського вкладу після подання Уповноваженою особою Фонду інформації щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача в цій частині є передчасною, а тому не підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За переконанням суду, відповідач-1, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено згідно з частиною третьою статті 139 КАС України.

Згідно з п. 6.8 ч. 6 р. V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, оплата витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду, в тому числі, витрат на сплату судового збору.

З огляду на викладене, за обставин часткового задоволення позову до Уповноваженої особи фонду, судові витрати у відповідній частині покладаються на ПАТ "Банк Михайлівський".

Отже, стягненню на користь ОСОБА_1 з ПАТ "Банк Михайлівський" підлягає 551 грн. 21 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", щодо не включення ОСОБА_1 до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною.

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" включити ОСОБА_1 до (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із зазначенням суми до виплати у розмірі 90 000.00 гривень.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (ідентифікаційний код 38619024, адреса: 01601, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 8) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 21 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко