Справа № 2-1808-09 рік
САКСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Рішення
Іменем України
24 листопада 2009 року Сакський міськрайсуд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого: судді Ісламгулової О.В., з секретарем Дема НВ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Саки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сизівської сільради Сакського району про визнання права власності на нерухоме майно,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сизівської сільради Сакського району про визнання права власності на нерухоме майно. Свій позов мотивує тим, що у 4 серпня 1990 року померла його мати - ОСОБА_2. Після смерті матері відкрилася спадщина у вигляді 1\2 частки житлового будинку з господарськими будівлями № 1 по вул. Пушкіна у с. Сизівка Сакського району. Він, як син померлої, є єдиним спадкоємцем першої черги. Фактично спадщину прийняв, оскільки проживав на час смерті у спадкоємному будинку разом з матір"ю. Оскільки житловий будинок не має належної реєстрації, позивач не взмозі отримати свідоцтво про право на спадщину, хоча фактично спадщину прийняв. Просить визнати за ним право власності на спадкоємне майно.
Сторони у судове засідання не з»явилися, позивач та голова сільради направили до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2 померла 4 серпня 1990 року, актовий запис № 21 у с. Сизівка Сакського району, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії П-АП №459735. Позивач є рідним сином померлої, що вбачається з копії свідоцтва про народження ОСОБА_1, який народився 22 жовтня 1949 року та матір"ю якого була ОСОБА_2 Все своє майно померла заповіла сину: ОСОБА_1, що підтверджується копією заповіту від 4 лютого 1999 року доданого до справи. Будинок, який є спадщиною після смерті ОСОБА_2 є переселенським, що підтверджується актом від 15 червня 1965 року у відповідності до якого житловий будинок був передананий у власність переселенцеві. ОСОБА_2 повністю сплатила вартість будинку, про що свідчать довідки директора господарства та головного бухгалтера, тобто переселенський будинок став у повному обсязі власністю померлої. Будинок був зареєстрований, як власність ОСОБА_2, у господарській книзі сільради книга 8, особистий рахунок 671, стор.4, що вказане у довідкі Сизовської сільради від 4 вересня 2007 року. Довідка Сизовської сільради від 17 березня 2008 року свідчить, що на час смерті позивач та його сім"я проживали разом з матір"ю, тобто фактично він спадщину прийняв.
Відповідно до техничної документації, житловий будинок з господарськими будівлями № 1 по вулиці Пушкіна у с. Сизівка Сакського району складається: літер "А" - житловий будинок загальною площею 43,6 кв метрів, житловою площею 23,9 кв метрів; а також літери "Б,В,Д,Ж" - сараї, літер "Г"- гараж, літер "Уб" - убиральня, огорожа.
У відповідності до прикінцевих та перехідних положень цивільного кодексу України, п.4, цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов"язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Як вбачається з матеріалів справи, позивач фактично спадщину прийняв, оскільки після смерті матері користувався, володів будинком з господарськими будівлями, проживав разом з матір»ю, що на час смерті матері вважалося за прийняття спадщини у відповідності до ст. 549 ст. 1 п. 1 ЦК України у редакціії 1963 року. Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не продовження пропущеного строку.
Таким чином, позивач є такою особою, що спадщину прийняв, він неї не відмовився, однак, нотаріально підтвердити свої права спадкоємця не взмозі.
Оскільки наведене свідчить, що позивач не має іншого, окрім судового, шляху підтвердити своє право власності на нерухоме майно, позов належить задовольнити.
На підставі викладеного, ст. ст. 549 ч.1 п.1 ГК України ( 1963 рік), 525 -527, 529 ЦК України ( у редакції 1963 р), керуючись ст.ст. 215, 218 ЦПК України, суд
вирішив:
ОСОБА_3 Миколайовича до Сизівської сільради Сакського району про визнання права власності на нерухоме спадкоємне майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкоємне майно: 1\2 частку житлового будинок з господарськими будівлями № 1 по вулиці Пушкіна у с.Сизівка Сакського району, яка складається: літер "А" - житловий будинок загальною площею 43,6 кв метрів. Житловою площею 23,9 кв метрів; а також літери "Б,В,Д,Ж" - сараї, літер "Г"- гараж, літер "Уб" - убиральня, огорожа.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суда Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Головуючий