справа № 2-а-38/10/0115
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2010 року Суддя Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим Климова Г.М. розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі АР Крим про зобов’язання до нарахування щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі АР Крим про поновлення пропущеного строку звернення до суду та зобов’язання до нарахування щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за період з 1 січня 2007 року по теперішній час, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну соціальну допомогу, яка їй не виплачувалась у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, вважає що у задоволенні позову необхідно відмовити, мотивуючи свої заперечення тим, що Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АРК не є належним відповідачем. Відповідач посилається на відсутність, не виділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, невизначеність яким органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку повинні здійснюватися нарахування и виплата вказаної допомоги. Дія цього закону при прийнятті законів про державний бюджет на 2006 та 2007 роки призупинялись, виплати не здійснювались. Виплати позивачу здійснюються з 1 січня 2008 року відповідно до ст. 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти», якою внесені зміни в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і встановлено підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Учасникам війни така надбавка встановлена в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто виплачується позивачу з 1.01.2008 по 31.03.2008 року щомісячно по 47.00 грн., з 1.04.2008 по 30.06.2008 року - по 48.10 грн., з 1.07.2008 по 30.09.2008 року - по 48.20 грн., з 1.10.2008 року пожитєво - по 49.80 грн. Позивачем пропущено без поважних причин строк для звернення до суду що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Суд дослідивши матеріали справи та представлені докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась 04 грудня 1938 року, на час закінчення другої світової війни їй було менш ніж 18 років, тому вона є особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
П.17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена на 2006 рік, але Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, це положення виключено, отже дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік поновлено.
Ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни; а п.12 ст. 71 цього Закону дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України N6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яке має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, вказані положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у зв’язку з чим втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином позивач мав право отримувати допомогу в розмірі, визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в квітні-грудні 2006 року та липні-грудні 2007 року.
Ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у розмірі : з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у тому числі положення, котрими ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення, у зв’язку з чим ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» с 22.05.2008 року діє у редакції, якою передбачено підвищення пенсії саме на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, і позивач мав право вимоги щодо перерахунку пенсії саме з травня 2008 року.
Таким чином вимоги позивача щодо зобов’язання до нарахування щомісячної соціальної допомоги як дитині війни підлягають частковому задоволенню - з січня 2009 року по грудень 2009 року.
Судом встановлено, що позивачу протягом 2009 року нараховувалася та виплачувалася щомісячна соціальна допомога як дитині війни у розмірі 10% від розміру прожиткового мінімуму, у зв’язку з чим недорахована та недоплачена позивачу щомісячна державна допомога, як дитині війни за січень 2009 року – грудень 2009 року, повинна бути розрахована наступним чином :
січень – грудень (498 грн. х 30 %) х 12 місяців – (49,80 грн. х 12 місяців) = 1195 грн. 20 коп.
Затвердження відповідача про те, що за основу розрахунку державної соціальної допомоги дітям війни не може бути прийнятий розмір мінімальної пенсії за віком, оскільки цей розмір застосовується виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду не є підставою для відмові позивачу у позові, оскільки, згідно ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, і суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відсутність бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не може бути прийнята до уваги, оскільки з огляду на правову позицію Європейського Суду з прав людини реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачені певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для невиплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в передбаченому Законом розмірі.
Ст. 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що Рішення Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 року офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України 27.07.07 р., №52, у зв’язку з чим позивач повинен був дізнатися, що його право на отримання щомісячної соціальної допомоги за 2007 рік порушено саме з 27.07.2007 року.
Позивач звернувся до суду з позовом 19.01.2010 року, доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду не надав, у зв’язку з чим суд вважає, що підстави для поновлення зазначеного строку відсутні. Відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на вимоги ст.ст. 99, 100 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи, що вимоги позивача про нарахування щомісячної державної допомоги є обґрунтованими, однак позивачем без поважних причин пропущений встановлений ст.99 КАС України строк звернення до суду за захистом зазначеного порушеного права, а відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків, суд вважає, що позов у даної частині задоволенню не підлягає.
Позовні вимоги підлягають задоволенню за січень 2009 року - грудень 2009 року, відносно яких строк звернення до суду позивачем не пропущений.
Що стосується вимог позивача у частині зобов’язання відповідача виплачувати вказану допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у подальшому, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки статею 104 КАС України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Виходячи з положень даної норми судовому захисту підлягають порушені права. Позивач припускає порушення його прав у майбутньому, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовій збір пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 01 грн. 02 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законами України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV, «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058- ІV від 09.07.2003 року, «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти» № 107- ІV від 28.12.2007 року, «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року, № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст..ст.6, 10, 11, 18, 69-71, 86, 99, 100, 122, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з січня 2009 року по грудень 2009 року в розмірі 1195 грн. 20 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 01 грн. 02 коп. судового збору.
Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Первомайський районний суд Автономної Республіки Крим заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не подано у встановлений двадцятиденний строк, постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя: