ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.10.2018Справа № 910/18439/17

За позовомНаціонального антикорупційного бюро України

до1. Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"

3. Компанії Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises AB)

провизнання недійсним додаткової угоди та договору

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

від позивача:Семенчук М.А.

від відповідача-1:Хлопузян Р.Д.

від відповідача-2:Гайсін Р.К.

від відповідача-3:Демченко І.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національне антикорупційне бюро України (надалі - "НАБУ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (надалі - "ПАТ "Укргазвидобування"), Товариства з обмеженою діяльністю "Карпатигаз" (надалі - "ТОВ "Карпатигаз"), Компанії Місен Ентерпрайзис АБ (Misen Enterprises AB) (надалі - "Компанія Місен") про:

- визнання недійсною додаткової угоди від 25.02.2011 №4 про внесення змін та доповнень до Договору №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002, укладену між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Товариством з обмеженою діяльністю "Карпатигаз" та Компанією Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises AB);

- визнання недійсним договору на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату від 20.04.2011 №УГВ2949/06-11, укладеного між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та ТОВ "Карпатигаз".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані правочини було укладено з порушенням приписів ст.ст. 1130, 1133, 1134 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", ст. 4-1 Закону України "Про нафту і газ", а тому в силу приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підлягають визнанню недійсними. Крім того, позивачем вказується на те, що такі правочини суперечать інтересам держави і суспільства, а тому в силу приписів ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/18439/17 та призначено її до розгляду, для належного повідомлення відповідача-3 про дату, час та місце проведення судового засідання зупинено провадження у справі до 15.05.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 поновлено провадження у справі №910/18439/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 постановлено розгляд справи №910/18439/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 07.06.2018.

06.06.2018 через відділ діловодства суду представником відповідача-1 подано заяву про визнання позову, за змістом якої позов заявив про визнання позову НАБУ з огляду на те, що оскаржувана додаткова угода №4 суперечить положенням Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та Закону України "Про нафту і газ".

07.06.2018 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 26.06.2018.

14.06.2018 через відділ діловодства суду представником позивача було подано відповідь на відзив відповідача-2, у відповідності до якого вказував на відсутність належного спростування викладених в позові обставин незаконності оскаржуваного правочину.

26.06.2018 через відділ діловодства суду представником відповідача-3 подано клопотання про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву та доказів з доданням до нього відповідних доказів та відзиву, за змістом якого відповідач-3 проти задоволення позову заперечував вказуючи на необґрунтованість наведених позивачем в позові доводів щодо недійсності оскаржуваних правочинів.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.06.18. відзив ТОВ "Карпатигаз" повернуто відповідачу-2 без розгляду, відмовлено Компанії Місен Ентерпрайзис АБ (Misen Enterprises AB) в задоволенні клопотання про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву, відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Центр фінансового лізингу" про залучення його до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

26.06.2018 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 12.07.2018.

10.07.2018 через відділ діловодства суду представником відповідача-2 було подані заперечення на відповідь на відзив, за змістом яких вказував на відсутність належного обґрунтування позивачем підстав недійсності оскаржуваного правочину.

12.07.2018. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2018 призначено підготовче засідання у справі №910/18439/17 на 30.08.2018.

30.08.2018 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача-3, викладеного у відзиві на позовну заяву від 07.06.2018, про закриття провадження у справі №910/18439/17 та на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.09.2018.

В подальшому, в судових засіданнях 06.09.2018, 17.09.2018, 01.10.2018, 22.10.2018 оголошувались перерви.

25.10.2018 в судове засідання з'явилися представники учасників справи, надали пояснення по суті спору, за змістом яких вбачається, що позивач та відповідач-1 позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити повністю, а відповідач-2 та відповідач-3 проти позовних вимог заперечують та просять відмовити у задоволенні позову.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 25.10.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2002 між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (перший учасник) та ТОВ "Карпатигаз" (другий учасник) було укладено договір №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи (надалі - "Договір про спільну діяльність"), метою якого є об'єднання сторонами власних зусиль та засобів для досягнення спільної господарської мети - проведення комплексу робіт з геологічного вивчення, дослідно-промислової експлуатації та розробки родовищ нафти, газу, газового конденсату тар родовищ інших копалин.

У відповідності до п. 2 Договору про спільну діяльність предметом договору є взаємні дії учасників з об'єднання коштів, майна, трудової участі, майнових і немайнових прав, необхідних для спільної розробки Летнянського газового родовища, а саме - свердловини №36 даного родовища на умовах цього договору без створення нової юридичної особи.

Згідно п.п. 4.1-4.3 Договору про спільну діяльність учасники договору погодилися, що внеском першого учасника у спільну діяльність є капітальний ремонт ліквідованої раніше, у 1988 році свердловини №36 Летнянського газового родовища, що згідно кошторису становить 450 000,00 грн. і передача її у майно спільної діяльності, що відповідно складає частку першого учасника у розмірі 60% вкладу сторін у спільну діяльність. Внеском другого учасника у спільну діяльність сторін є грошовий вклад у розмірі 300 000,00 грн., який згідно кошторису необхідний для ремонту, облаштування і підключення її до магістрального газопроводу і що відповідно складає частку другого учасника у розмірі 40% вкладу сторін у спільну діяльність. Загальна сума вкладів сторін становить 750 000,00 грн. Сторони узгодили, що кожен учасник даного договору має право на розподіл прибутку у відповідності до пунктів 4.1 та 4.2 даного договору, тільки у разі повного виконання своїх договірних зобов'язань згідно умов даного договору.

01.03.2010 між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (учасник-1) та ТОВ "Карпатигаз" (учасник-2) було укладено додаткову угоду №3 до Договору про спільну діяльність (надалі - "Додаткова угода №3"), відповідно до п. 2 якої вирішено викласти п.п. 4.1-4.3 Договору про спільну діяльність в новій редакції, а саме: "Учасники договору погодились, що внеском учасника-1 у спільну діяльність сторін є право тимчасового користування свердловиною №36 Летнянського газового родовища, що згідно експертного висновку становить 694 934,00 грн. (п. 4.1). Учасники договору погодились, що внеском учасника-2 у спільну діяльність сторін є грошовий вклад у розмірі 300 000,00 грн., який згідно кошторису необхідний для ремонту, облаштування і підключення свердловини №36 Летнянського газового родовища. Крім того, грошовий вклад в розмірі 742 401,00 грн. для модернізації УКПГ Летня та стабілізації і нарощування видобутку вуглеводнів з св. №36 - Летня, який повинен бути перерахований на поточний рахунок спільної діяльності до 01.07.2010. Загальна сума внеску учасника-2 становить 1 042 401,00 грн. (п. 4.2) Сторони договору узгодили, що учасник-1 договору має право на 40% прибутку від спільної діяльності, учасник-2 - 60% прибутку від спільної діяльності".

25.02.2011 між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (учасник-1), ТОВ "Карпатигаз" (учасник-2) та Компанією Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises AB) (учасник-3) було укладено додаткову угоду №4 про внесення змін та доповнень до Договору про спільну діяльність (надалі - "Додаткова угода №4"), відповідно до п. 2.1 якої учасники зобов'язалися спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення мети, а саме: збільшення видобутку вуглеводнів на ліцензійних ділянках учасника-1 за рахунок підвищення ступеню вилучення, залучення до розробки недренованих або нових запасів, проведення робіт з поліпшення інфраструктури учасника-1, капітального ремонту та відновлення свердловин учасника-1, буріння нових свердловин, удосконалення процесів видобутку, підготовки, транспортування та поглиблення переробки вуглеводнів з метою отримання прибутку.

У відповідності до п. 2.2 Додаткової угоди №4 предметом цього договору є спільна інвестиційна та виробнича діяльність учасників на основі об'єднання їхніх внесків (вкладів) з розвідки, дорозвідки, розробки родовищ нафти, газу і газового конденсату та видобутку, підготовки, транспортування, переробки вуглеводнів в межах виконання наступних проектів спільної діяльності: проект А "Відновлення, капітальний ремонт та інтенсифікація без діючих та малодебітних свердловин" (додаток 1); проект Б "Комплексна розробка Залужанського родовища з впровадженням новітніх технологій з інтенсифікації видобутку" (додаток 2); проект В "Підвищення газовіддачі покладів та вдосконалення процесу розробки Летнянського газового родовища" (додаток 3); проект Г "Облаштування Хрестищенського газоконденсатного родовища. Реконструкція Хрестищенської дотискуючої компресорної станції. Установка поглибленого вилучення вуглеводнів (додаток 4); проект Д "Облаштування другої черги Юліївського нафтогазоконденсатного родовища. Дотискуюча компресорна станція" (додаток 5); проект Е "Облаштування Марківського газоконденсатного родовища. Дотискуюча компресорна установка" (додаток 6); проект Є "Облаштування Розпашнівського газоконденсатного родовища. Дотискуюча компресорна установка" (додаток 7); проект Ж "Облаштування Абазівського газоконденсатного родовища. Дотискуюча компресорна установка" (додаток 8); проект З "Облаштування Східно-Полтавського газоконденсатного родовища. Дотискуюча компресорна установка" (додаток 9); проект И "Облаштування Свидницького газового родовища. Дотискуюча компресорна установка" (додаток 10); проект І "Збільшення обсягів видобутого газу на Шебелинському газовому родовищі за рахунок використання компресорних агрегатів" (додаток 11); проект Ї "Видобуток високов'язкої нафти на Яблунівському родовищі, комплексна розробка покладів нафти, до розвідка родовища, підготовка, транспортування, переробка, виробництво бітумів" (додаток 12).

Положеннями п. 2.3 Додатково угоди №4 визначено, що в межах Договору учасники здійснюють геологічне вивчення, розвідку, до розвідку, розробку, підготовку, транспортування, переробку вуглеводнів, поліпшення інфраструктури учасника-1, створення нових об'єктів інфраструктури, видобуток вуглеводнів на ліцензійних ділянках учасника-1 та їх реалізацію в межах спільної діяльності. Для досягнення спільної мети за цим договором: учасник-1 забезпечує видобуток, підготовку і транспортування вуглеводнів силами свого персоналу, виробничими потужностями з використанням власної інфраструктури для спільної діяльності; учасник-2 забезпечує реалізацію видобутих вуглеводнів спільної діяльності, а також інші функції оператора; учасник-3 забезпечує фінансування програм спільної діяльності.

За змістом п.п. 3.1-3.3 Додаткової угоди №4 станом на дату укладання цієї додаткової угоди учасник-1 і учасник-2 здійснили первісні внески (вклади). У зв'язку із залученням до спільної діяльності та включення до складу учасників договору учасника-3, учасники домовились здійснити наступні внески (вклади): учасник-1 протягом 30 робочих днів додатково вносить технічну інформацію по проектах спільної діяльності, оцінену у встановленому порядку, вартістю 870 000,00 грн.; учасник-2 протягом 30 робочих днів додатково вносить грошові кошти в сумі 100 000,00 грн.; учасник-3 вносить грошові кошти в сумі 6 303 819,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладання цієї додаткової угоди №4 є еквівалентом 50 000 000,00 грн. Учасники домовились повністю здійснити внески (вклади) протягом 3 років з моменту підписання цієї додаткової угоди №4. Протягом 30 робочих днів після підписання додаткової угоди №4 учасник-3 вносить 260 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення цієї угоди є еквівалентом 2 062 242,00 грн. Незалежно від вартості та часу здійснення Внесків (вкладів), частка прав і обов'язків учасників, а також їх доля у спільному майні за цим Договором становить: частка учасника-1 - 49,99%, частка учасника-2 - 0,01%, частка учасника-3 - 50,00%.

Відповідно до п. 3.5 Додаткової угоди №4 у випадку необхідності, учасник-3 зобов'язується забезпечити додаткове фінансування для реалізації програм спільної діяльності у розмірі до одного мільярду гривень.

Пунктом 6.2 Додаткової угоди №4 встановлено, що цим договором учасники надають учаснику-2 повноваження і права представляти інтереси спільної діяльності та вчиняти дії від імені спільної діяльності у взаємовідносинах з будь-якими державними органами і органами місцевого самоврядування, банками, нотаріальними конторами, органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні і поза її межами (державними і приватними), фізичними особами, а також у податкових, правоохоронних і судових органах України і інших держав з питань, що стосуються спільної діяльності, діяти у зазначених взаємовідносинах виключно на підставі цього договору без надання учасниками відповідних окремих довіреностей згідно з ч. 2 ст. 1135 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим оператору надається право, зокрема: укладати від імені спільної діяльності договори (контракти), необхідні для досягнення цілей спільної діяльності, у тому числі на виконання робіт (надання послуг), реалізацію продукції спільної діяльності, придбання матеріально-технічних ресурсів, палива, електроенергії; підписувати документи податкової, фінансової, статистичної та інших видів обов'язкової звітності, що складається по спільній діяльності за Договором; забезпечувати ведення бухгалтерського обліку майна, цінностей, зобов'язань та операції, пов'язаних з виконанням Договором та обліку фінансових результатів спільної діяльності на окремому балансі, забезпечувати повноту і своєчасність перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету та державних цільових фондів; підписувати документи з питань спільної діяльності за Договором, а саме (але не виключно): акти виконаних робіт (наданих послуг), акти приймання-передачі, претензії, листи та інше; виконувати інші дії, пов'язані з веденням спільних справ за Договором.

Згідно із п.п. 6.2.8 п. 6.2 Додаткової угоди №4 учасник-2 зобов'язується укладати від імені спільної діяльності угоди на реалізацію вуглеводнів, видобутих в результаті спільної діяльності за цінами, попередньо затвердженими рішенням комітету з управління.

У відповідності до п.п. 6.3.1, 6.3.6 п. 6.3 Додаткової угоди №4 учасник-1 зобов'язується, зокрема: здійснювати видобуток вуглеводнів відповідно до програм спільної діяльності і річних програм на ліцензійних ділянках; укласти на період дії цього договору договори на видобуток, підготовку, транспортування вуглеводнів із спільною діяльністю в особі оператора. Протягом строку дії цього договору надавати послуги по видобутку, підготовці та транспортуванню вуглеводнів для спільної діяльності на умовах договорів на видобуток, підготовку та транспортування між учасником-1 та спільною діяльністю.

Як погоджено в положеннях п.п. 8.1, 8.2, 8.3, 8.6 Додаткової угоди №4 все майно, внесене учасниками, та майно, придбане і створене учасниками в результаті здійснення спільно діяльності, в тому числі вуглеводні, видобуті відповідно до умов цього договору і додатків до нього, а також кошти, отримані від реалізації вуглеводнів, є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не визначено в додатках до цього Договору. Майно учасників, що знаходиться у них на інших речових правах, передбачених законодавством України, що надають учасникам достатні повноваження щодо користування, володіння та розпорядження цим майном, може бути передано спільній діяльності. Прибуток від Спільної діяльності розподіляється між учасниками пропорційно часткам, визначеним в п. 3.3 статті 3 цього договору. Учасники делегують права на управління та користування спільним майном комітету з управління та оператору на умовах, викладених в цьому договорі та додатках до нього.

За змістом п.п. 12.1-12.4 Додаткової угоди №4 учасник-1 зобов'язується забезпечити видобуток, підготовку та транспортування до пункту поставки вуглеводнів для спільної діяльності, для подальшої їх реалізації спільною діяльністю, відповідно до умов, визначених в окремих договорах, на весь період дії цього договору. Спільна діяльність в особі оператора зобов'язується оплатити учаснику-1 вартість наданих послуг, згідно окремих договорів на видобуток, підготовку та транспортування. Оплата за видобуток, підготовку та транспортування здійснюється на підставі показників лічильників у порядку, визначеному додатками до цього договору.

Відповідно до п. 17.1 Додаткової угоди №4 цей Договір діє до 2031 року. За згодою учасників Договір можу бути продовжено.

Положеннями п.п. 1.2, 1.3 додатку №1 до Додаткової угоди №4 погоджено, що весь базовий обсяг вуглеводнів, видобутих на діючих свердловинах згідно із цим проектом є власністю учасника-1 У разі проведення робіт спільною діяльністю на свердловинах, що є діючими та при отриманні додаткових обсягів вуглеводнів, власністю спільної діяльності будуть лише ці видобуті спільною діяльністю додаткові обсяги. До початку проведення робіт на конкретній діючій свердловині УкрНДІгаз здійснює розрахунок базового середньомісячного рівня видобутку, який затверджується Центральною комісією з питань розробки газових, газоконденсатних, нафтових родовищ та експлуатації підземних сховищ газу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

В положеннях п.п 5, 6 додатку №1 до Додаткової угоди №4 учасниками було затверджено перелік дозволів (ліцензій) на яких буде здійснюватися спільна діяльність (проект А "Відновлення, капітальний ремонт та інтенсифікація без діючих та мало дебітних свердловин"), програму робіт по виводу з без дії та капітальному ремонту свердловин на 2010-2013 роки.

На підставі та з метою виконання Договору в редакції Додаткової угоди №4 20.04.2011 між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (виконавець) та ТОВ "Карпатигаз", як оператор спільної діяльності за Договором, (замовник) було укладено договір №УГВ2949/06-11 на надання послуг по видобутку, зборуЮ підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату (надалі - "Договір №УГВ2949/06-11"), відповідно до п. 1.1 якого погоджено, що на виконання умов Договору виконавець надає замовнику на відремонтованих, відновлених або нових свердловинах, які є об'єктами спільної діяльності за Договором, послуги по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату замовника та передає замовнику обсяг товарного природного газу, нафти та газового конденсату у пункті поставки, визначеному п. 2.5 цього договору. Виконавець надає замовнику на родовищах, об лаштованих компресорними станціями (установками) за рахунок спільної діяльності за Договором, послуги по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу та газового конденсату замовника, видобутого за допомогою компресорних станцій (установок), та передає замовнику обсяг товарного природного газу та газового конденсату у пункті поставки, визначеному п. 2.5 цього договору.

Згідно із п. 5.1 Договору №УГВ2949/06-11 сторони дійшли згоди, що даний договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та діє до припинення дії Договору, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Спір у справі стосується законності Додаткової угоди №4 та Договору №УГВ2949/06-11.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, правочин може бути визнано недійсним лише з підстав, передбаченими законом.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним правочину (у даному випадку - Додаткової угоди №4 та Договору №УГВ2949/06-11), позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

В даному випадку, як на підставу для визнання оскаржуваних правочинів недійсними позивачем вказується на те, що останні:

- було укладено з порушенням порядку використання майна у спільній діяльності (ст.ст. 1130, 1133, 1134 Цивільного кодексу України);

- суперечать порядку передачі видобутого природного газу для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення (ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу");

- суперечать порядку продажу нафти сирої і газового конденсату власного видобутку (ст. 41 Закону України "Про нафту і газ");

- суперечать інтересам держави і суспільства (ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін в межах викладених позивачем у позові доводів щодо недійсності оскаржуваних правочинів суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і визнання таких договорів недійсними з огляду на наступне.

По-перше, обґрунтовуючи посилання на суперечність Додаткової угоди №4 положенням ст.ст. 1130, 1133, 1134 Цивільного кодексу України позивач вказує на те, що ані свердловини, зазначені в додатку №1 до Додаткової угоди №1, окрім свердловини №36 Летнянського родовища, та інші об'єкти, зазначені в додатках №№2-22 до Договору, ані права на них не вносилися ДК "Укргазвидобування" в якості вкладу в спільну діяльність, а отже не є спільною частковою власністю учасників спільної діяльності, тому здійснення на базі них спільної діяльності за Договором є незаконним.

В той же час, згідно ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Частиною 2 ст. 1131 Цивільного кодексу України встановлено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

За змістом ст.ст. 1132-1134 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою.

З огляду на викладені положення вбачається, що законодавцем не встановлено будь-яких заборон щодо провадження спільної діяльності на базі належного одному із учасників такої спільної діяльності майна без його безпосереднього передання в якості вкладу у спільну діяльність, а більш того, визначено дві форми здійснення спільної діяльність: як на основі об'єднання вкладів учасників, так і без об'єднання вкладів учасників.

При цьому, будь-яких заборон щодо одночасного поєднання таких видів в одній спільній діяльності законодавство України не містить, що в силу приписів ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України наділяє при створенні спільної діяльності її сторін правом заснування такої діяльності одночасно на базі об'єднаних вкладів і особистого майна кожного із учасників (чи лише одного) без його внесення до спільної діяльності.

Таким чином, посилання позивача на те, що Додаткова угода №4 суперечить положенням ст.ст. 1130, 1133, 1134 Цивільного кодексу України, оскільки організована за нею спільна діяльність передбачає її провадження на підставі майна відповідача-1, яке не було внесено ним як вклад у спірну спільну діяльність, є необґрунтованими та здійснені з невірним тлумаченням положень чинного законодавства України, а тому не можуть бути правовою підставою для визнання Додаткової угоди №4 недійсною.

Що ж стосується тверджень позивача про завдання відповідачу-1 збитків за наслідками провадження такої спільної діяльності згідно умов Додаткової угоди №4, то на підставі зібраних в матеріалах справи документів суд відзначає, що: по-перше, саме з укладенням Додаткової угоди №4 частку відповідача-1 було збільшено із 40% до 49,99%, а відповідачем-2 було внесено у спільну діяльність в якості свого вкладу кошти у розмірі 3 921 960,16 доларів США саме з метою удосконалення та розвитку належних відповідачу-1 свердловин, що були без діючими, низькодебітними та малодебітними, згідно визначених в Правилах розробки газових і газоконденсатних родовищ, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР від 06.04.20170, класифікатору свердловин, що не може вказувати на завдання останньому збитків за наслідками вчинення таких дій; по-друге, згідно погоджених в додатках до Додаткової угоди №4 умов розподілу видобутих вуглеводнів вбачається, що обсяг вуглеводнів, який мав бути видобутий відповідачем-1 зі свердловин без вкладень, робіт та операцій, здійснених в межах спільної діяльності, належить на праві власності одноособово відповідачу-1, а до спільної діяльності за Договором мали надходити виключно обсяги вуглеводнів, що видобуті додатково завдяки здійснений вкладенням, роботам, операціям та обладнанню, застосованим в межах спільної діяльності, що не суперечить визначеним законодавства вимогам до провадження спільної діяльності, а тому правові підстави вважати, що створена відповідачами згідно умов Додаткової угоди №4 діяльність могла завдати збитків відповідачу-1 відсутні, а позивачем не доведено зворотнього.

По-друге, вказуючи на те, що умови оскаржуваних правочинів суперечать положенням ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та ст. 41 Закону України "Про нафту і газ" позивачем зазначено про те, що їх умовами фактично змінено встановлений такими нормами порядок передачі видобутого природного газу для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, та продажу нафти сирої і газового конденсату власного видобутку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції, чинній на момент укладення оскаржуваних правочинів) підприємства, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб'єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток. Передача видобутого природного газу суб'єктами, визначеними в частині першій цієї статті, на умовах договорів комісії, давальницької переробки, інших договорів, що не передбачають передачу права власності на нього безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України, не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 41 Закону України "Про нафту і газ" (в редакції, чинній на момент укладення оскаржуваних правочинів) підприємства, частка держави у статутному капіталі яких 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність, та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісячно здійснюють продаж нафти сирої і газового конденсату власного видобутку, видобутих на підставі спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами (крім обсягів, що використовуються на власні технологічні потреби), а також скрапленого газу - виключно на біржових аукціонах.

Тобто, в наведених нормах законодавцем було встановлено певні обмеження щодо реалізації визначеними суб'єктами, власниками спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, видобутих на підставі таких дозволів природного газу, нафти сирої, газового конденсату та скрапленого газу, в т.ч. у випадку, якщо такі суб'єкти діють як учасники договорів про спільної діяльності.

В той же час, положеннями ч. 3 ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та ч. 8 ст. 41 Закону України "Про нафту і газ" (в редакціях, чинних на момент укладення оскаржуваних правочинів) було встановлено, що діях цих статтей поширюється виключно на тих учасників договорів про спільну діяльність, відповідно до яких вартість вкладу підприємств, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарських товариств, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніх підприємств, представництв та філій таких підприємств і товариств становить 50 відсотків та більше загальної вартості вкладів учасників договорів про спільну діяльність.

В даному випадку, як підтверджується матеріалами справи, вартість вкладу відповідача-1 в спільну діяльність за Договором згідно умов Додаткової угоди №4 становить 49,99% загальної вартості вкладів учасників спірної спільної діяльності, тобто, є меншою ніж 50%.

Таким чином, правові підстави для застосування визначених частинами 1, 2 статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та частиною 1 статті 41 Закону України "Про нафту і газ" (в редакціях, чинних на момент укладення оскаржуваних правочинів) обмежень до спірної спільної діяльності, яка провадиться на підставі оскаржуваних правочинів, відсутні, на що прямо вказується законодавцем в положеннях таких статей.

Отже, посилання позивача на те, що умови оскаржуваних правочинів суперечать положенням ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та ст. 41 Закону України "Про нафту і газ" ґрунтуються виключно на вибірковому застосуванні норм законодавства України та не можуть бути правовою підставою для визнання оскаржуваних договорів недійсними.

По-третє, в обґрунтування своїх посилань на те, що оскаржувані правочини суперечать інтересам держави і суспільства, як на підставу для їх недійсності в силу положень ст. 228 Цивільного кодексу України, позивач вказує на те, що внаслідок їх укладення було порушено встановлений порядок передачі природного газу та продажу нафти сирої і газового конденсату, внаслідок чого при їх вчиненні не було дотримано вимог щодо відповідності правочинів інтересам держави і суспільства.

Однак, позивачем не доведено, а судом на підставі зібраних в матеріалах справи документів не встановлено, що оскаржувані правочини суперечать визначеним частинами 1, 2 статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та частиною 1 статті 41 Закону України "Про нафту і газ" (в редакціях, чинних на момент укладення оскаржуваних правочинів) вимогам щодо порядку передачі природного газу та продажу нафти сирої і газового конденсату.

Більш того, за змістом ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

За змістом наведеної норми правовою підставою для встановлення факту порушення правочином публічного порядку є необхідним належне доведення того, що за наслідками його вчинення мала місце одна із таких обставин як: порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади; незаконне заволодіння ним майном фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

В даному випадку, як на підтвердження існування наведених обставин позивачем фактично вказується на те, що внаслідок укладення оскаржуваних правочинів мало місце незаконного заволодіння надрами України як власністю Українського народу за наслідками передачі відповідачем-1 спеціальних дозволів на користування ними до спірної спільної діяльності, що в свою черго прямо заборонено Законом, а саме, положеннями ст. 14 Закону України "Про нафту і газ".

Так, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про нафту і газ" (в редакції, чинній на момент укладення оскаржуваних правочинів) власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами не може дарувати, продавати або в інший спосіб відчужувати права, надані йому спеціальним дозволом на користування нафтогазоносними надрами, іншій юридичній чи фізичній особі, в тому числі передавати їх до статутних капіталів створюваних за його участю суб'єктів господарювання, а також вноситись як вклад у спільну діяльність.

Тобто, законодавцем було встановлено пряму заборону на відчуження суб'єктами володіння спеціальними дозволами на користування нафтогазоносними надрами прав, які виникають на підставі них, в т.ч. шляхом передачі їх до спільної діяльності.

Поряд з цим, із наявних в матеріалах справи документів (в т.ч. змістів Договору, Додаткової угоди №4 та Договору №УГВ2949/06-11) вбачається, що набуті відповідачем-1 на підставі наданих йому спеціальними дозволами на користування нафтогазоносними надрами права не були об'єктом його вкладу у спірну спільну діяльність в будь-якому виді.

При цьому, положеннями ст. 49 Закону України "Про нафту і газ" (в редакції, чинній на момент укладення оскаржуваних правочинів) встановлено, що у разі, якщо діяльність, пов'язана з користуванням нафтогазоносними надрами, здійснюється на умовах договору про спільну інвестиційну діяльність, спільне виробництво, виробничу кооперацію, один із учасників цього договору зобов'язаний мати відповідний спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами.

Тобто, чинне на момент укладення оскаржуваних правочинів законодавство України не встановлювало заборони на провадження спільної діяльності, пов'язаної з користуванням нафтогазоносними надрами за наявності у одного із учасників такої діяльності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами без безпосереднього внесення відповідних прав за такими дозволами до спільної діяльності, що мало і місце в даному випадку за оскаржуваними правочинами.

Отже, матеріалами справи спростовуються посилання позивача на те, що оскаржувані правочини суперечать інтересам держави і суспільства, адже останнім не доведено наявності обставин, за якими положення ст. 228 Цивільного кодексу України відносять відповідні правочини до таких, що порушують публічний порядок.

У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами належним чином спростовується твердження позивача про те, що оскаржувані правочини було укладено з порушенням порядку використання майна у спільній діяльності, вони суперечать порядку передачі видобутого природного газу для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення та порядку продажу нафти сирої і газового конденсату власного видобутку, а також суперечать інтересам держави і суспільства, що виключає існування правових підстав для визнання їх недійсними з наведених в позові обставин.

Тобто, позивачем належним чином не доведено існування обставин, з якими положення ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України передбачаються можливість визнання оскаржуваних правочинів недійсними в судовому порядку.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову НАБУ про визнання недійсним Додаткової угоди №4 та Договору №УГВ2949/06-11 з викладених в його позові підстав.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

В позові Національного антикорупційного бюро України відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 06.11.2018.

Суддя Т.М. Ващенко