Справа № 761/25678/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.

секретарів Томіленко В.В., Бурячек О.В.,

учасники справи:

представники позивача - адвокати ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - не з'явився,

представник третьої особи (ОСОБА_3.) - ОСОБА_4,

третя особа (ОСОБА_5.) - не з'явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання протиправними дій приватного нотаріуса та скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

04 жовтня 2017 року представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13., в якому просив: визнати протиправними діїприватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме: об'єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 162,5км.м., житловою площею 72,2кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 від 16 грудня 2016 року, індексний номер 32971617; скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - житловий будинок, загальною площею 162,5кв.м, житловою площею 72,7кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 від 16 грудня 2016 року, індексний номер 32971617.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом безпідставно зареєстровано право власності на нерухоме майно за ОСОБА_3, оскільки останньою не було надано документів на підтвердження прийняття житлового будинку в експлуатацію, а нотаріусом не було перевірено відповідність заявлених прав та поданих документів вимогам законодавства, що призвело до неправомірної реєстрації права власності на житловий будинок.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 10 жовтня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі. (а.с.9)

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 10 жовтня 2017 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції. (а.с.69)

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 17 січня 2018 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. (а.с.73)

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 16 квітня 2018 року дану цивільну справу направлено за підсудністю до Дніпровського районного суду м.Києва. (а.с.119-121)

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м.Києва від 15 червня 2018 року позовну заяву ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправними дій приватного нотаріуса та скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. (а.с.127-128)

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 17 липня 2018 року ОСОБА_5 залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. (а.с.175-176)

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 17 липня 2018 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. (а.с.177-179)

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до п.9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Представники позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити з підстав, вкладених у позовній заяві, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Представник ОСОБА_1 подав письмову відповідь на відзив представника третьої особи ОСОБА_3, долучену до матеріалів справи (а.с.98-103), в якій зазначено, що позивач ніколи не надавав ОСОБА_3 дозвіл на будівництво будинку за АДРЕСА_1 крім того, надання такого дозволу не входить до повноважень позивача. А заява ОСОБА_6 з проханням надати дозвіл на будівництво житлового будинку була підготована позивачем для отримання саме ним дозволу на будівництво будинку та введення його в експлуатацію. Також представник позивача не погоджується з трактуванням представником третьої особи Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2016 року, як такої, що скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок за спірною адресою відбулося лише з формальних підстав. Крім того, ОСОБА_3 вказувала, що нею побудований окремо розміщений будинок, проте подала нотаріусу декларацію про реконструкцію приміщень житлового будинку та гаражу. При цьому, згідно витягу із земельного кадастру, землекористувачами земельної ділянки за вищевказаною адресою є позивач та ОСОБА_9 (покійна), отже, на даний час єдиним законним користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 ОСОБА_3 ніколи не мала відношення до вказаної земельної ділянки, проте самовільно збудувала на ній будинок, що порушує права позивача. Більше того, позивачеві було відмовлено в приватизації земельної ділянки саме через наявність на ній нерухомого майна, документів на яке у позивача немає, яким є самовільно збудований третьою особою будинок. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13. при вчиненні державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 діяла як уповноважена державою посадова особа, отже мала діяти в межах своїх повноважень та у відповідності до діючого законодавства. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не має на меті позбавлення ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно, не претендує на нього, а виключно захищає свої порушені права щодо користування земельною ділянкою. Також у відзиві зазначено, що представником третьої особи ОСОБА_3 не наведено аргументів та не надано жодного доказу на підтвердження правомірності дій приватного нотаріуса при здійсненні реєстрації права власності на житловий будинок.

Відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13. в судове засідання не з'явилась, була повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, відзиву на позов, заяв чи клопотань до суду не подала.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов, долучений до матеріалів справи (а.с.83-85), в якому зазначено, що відповідно до рішення суду від 25 травня 2007 року у справі №2-1493/1, будинок та гараж побудовано за згоди позивача, який надав нотаріально посвідчену заяву, в якій позовні вимоги визнав та не заперечував проти визнання за ОСОБА_3 права власності на будинок та гараж. Також позивачем було надано ОСОБА_3 нотаріально посвідчену заяву, в якій він просив дати дозвіл на будівництво житлового будинку та введення його в експлуатацію. Попередня державна реєстрація права власності за третьою особою була скасована постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2016 року з формальних підстав - відсутності декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Така декларація була отримана ОСОБА_3 та зареєстровано право власності. Земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно третьої особи, не є приватною власністю позивача, в приватизації йому відмовлено. Наразі ОСОБА_3 збирає документи для участі в приватизації земельної ділянки. Також представником третьої особи подані до суду письмові пояснення, долучені до матеріалів справи (а.с.140-142), яких наведені доводи аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, була повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, письмових пояснень, заяв чи клопотань до суду не подала.

Вислухавши пояснення представників позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника третьої особи - ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з встановленим ст.13 ЦПК України принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексах випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 3 ст.12 та частиною 1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 є власником домоволодіння (житлового будинку з надвірними будівлями), розташованого в АДРЕСА_1, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 червня 1974 року - на ? частку в порядку спадкування за ОСОБА_10 (а.с.47), та на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києві від 10 квітня 2007 року - на ? частку в порядку спадкування за ОСОБА_9 (а.с.46, 40).

Крім того, рішенням Дніпровського районного суду міста Києві від 10 квітня 2007 року за ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок «В» площею 162,5кв.м. та гараж «Г» площею 23,2кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Згідно повідомлення Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 30.01.2015 №057024-057/Б-3061-1478, земельна ділянка 579,03кв.м. у АДРЕСА_1 обліковується за ОСОБА_9, земельна ділянка 198,82кв.м. у АДРЕСА_1, 3/2 обліковується за ОСОБА_9 та ОСОБА_6, земельна ділянка 158,04кв.м. у АДРЕСА_1 обліковується за ОСОБА_6 (а.с.110)

Як убачається з Акту обстеження земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 проведеної спеціалістами Департаменту земельних ресурсів 27.10.2016, на земельній ділянці площею 579,03кв.м. знаходиться: сарай - літ. «Б» та гараж - літ. «Г», на земельній ділянці площею 198,82кв.м. знаходиться одноповерховий житловий будинок - літ. «А» та прибудова до двоповерхового житлового будинку літ. «В», на земельній ділянці площею 158,04кв.м. знаходиться двоповерховий житловий будинок, який в технічному паспорті від 12.09.2008 позначений літ. «В». (а.с.108)

Відповідно до частини 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_6 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора Реєстраційної служби ГУЮ у м.КиєвіСоколянського, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та скасування рішення - задоволено. Визнано протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Соколянського Дмитра Вікторовича щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме об'єкт нерухомого майна житловий будинок загальною площею (кв.м) 162.5, житлова площа (кв.м.): 72.2, за адресою: АДРЕСА_1 від 19.09.2013 року. Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Соколянського Дмитра Вікторовича від 18.09.2013 року щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме об'єкт нерухомого майна житловий будинок загальною площею (кв.м) 162.5, житлова площа (кв.м.): 72.2, за адресою: АДРЕСА_1 від 19.09.2013 року. (а.с.51-53)

Зазначеною вище постановою суду встановлено наступне:

«Позивач, ОСОБА_6, відповідно до наданих доказів, зокрема з копії свідоцтва про право на спадщину, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10.04.2007р. у справі № 2-0-5/07, являється єдиним користувачем, земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.»

«Крім того, судом встановлено, об'єкт нерухомого майна, а саме: житловий будинок загальною площею (кв.м) 162.5, житлова площа (кв.м.) 72.2, здано в експлуатацію лише 18.12.2015р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Декларації про готовність об'єкту до експлуатації.

Суд критично ставиться до наданих відповідачем заперечень, в частині відсутності необхідності здачі в експлуатацію зареєстрованого об'єкту нерухомості за третьою особою, оскільки такий збудовано до 5 серпня 1992року.

Такі доводи відповідача не підтверджено жодними доказами, а посилання на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25.05.2007р. у справі № 2-14931 за 2007р., є безпідставними, оскільки ним встановлено, лише, що будинок та гараж збудовано ОСОБА_3 самовільно у 90-х роках, що допускає дату завершення будівництва протягом 10-ти років, по 1999рік включно».

Преамбулою Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. Зазначений Закон згідно зі статтею 1 регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно з частиною тринадцятою статті 15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Кабінет Міністрів України затвердив Порядок реєстрації, який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 8, 13 Порядку реєстрації).

Пунктом 15 Порядку реєстрації передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для такої відмови, що визначені ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 28 Порядку реєстрації").

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 Закону.

Відповідно до п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Поставною Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. за №868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1)обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2)повноважень заявника;

3)відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4)наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5)наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Також, ч. 4 ст. 5 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріус зобов'язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Згідно до ст.5 Закон України «Про нотаріат», нотаріус, зокрема, зобов'язаний: здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України „Про нотаріат" - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріусом, відповідно до ч.3 ст.3 цього Закону, є уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Перелік нотаріальних дій, право на вчинення яких має нотаріус, наведений у ст.34 Закону України «Про нотаріат» і цей перелік не є вичерпним. Поряд з тим нотаріусу, з огляду на його правовий статус, делеговані функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реалізовувати які він може лише у випадках і в порядку, визначених Законом № 1952-IV.

З аналізу положень наведених ст.ст. 3, 9, 15, 16 Закону №1952-IV вбачається, що нотаріус має право здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в тому разі, якщо це пов'язано з вчиненням ним нотаріальної дії з таким об'єктом нерухомості. Таким чином, нотаріус, будучи наділеним повноваженнями державного реєстратора (за винятком тих, які передбачено пунктами 4, 6 ч.1 ст.9 Закону №1952-IV (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), може реалізовувати їх лише поряд з вчиненням нотаріальної дії, зокрема при посвідчені ним правочину, внаслідок якого в особи виникає речове право на об'єкт нерухомості. У такому випадку нотаріус одночасно з вчиненням нотаріальної дії проводить й державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до статті 15 Закону №1952-IV.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених ст. 4-2 та ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Разом з тим, у спірних правовідносинах відповідач, реалізовуючи свої функції як державного реєстратора, не вчинив жодних нотаріальних дій, внаслідок яких виникали б речові права, що підлягають державній реєстрації, тому за встановлених судом обставин є доведеним той факт, що приватний нотаріус ОСОБА_12 не мав повноважень на прийняття рішення про державну реєстрацію від 08 липня 2015 року за №22679059, яке прийнято з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закону України «Про нотаріат».

У зв'язку з прийняттям Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Закон № 1952-IV) державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1952-IV у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Державним реєстратором, серед інших суб'єктів, є нотаріус (п.2 ч.1 ст.10 Закону № 1952-IV).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13. як до державного реєстратора, з метою державної реєстрації прав на житловий будинок та гараж, розташовані за адресою: АДРЕСА_1

З матеріалів справи вбачається, що для вчинення відповідної реєстраційної дії ОСОБА_3 було подано нотаріусу наступні документи: копію рішення Дніпровський районний суду м. Києва від 25 травня 2007 року у справі №2-1493/1; копію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 18 грудня 2015 року, копію технічного паспорту на житловий будинок, виданого 12 серпня 2013, видавник: ТОВ «Проектант»; копію розпорядження Київського міського голови від 19.02.2016 №125/1 «Про перейменування бульвару, вулиць, площі та провулків у місті Києві, а також копію додатку до цього розпорядження - перелік. (а.с.151-174)

На підставі зазначених документів державним реєстратором у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.12.2016 було проведено державну реєстрацію на житловий будинок літера «В» та гараж літера «Г», розташовані в АДРЕСА_1, за ОСОБА_3, індексний номер 32971617. (а.с.95)

За змістом Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 18 грудня 2015 року, в інформації про об'єкт вказано: реконструкція приміщень житлового будинку та приміщень гаражу АДРЕСА_1

При цьому, Декларація не містить зазначень чи позначок літерами «В» та/або «Г» щодо об'єктів нерухомості, наявних за даною адресою.

Згідно схематичного плану земельної ділянки за вищевказаною адресою (а.с.160), наявного в поданому нотаріусу технічному паспорті, крім гаражу (літ. «Г»), весь будинок позначений літерою «В» (В-І, В1-І, В2-І), що також відображено в плані першого поверху будинку (а.с.161) та рішенні Дніпровського районного суду міста Києві від 10 квітня 2007 року, яким за ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок «В» площею 162,5кв.м. та гараж «Г» площею 23,2кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо), виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч.2 ст.331 ЦК України).

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІУ від 01.07.2004р., Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. №1141 та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною першої статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Частиною першою статті 19 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до частин першої, третьої та сьомої статті 16 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Згідно зі статтею 8 Закону № 1952-IV орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Частинами першою та другою статті 24 Закону № 1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1952-IV якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною восьмою статті 39 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (далі - Поярдок), експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Згідно з пунктом 10 у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Разом з тим, Декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 18 грудня 2015 року, затверджена на об'єкт щодо якого проведена реконструкція, Декларація не містить позначок літерами «В» та/або «Г» щодо об'єктів нерухомості, наявних за даною адресою.

В той же час, позивачу ОСОБА_6 на праві власності належить домоволодіння (житловий будинку з надвірними будівлями), розташованого в АДРЕСА_1 (на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 червня 1974 року та на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києві від 10 квітня 2007 року).

Таким чином, відповідачем було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок та гараж за вищевказаною адресою на підставі документів, які не відповідають вимогам, встановленим цим Законом та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.89 ЦПК).

Враховуючи наведені встановлені судом фактичні обставини справи, а також норми законодавства, чинні на час винесення спірного рішення, суд приходить до висновку щодо протиправності дій відповідача що полягали у реєстрації прав на не рухоме майно, за відсутності усієї належної документації для вчиненняреєстраційних дій, тому позовні вимоги ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання протиправними дій приватного нотаріуса та скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, є обгрнутованими та такими, що підлягають задоволеню у повному обсязі.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, вирішуючи аиьтапння розподілу судових- вимтрат, суд присуджує стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 на користь ОСОБА_6 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1280,00 грн., які сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду.

Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІУ від 01.07.2004р., Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. №1141, ст.ст. 2-5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання протиправними дій приватного нотаріуса та скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, - задовольнити.

Визнати протиправними діїприватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 щодо прийняття рішення від 16 грудня 2016 року, індексний номер 32971617, про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: об'єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 162,5 км.м., житловою площею 72,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32971617 від 16 грудня 2016 року, про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, загальною площею 162,5 кв.м, житловою площею 72,7 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3.

Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 на користь ОСОБА_6 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1280,00 грн.

Відповідно до положень ч.1 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я