Ухвала

Іменем України

24 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 591/4906/17

провадження № 61-42659 ск 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сумигаз» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 травня 2017 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 23 липня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Сумигаз» про зобов'язання вчинити дії.

В с т а н о в и в:

У вересні 2017 року ОСОБА_4 завернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Сумигаз» (далі - ПАТ «Сумигаз») про зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08 травня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Сумської області від 23 липня 2018 рокупозов задоволено;зобов'язано ПАТ «Сумигаз» встановити ОСОБА_4 індивідуальний квартирний газовий лічильник в квартирі АДРЕСА_1 вирішено питання про розподіл судових витрат.

16 серпня 2018 року ПАТ «Сумигаз» надіслало засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 травня 2017 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 23 липня 2018 року.

В касаційній скарзі відповідач просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи. Зазначає, що судами не врахованого того, що позивач не є споживачем природного газу та не вживає жодних дій для набуття такого статусу. Вказує, що використання газу без вирішення питання про укладення договору постачання природного газу неможливе.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2

В березні-квітні 2017 року індивідуальні квартирні газові лічильники були встановлені майже всім мешканцям третього під'їзду цього будинку, крім п'яти квартир, у тому числі, квартири, де проживає позивач.

09 березня 2017 року позивач звернулася до відповідача з письмовою заявою, в якій просила відповідно до вимог частини першої статті 3, частини першої статті 16 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» забезпечити встановлення газового лічильника в квартирі АДРЕСА_1 за рахунок коштів ПАТ «Сумигаз».

ПАТ «Сумигаз» 04 квітня 2017 року надало відповідь та зазначило, що для вирішення питання забезпечення комерційного обліку газу по об'єкту побутового споживача ОСОБА_4 за вказаною адресою необхідно спочатку вирішити питання відновлення газопостачання квартири. Відмова мотивована тим, що за цією адресою газопостачання припинено 15 листопада 2012 року в зв'язку з самовільним втручанням споживача в газорозподільчу систему.

Відповідно до проектної документації на монтаж та прийом в експлуатацію газового обладнання по АДРЕСА_1, квартира позивача обладнана газовою плитою ПГ-4 для приготування їжі

Відповідач відмовляючи у встановленні позивачу індивідуального приладу обліку газу в квартирі, посилався на лист ТОВ «Сумитеплоенерго» від 06 жовтня 2017 року щодо припинення нарахувань за послуги з централізованого теплопостачання в квартирі позивача у зв'язку з тим, що з 27 вересня 2017 року в квартирі позивача встановлено джерело автономного теплопостачання.

Проте, з вказаного листа вбачається, що в квартирі позивача встановлено джерело автономного теплопостачання з 27 вересня 2017 року, а із заявою до ПАТ «Сумигаз» позивач звернувся 09 березня 2017 року, тобто за шість місяців до цього, а лист відповідачем отриманий 17 жовтня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку: 1) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року; 2) для інших споживачів - з 1 липня 2011 року.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані, зокрема, забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки обов'язок із встановлення лічильників газу покладений на суб'єктів господарювання, які здійснюють розподіл природного газу на відповідній території. Крім того, відповідачем не доведено втручання позивача у систему газопостачання квартири. Слід зазначити, що наявність чи відсутність договірних відносин між сторонами не звільняє відповідача від обов'язку установити засоби обліку споживання природного газу у квартирі позивача.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п'ятою статті 394 ЦПК України,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Сумигаз» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 травня 2017 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 23 липня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Сумигаз» про зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити публічному акціонерному товариству «Сумигаз».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає

Судді: В. В. Пророк

В.С. Висоцька

І.М. Фаловська