УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
20 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі:
головуючого – судді Жизневської А.В.
суддів: Малахової Н.М., Матюшенка І.В.
при секретарі судового
засідання Гаврилюк М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу Стовпівської сільської ради на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, виконкому Стовпівської сільської ради, державного комунального підприємства Бердичівське МБТІ про визнання незаконним рішення виконкому Стовпівської сільської ради, визнання недійсними свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на Ѕ частину майна, -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати рішення виконкому Стовпівської сільської ради №8 від 21.02.2007 р. у частині надання дозволу на оформлення права власності з видачею свідоцтва на жилий будинок в АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_4 та доручення бюро техінвентаризації виготовити правоустановчі документи незаконним та скасувати. Визнати недійсним свідоцтво про право власності від 10.05.2007 р. на ім’я ОСОБА_4 на спірний жилий будинок, скасувавши його реєстрацію. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.05.2007 р., видане на ім’я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4, та скасувати його реєстрацію. Визнати будинок під літерою А-1 по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ним право власності на Ѕ його частину за ОСОБА_3
___________________________________________________________
Справа №22ц/81 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондарчук І.Ф.
Категорія 5 Суддя-доповідач Жизневська А.В.
Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 30.10.2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано незаконним рішення Стовпівської сільської ради №8 від 21.02.2007 р. в частині надання дозволу на оформлення права власності з видачею свідоцтва на жилий будинок в АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_4 та доручення бюро технічної інвентаризації виготовити правоустановчі документи та скасовано. Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 10.05.2007 р. на ім’я ОСОБА_4 на спірний жилий будинок, скасовано його реєстрацію за ОСОБА_4 Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.05.2007 р. на ім’я ОСОБА_2 на спірний будинок та скасовано реєстрацію права власності. Визнано будинок під літерою А-1 в АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину цього будинку, врахувавши, що на утриманні відповідачки залишилося двоє малолітніх дітей, а її мати ОСОБА_4 вкладала кошти у будівництво нерухомого майна. Стягнуто з відповідачки на користь позивача сплачені ним судові витрати.
В апеляційних скаргах апелянти просять скасувати вказане рішення та ухвалити нове про відмову у задоволені позову. Зазначають, що судом не дано належної оцінки представленим відповідачкою доказам про те, що за рішенням шостої сесії Стовпівської сільської ради №36 від 10.04.1996 р. дозвіл на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 надано саме ОСОБА_4, а не ОСОБА_3, нею ж виготовлено будівельний паспорт на будівництво спірного будинку під літерою А-1. Суд не перевірив майновий стан сторін в період будівництва спірного будинку, чи спроможні вони були побудувати будинок, а позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірний будинок будувався на праві спільної сумісної власності. Судом поза увагою залишено те, що до дня смерті ОСОБА_4 у 1999 році будинок був повністю збудований, а рішенням сесії Стовпівської сільської ради від 29.09.2000 року ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку під забудову по АДРЕСА_2.
Перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають до задоволення з наступних підстав.
У відповідності до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 60 ЦПК України зобов’язано кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що між колишнім подружжям виник спір з приводу жилого будинку під літерою А-1, розташованого в АДРЕСА_1. Позивач звернувся із позовом про визнання цього будинку спільною сумісною власністю подружжя та просив визнати за ним право власності на Ѕ частину будинку. Вважав, що спірний будинок мати відповідачки ОСОБА_4 будувала для його сім’ї і він допомагав у будівництві. На підтвердження своїх позовних вимог надав суду довідку Стовпівської сільської ради №316 від 17.07.2009 р. (а.сп.12) про те, що він був прописаний і проживав з 1996 року за адресою знаходження будинку в господарстві ОСОБА_4 – матері колишньої дружини, і в цей період в господарстві було побудовано хлів та новий житловий будинок.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 і визнаючи за ним право власності на 1/3 частину спірного будинку, суд виходив з того, що останній приймав безпосередню участь, як член сім’ї в будівництві будинку, про що підтвердили свідки. При цьому, суд врахував, що після розлучення на утриманні відповідачки залишилося двоє малолітніх дітей і ОСОБА_4 – мати відповідачки, вкладала кошти у будівництво. Тому суд зменшив частку спільного майна позивача з 1/2 до 1/3.
Однак, висновок суду є помилковим і таким, що не відповідає обставинам справи.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.02.1994 року. За рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 10.08.2006 р. шлюб було розірвано (а.сп.20). В ході судового розгляду з’ясовано, що ОСОБА_3 з дружиною проживав періодично, працював періодами, систематично влаштовував скандали, бійки в сім’ї, погрожував розправою дитині, про що свідчить вирок суду, рішення про виселення (а.сп.46).
Згідно представлених суду доказів – за рішенням шостої сесії Стовпівської сільської ради №36 від 10.04.1996 р. ОСОБА_4 надано дозвіл на забудову присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а.сп.38). 10.04.1996 р. їй видано акт розбивки фундаменту. 18.04.1996 р. виготовлено всю проектно-будівельну документацію на її ім’я (а.сп.36-41).
За довідкою СТОВ „Світанок” (а.сп.68) – ОСОБА_4 працювала у цьому господарстві головним бухгалтером з 10.03.1992 р. по 29.09.1999 року. За представленими суду накладними (а.сп.70-102) всі будівельні матеріали, транспорт для доставки, газовий котел (а.сп.101) забудовниця придбала за рахунок заробітної плати. В ході судового розгляду встановлено, що будувала будинок колгоспна бригада, у якій працював і позивач, сторони цього не заперечують. У 1999 р. ОСОБА_4 раптово померла.
Рішенням тринадцятої сесії Стовпівської сільської ради від 29.09.2000 року ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку у с.Стовпів, вул.Нова,16 за рахунок земель запасу під будівництво іншої садиби (а.сп.67). На даний час ця земельна ділянка та будівельні матеріали знаходяться у ОСОБА_3
Спірні правовідносини виникли підчас дії Закону України „Про власність” від 07.02.1991 року.
У відповідності до роз’яснень п.4 постанови пленуму ВСУ №7 від 04.10.1991 р. „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок” – оскільки згідно зі ст.17 ЗК і ст.14 Закону „Про власність” земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину в приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом. Інші особи, що брали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.
Суду не представлено позивачем жодного доказу на підтвердження того, що у нього відповідно до закону виникли права на спірний будинок, ці права порушені і підлягають відновленню. Відсутні докази про те, що спірний будинок будувався в період шлюбу за спільні кошти подружжя, або про те, що ОСОБА_3 був членом сім’ї ОСОБА_4, що укладалася угода про створення спільної власності, питання про відшкодування вкладених у будівництво коштів ним не ставилося.
З огляду на викладене, у суду не було підстав для задоволення позову про визнання спірного будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності за ОСОБА_3 на частину будинку. А, відтак, не може бути задоволений і позов із заявлених підстав в частині визнання недійсними свідоцтва про право власності на спірний будинок на ім’я ОСОБА_4 та свідоцтво про право на спадщину за законом на спірний будинок після смерті останньої. Обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, не доведено, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому рішення не може залишатися без зміни і підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволені позову за безпідставністю.
Керуючись ст.ст.14, 16, 17 Закону України „Про власність”, ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Стовпівської сільської ради задовольнити.
Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2009 року скасувати, ухваливши нове про відмову у задоволені позову ОСОБА_3 за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Судді: