ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2010 року Справа № 2а-6420/09/2370
08 год. 30 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого – судді Кульчицького С.О.,
при секретарі – Руденко Ю.В.,
за участю:
представника позивача – Курила Р.О. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції в Черкаському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Черкаському районі звернулась до суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 790 грн. 25 коп. податкового боргу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, в порушення вимог Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» №98/96 – ВР від 26.03.1996 року, не проводить сплати чергових платежів за використання торгового патенту, внаслідок чого виник податковий борг в сумі 790 грн. 25 коп.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Відповідач до зали судового засідання не з’явився, заперечення на позов не надавав, явку своїх представників на судовий розгляд справи не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до ч.5 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі та копія позовної заяви з додатками були надіслані відповідачу разом з інформацією про його процесуальні права і обов’язки.
Виходячи з положень ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані позивачем документи і матеріали адміністративного позову, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_2, зареєстрована як фізична особа-підприємець Черкаською районною державною адміністрацією 12.09.2006 року.
Судом встановлено, що 25.12.2008 року відповідач подав заявку на придбання торгового патенту на 2009 рік та вніс часткову сплату вартості торгового патенту в сумі 160 грн.
Відповідно до п.5 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» № 98/96-ВР від 23.03.1996 року (далі – Закон України № 98/96-ВР), оплата вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності провадиться щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному, але відповідач в 2009 році не в повному обсязі сплачував вартість торгового патенту, внаслідок чого виникла недоїмка в сумі 790 грн. 25 коп.
Станом на 14.12.2009 року за відповідачем обліковується заборгованість по сплаті вартості торгового патенту за період з лютого по листопад 2009 року з врахуванням переплати в сумі 790 грн. 25 коп.
Суд зазначає, що спеціальним законом який визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності є Закон України «Про патентування деяких видів господарської діяльності».
Законом України "Про систему оподаткування" плату за торговий патент за деякі види підприємницької діяльності віднесено до загальнодержавних податків та зборів правильність та своєчасність справляння яких здійснюється державними податковими органами.
Відповідно до ст. 2 Закону України № 98/96-ВР, торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 Закону України № 98/96-ВР. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті.
25.12.2008 року відповідач подав заявку на придбання торгового патенту на 2009 рік та вніс часткову сплату вартості торгового патенту в сумі 160 грн.
У вказаній заяві відповідач зазначив, що вид її діяльності – бар.
Відповідно до п.4 ст. 3 Закону України № 98/96-ВР, вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів. Вартість торгового патенту за календарний місяць встановлюється у межах таких граничних рівнів:
на території міста Києва, обласних центрів - від 60 до 320 гривень;
на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів - від 30 до 160 гривень;
на території інших населених пунктів - до 80 гривень.
Відповідно Закону України № 98/96-ВР, оплата вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності провадиться щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному.
Всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не проводив сплати за придбаний торговий патент з лютого по листопад 2009 року, внаслідок чого виникла недоїмка в сумі 790 грн. 25 коп.
Станом на 14.12.2009 року за відповідачем з врахуванням переплати обліковується заборгованість по сплаті вартості торгового патенту за період з лютого по листопад 2009 року в сумі 790 грн. 25 коп.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу було направлено першу податкову вимогу № 1/779 від 15.07.2008 року та другу податкову вимогу № 2/992 від 25.09.2008 року.
Вказані податкові вимоги були одержані відповідачем 18.07.2008 року та 1.10.2008 року, що підтверджується копіями поштових повідомлень № 516378 та № 724515.
В зв’язку з несплатою у встановлені строки зазначеного податкового боргу відповідачем, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна була зареєстрована податкова застава від 17.06.2008 року за № 7400857 .
Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ (далі – Закон № 2181-ІІІ) податкове зобов'язання – це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII однією з функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій є звернення до судів з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Оскільки податкове зобов’язання відповідача в сумі 790 грн. 25 коп. не було сплачене у встановлені строки, таке зобов’язання визнається податковим боргом, який підлягає сплаті.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, ч.2 ст. 128, ст.ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до бюджету через державну податкову інспекцію у Черкаському районі (18000, м. Черкаси, вул. Енгельса, 157, код ЄДРПОУ 34503239) податковий борг в сумі 790 (сімсот дев’яносто) грн. 25 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий С.О. Кульчицький