Справа №2а-1735-1/09
№2а-114-1/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2010 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого - судді Кирилюк Г.М.
при секретарі Обухівському О.В.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити відповідні дії ,-
встановив:
09.12.2009 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, в якому просить визнати відмову у проведенні щомісячного підвищення пенсії, як дитині війни, у розмірі, передбаченому ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» неправомірною та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 р. по даний час з подальшим перерахуванням її кожного наступного року в розмірі 30% при зміні мінімальної пенсії за віком.
Посилається на ті підстави, що народився в 1933 році, є пенсіонером за віком та має статус дитини війни.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідач повинен здійснювати йому щомісячні доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, вказана в законі пільга відповідачем з 1січня 2009 р. йому не нараховується в повному обсязі.
У своїй відповіді на його заяву від 23.11.2009 р. відповідач практично відмовив у її задоволенні, посилаючись на Закони України про Державні бюджети України на 2006, 2007, 2008 рр. та Постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530.
Вважає, що відмова відповідача не відповідає рішенню Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 та рішенню Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008, а такою вимогам Конституції України та ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просить його задовольнити.
Представник відповідача, суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з’явився. Надав письмові заперечення проти позову, в яких також просить слухати справу у відсутність свого представника.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання передбачених цим Законом пільг та державної соціальної допомоги.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено право таких громадян на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається з письмової відповіді відповідача, п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530, що набрала законної сили 22.05.2008 року, було визначено, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державного соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22.05.2008 р. – 48,10 грн., з 01.07.2008 р. – 48,20 грн., з 01.10.2008 р. – 49,80 грн. Позивачу виплачується надбавка з 01.01.2008 р. саме у розмірах, визначених даною постановою.
Відповідно до ч.1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ч. 3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні гарантії дітям війни , встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
За таких обставин відмова відповідача у здійсненні перерахунку та виплати підвищення до пенсії позивачу у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України» про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком на наявному у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч. 3 ст.28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком , встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії ( Yvonne van Duyn v.Home Office (Cace 41|74 van Duyn v.Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
За таких підстав суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині визнання відмови відповідача нарахувати та виплати підвищення до пенсії протиправною та зобов’язання останнього нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період 01.01.2009 р. по 15.01.2010 р. з урахуванням вже проведених виплат.
Позовна вимога щодо зобов’язання відповідача і в подальшому вчиняти відповідні дії по перерахунку щомісячного підвищення пенсії не ґрунтуються на законі та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.64 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.9, 69-71, ст. ст.158-163 КАС України, суд,-
Постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як дитині війни, протиправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок щомісячної надбавки до пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 01.01.2009 р. по 15 січня 2010 р. з урахуванням вже проведених виплат за цей період.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя :