ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2010 року справа № 2а-2671/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Поплавського В.Ю.,
суддів - Уханенка С.А., Руденко М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання нарахувати підвищення до пенсії як «Дитині війни», -
в с т а н о в и л а :
В липні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області та просив відновити пропущений строк для звернення до суду для захисту порушених прав, визнати незаконними дії відповідача, щодо розгляду заяви про нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007-2008 роки. Також просив зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2008 роки в сумі 1419,10 грн.
Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2009 року позовні вимоги задоволенні частково, поновлено строк для звернення до адміністративного суду, визнано протиправною бездіяльність відповідача, щодо нездійснення перерахунку і виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та забезпечити виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону №2195-ІV за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року, та має статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням.
Згідно статті 6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.
Поновлюючи позивачу строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, суд першої інстанції посилався на похилий вік позивача, проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки дані обставини не є поважною причиною пропуску строку.
Крім того, в позовній заяві позивач зазначає, що його не було повідомлено про належні йому як дитині війни виплати, тому про факт порушення прав йому стало відомо після висвітлення подій у засобах масової інформації. Проте, ці обставини не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки рішення Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року та № 10-рп від 22 травня 2008 року, на які посилається позивач, були належним чином оприлюднені в засобах масової інформації. А позивач звернувся до суду першої інстанції лише в липні 2009 року, тобто більше ніж за рік після того як він повинен був дізнатись про порушення своїх прав.
Так, відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
В запереченнях на адміністративний позов, відповідач наполягав на застосуванні строку встановленого ст. 99 КАС.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.06.2008 року задоволенню не підлягають, а тому постанову суду в цій частині слід скасувати та відмовити в задоволенні цих позовних вимог за пропуском строку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року виходячи з наступного.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України №2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» N 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV в новій редакції. Тобто, було відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІV.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах : з 22 травня - 48,1 гри., з 01 липня - 48,2 грн., з 01 жовтня - 49,8 грн., бо ці положення протирічать Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.
Що до розміру вищезазначеного підвищення до пенсії, колегія суддів вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни» не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян – є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.
Колегія суддів не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись па відсутність коштів, як на підставу невиконаний своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає частковому скасуванню в частині задоволених позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 30 червня 2008 року та в частині поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду.
В частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України №2195-ІV, та в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та забезпечити виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України №2195-ІV за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року – постанову суду необхідно залишити без змін.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області – задовольнити частково.
Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2009 року в частині поновлення строку для звернення до суду, та в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та забезпечити виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 червня 2008 року – скасувати, відмовивши в задоволенні цієї частини позовних вимог.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.
Головуючий суддя: В.Ю. Поплавський
Судді: М.А. Руденко
С.А. Уханенко