ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

01.08.06                                                                                           Справа№ 4/1142-24/145

За позовом : Дочірнього підприємства „Житомирський облавтодор” ВАТ”Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Житомир

До відповідача : Дочірнього підприємства „Львівський облавтодор” ВАТ”Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м.Львів

Про стягнення 229 151,26грн.

                                                                                            Суддя Хабіб М.І.

                                                                                            Секретар Савченко Ю.А.                                                                                   

Представники:

Від позивача –Гомозова М.І.  –юр.кон.

Від відповідача –Рісний М.Б.- представник

Суть спору: Позов заявлено   про стягнення  229 151,26 грн. боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказів № 845 від 18.11.2004р. та № 74 від 23.02.2005р. „ Про передачу основних засобів” Державної служби  автомобільних доріг України, позивач передав відповідачеві  вантажний автомобіль Сканія Т-124.

Посилаючись на п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” та ст. 526 ЦК України, позивач вважає, що відповідач зобов”язаний оплатити йому ПДВ за ставкою 20% за передане майно.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи свої заперечення тим, що передача автомобіля на баланс відповідача здійснена не на підставі цивільно-правової угоди, в результаті передачі майна його власник не змінився,   тому дана операція  не підпадає під дію п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” і відповідно не є об”єктом оподаткування, оскільки об”єктом оподаткування є операції з поставки товарів, робіт, послуг за цивільно-правовими угодами, які передбачають передачу права власності на передане майно.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно із п.1 наказу № 845 від 18.11.2004р Державної служби автомобільних доріг України ( далі –Укравтодор) „ Про передачу основних засобів” , Додатком до цього наказу, наказом  №74 від 23.02.2005р., наказано  ДП „Житомирський облавтодор” передати станом на 31.03.2005р.  на баланс ДП „Львівський облавтодор” вантажний автомобіль „Сканія Т-124”, 2003року випуску.

На виконання названих наказів позивач передав відповідачеві по акту прийому-передачі основних засобів від 31.03.2005р., накладній № 198 від 22.06.2005р. автомобіль СканіяТ-124. В акті вказана балансова вартість автомобіля -  1 249 916,67грн., сума зносу -104 160,38 грн.

Судом встановлено, що засновником позивача та відповідача є ВАТ”Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, засновником якої  є Укравтодор.

Згідно із Статутом ВАТ”Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”,  майно компанії  складається з виробничих та невиробничих фондів, а також інших цінностей, вартість яких відображена в балансі компанії та на балансі дочірніх підприємств компанії.

Відповідно до Статуту ДП „Львівський облавтодор”, підприємство засноване на власності ВАТ”Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, Майно  підприємства складається з виробничих та невиробничих фондів, а також інших цінностей, вартість яких відображена на самостійному балансі підприємства, яке передається засновником підприємству в повне господарське відання.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази , суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання наказу Укравтодору позивач безоплатно передав майно із свого балансу  на баланс  відповідача.

Згідно із п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість”, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог,  об”єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в т.ч. операції з передачі права власності на об”єкти застави позичальнику(кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об”єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу; ввезення та вивезення товарів у митному режимі імпорту або реімпорту, експорту або реекспорту та в інших випадках, визначених Митним кодексом України.

В силу п.1.4 ст.1 цього Закону, поставка товарів –будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни поставки та іншими цивільно-правовими угодами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем на баланс орендаря згідно з договорами фінансової оренди або поставки майна згідно будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

На підставі викладеного, суд погоджується з доводами відповідача про те, що операція з передачі автомобіля позивачем на баланс відповідача не підпадає під дію п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки передача відбулась не на підставі цивільно-правової угоди. З матеріалів справи вбачається, що позивач не є власником переданого майна,  воно перебувало на балансі у позивача та  знаходилося у позивача на правах оперативного управління.

Крім того, чинним законодавством не передбачений обов”язок підприємства, яке у такий спосіб отримує майно, відшкодовувати чи сплачувати податок на додану вартість підприємству, яким майно передано.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст.22, 33, 34, 36, 43,49, 82-85, 115-118 ГПК України, суд

                                                             ВИРІШИВ:

        1. В задоволенні позову відмовити.

         Суддя                                                                                             Хабіб М.