Справа № 22 - 8277 Головуючий у 1 інстанції Рассуждай Я.М.
Категорія 24 Доповідач Висоцька B.C.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2008 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
Вскладі
Головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.
Суддів БІЛЯЄВОЇ О.М. , ОСИПЧУК О.В.
При секретарі ДЖЕВАЗІ - ТРЕТЬЯКОВІЙ СЮ. За участю відповідача ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» (далі ЗАТ „УМЗ") до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та штрафу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 2 жовтня 2008 року
ВСТАНОВИВ
У травні 2008 року ЗАТ «УМЗ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та договірної санкції за договором, посилаючись на те, що на порушення укладеного сторонами договору про надання послуг мобільного зв'язку відповідач ОСОБА_2 допустив заборгованість з оплати отриманих послуг в розмірі 55, 17 грн., що відповідно до п.5.2 договору стало підставою для одностороннього припинення позивачем дії договору. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача відповідно до п.1.2 додаткової угоди до зазначеного договору договірну санкцію у розмірі 3, 65 грн. за кожен день, що залишився до закінчення дії основного договору, починаючи з дня його розірвання, розмір якої склав 619, 24 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 2 жовтня 2008 року задоволені позовні вимоги ЗАТ „УМЗ" в повному обсязі : стягнуто зі ОСОБА_2 заборгованість 55, 17 грн., договірну санкцію за несвоєчасну сплату рахунків у розмірі 619, 24 грн., витрати по оплаті судового збору 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині стягнення договірної санкції та в цій частині позивачу відмовити в задоволенні позову, оскільки судом порушені норми матеріального права.
Відповідач зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що діє Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за послуги зв'язку» від 4.02.1999 року. Вважає, що оскільки державою не виконується обов'язок по виплаті заробітної плати, позовні вимоги про стягнення договірної санкції заявлені необгрунтовано. Крім того, додатковою угодою, укладеною між ним та позивачем передбачена сума штрафної санкції в розмірі 2, 74 грн. за один день, а не 3, 65 грн., як нараховує позивач.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 скаргу підтримав. Представник позивача до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Повідомлені позивачем причини неявки суд не визнає поважними. Неявка сторони не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - зміненню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ч.1 п.п.3, 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або про процесуального права.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 31 березня 2005 року між сторонами був укладений договір про надання послуг мобільного зв'язку та укладена додаткова угода до нього. Оскільки відповідачем порушувалися умови договору, відповідач мав заборгованість за надані йому послуги мобільного зв'язку в сумі 55, 17 грн., з відповідача стягнута в судовому порядку сума цього боргу, договірна санкція за несвоєчасну сплату рахунків в сумі 619, 24 грн., судові витрати.
Проте з таким висновком в повній мірі погодитися не можна. З обставин справи вбачається, що між сторонами 31 березня 2005 року був укладений договір про надання послуг мобільного зв'язку. Відповідно до п.2.4.2 Договору абонент зобов'язаний своєчасно сплачувати рахунок за надані послуги (а.с. 4-6). Відповідач ОСОБА_2 не заперечував в судовому засіданні, що мав заборгованість за послуги мобільного зв'язку 55, 17 грн., яка стягнута в судовому порядку. В цій частині рішення суду є законним та обгрунтованим, не оскаржується сторонами.
Відповідно до п.5.2 договір припиняється, якщо абонент має несплачені рахунки і не погасив наявну заборгованість протягом одного місяця після відправлення йому письмового повідомлення, а також у випадках, передбачених Умовами (Правилами) користування межами мобільного зв'язку.
Судом встановлено, що крім договору, сторонами 18 квітня 2006 року була укладена додаткова угода, якою встановлені види забезпечення виконання зобов'язання. (а.с. 6).
Відповідно до п.п.1.2 угоди в разі, коли дія основного договору достроково припиняється на підставі п.5.2 Основного договору в зв'язку з несплатою абонентом наданих йому послуг зв'язку, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь «УМЗ» договірної санкції в розмірі 2, 74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення строку встановленого п.1.1 цієї Додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення Дії. Сума штрафної санкції у розмірі 2.74 грн. за 1 день розрахована згідно зі встановленим Національним банком України офіційним курсом долара США до гривні на дату підписання цієї Додаткової угоди. У випадку зміни офіційного курсу долара США до гривні, сума штрафної санкції може бути скоригована пропорційно до розміру встановленого курсу.
Сума договірної санкції відповідно до розрахунку становить 619, 24 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем неправильно проведено розрахунок, не можуть бути прийнято до уваги, оскільки сума штрафної санкції скоригована пропорційно зміни офіційного курсу долара США. що відповідає укладеним між сторонами умовам договору.
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Передбачена п.1.2 додаткової угоди сума договірної санкції за своєю правовою природою є неустойкою, розмір якої значно перевищує розмір боргу.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що рішення в частині стягнення договірної санкції за несвоєчасну сплату рахунків підлягає зміненню, як таке, що не відповідає вимогам матеріального закону, а саме ст. 551 ч.3 ЦК України. Сума договірної санкції підлягає зменшенню до 50 грн.
Договір та додаткова угода не передбачають звільнення від сплати неустойки з обставин, на які посилається відповідач, тому доводи апеляційної скарги про відмову в стягненні неустойки не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за послуги зв'язку», на який посилається відповідач в обґрунтування апеляційної скарги, у зв'язку з невиконанням державою зобов'язань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплатах населенню тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення плати за послуги зв'язку.
Однак відповідач не довів обставин, на які посилається як на підставу своїх заперечень. В судовому засіданні апеляційного суду відповідач пояснив, що заборгованості по заробітній платі він в період дії договору про надання послуг зв'язку не мав.
Таким чином, зазначений Закон не може застосовуватися на виниклі між сторонами правовідносини.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.3, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 2 жовтня 2008 року змінити в частині стягнення договірної санкції за несвоєчасну сплату рахунків з 619, 24 грн. до 50 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двох місців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.