Справа №22ц - 8641 Головуючий в 1 інстанції Андрєєв П.Ф.
Категорія 32 Доповідач Висоцька B.C. ..
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2008 року
Апеляційний суд Донецької області
в складі
Головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.
Судді БІЛЯЄВОЇ О.М. , ОСИПЧУК О.В.
При секретарі ДЖЕВАЗІ -ТРЕТЬЯКОВІЙ СЮ.
За участю представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області ( далі Фонд) про встановлення факту нещасного випадку на виробництві за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2008 року
ВСТАНОВИВ
29.08.2008 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до
відокремленого підрозділу «Управління матеріально - технічного постачання (далі
УМТП) Державного підприємства «Добропіллявугілля», 3-я особа Фонд про
встановлення факту нещасного випадку на виробництві, спонукання підприємства до складання акта за формою Н-1.
Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтувала тим, що вона перебувала у трудових відносинах із відповідачем з 24 січня 1984 року по 1 серпня 1994 року, працювала майстром лісного складу.
12 травня 1991 року приблизно о 17 годині під час виконання трудових обов'язків з нею стався нещасний випадок на виробництві, а саме під час огляду лісу декілька стоек скотилося і вона отримана удар по потилиці. Позивач зазначила, що після отримання травми ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які знаходилися поруч, привели її до нарядної. ОСОБА_5 повідомив начальника лісного складу, але нещасний випадок зареєстрований не був. 13 травня 1991 року вона звернулася до Добропольської ЦРЛ, де їй встановлено діагноз «струс головного мозку». В лікарні вона зазначила, що отримала побутову травму. Від госпіталізації вона відмовилася, лікувалася вдома. Вважала, що наслідки травми не будуть значними та з причини боязні втратити роботу.
Пізніше у зв'язку з травмою вона неодноразово перебувала на амбулаторному та стаціонарному лікуванні. Висновком МСЕК їй встановлена третя група інвалідності з причиною інвалідності - загальне захворювання, з чим вона не згодна.
В липні 2008 року вона звернулася з заявою на відокремленого підрозділу «УМТП» Державного підприємства «Добропіллявугілля» про складання акту про нещасний випадок на підприємстві форми Н-1. Відмову в складанні акту підприємство обґрунтовує тим, що «УМТП» виробничого об'єднання «Добропіллявугілля», з яким вона
знаходилася в трудових відносинах ліквідовано без правонаступника, факт нещасного випадку є спірним та в розслідуванні нещасного випадку повинен приймати участь представник Фонду.
Просила встановити факт нещасного випадку на виробництві та понудити підприємство скласти акт про нещасний випадок на виробництві.
В жовтні 2008 року ОСОБА_2 змінила позовні вимоги, зазначила відповідачем по справі Фонд, оскільки встановлення факту нещасного випадку на виробництві необхідно їй для реалізації права на відшкодування шкоди, яке здійснює Фонд.
У зв'язку з тим, що підприємство, в якому вона працювала, ліквідовано без правонаступника, просила встановити факт нещасного випадку на виробництві 12 травня 1991 року та рішення суду визнати правовстановлюючим документом, який є підставою для її обстеження МСЕК на предмет втрати професійної працездатності.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2008 року позовні вимоги позивача ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач Фонд просить скасувати ухвалене судом рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки судом були порушені норми матеріального та процесуального права, рішення суду ґрунтується на недоведених та неповно з'ясованих обставинах, які суд безпідставно визнав встановленими.
Фонд зазначив, що позивачка не надала доказів на підтвердження нещасного випадку на виробництві: нещасний випадок не зареєстрований в журналі підприємства; до медичного пункту позивачка не зверталася. При зверненні до лікарні 13 травня 1991 пояснювала, що травму отримала не на виробництві. З 13 травня 1991 року по 25 травня 1991 року позивачка працювала, на лікарняному не знаходилася. В лікарні 25 травня 1991 року позивачці було змінено діагноз в порівнянні з діагнозом, встановленим 13 травня 1991 року. Допитаний в суді свідок зазначав, що нещасний випадок стався о 19 годині 12 травня 10991 року, тоді як позивачка пояснювала, що о 17 годині.
В судове засідання представники відповідача не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В заяві підтримали апеляційну скаргу.
Позивач ОСОБА_2 до суду не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, просила розглядати справу в її відсутність.
Представник позивача ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду просила залишити без змін.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню с постановлениям нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до п. п.3, 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано суду докази нещасного випадку, який пов'язаний з виконанням потерпілим трудових обов'язків, а саме, що травмування позивача фактично мало місце під час роботи в УМТП при виконанні наряду по контролю за відвантаженням лісу, є очевидці нещасного випадку; позивачка отримав травму голови, яка потягла ушкодження здоров'я, а підприємство не виконало свого обов'язку по розслідуванню нещасного випадку.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, прав та обов'язків сторін у цих правовідносинах, з неправильним застосуванням норм матеріального й порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 14 ч.1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що стались у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
З обставин справи, які правильно встановив суд першої інстанції, вбачається, що позивач ОСОБА_2 знаходилася в трудових відносинах з УМТП виробничого об'єднання «Добропіллявугілля» з 24 січня 1984 року по 1 серпня 1994 року, працювала вантажником, майстром лісного складу №2, що підтверджено записами в трудовій книжці (а.с. 5-8).
З позовної заяви вбачається, що позивачка просила встановити нещасний випадок, який стався з нею під час виконання трудових обов'язків майстра лісного складу 12 травня 1991 року та внаслідок якого вона отримала травму голови.
Відповідно до п. 1.2 Положення про розслідуванню та обліку нещасних випадків на виробництві, затвердженому Постановою Президії ВЦСПС та Державним комітетом СРСР за надзором за безпечним веденням робіт в промисловості та атомній енергетиці від 17 серпня 1989 року №8-12 (далі Положення), яке діяло під час виниклих правовідносин сторін, розслідуванню та обліку підлягають нещасні випадки : травми, які мали місце при виконанні трудових обов'язків ( в тому числі під час відрядження), а також при здійсненні будь-яких дій в інтересах підприємства, хоча б і без доручення адміністрації.
Нещасний випадок на виробництві, який викликав у робітника втрату працездатності не менш одного дня або необхідність його переводу на іншу роботу на один день і більш відповідно медичного висновку, оформляється актом форми Н-1 (п.1.4 Положення).
В разі відмови адміністрації в складанні акту форми Н-1, а також при незгоді потерпілого зі змістом акта форми Н-1, конфлікт, в строк не більш 7 днів з моменту подачі заяви, розглядає профспілковий комітет підприємства. Його рішення є обов'язковим для виконання адміністрації (п. 1.7 Положення).
Про кожний нещасний випадок на виробництві потерпілий або очевидець протягом зміни повинен повідомити безпосереднього керівника. Комісія зобов'язана протягом 3-х суток провести розслідування обставин та причин нещасного випадку, виявити та допитати очевидців та осіб, які допустили порушення правил з охорони праці, стандартів безпеки праці, за можливістю отримати пояснення від потерпілого, скласти акт форми Н-1, в якому зазначити причини нещасного випадку та заходи по його попередженню і направити акти керівнику підприємства для затвердження.
Всі нещасні випадки, оформлені актом форми Н-1, реєструються на підприємстві в журналі (п.п.2.1, 2.2 Положення).
Нещасний випадок, про який потерпілий або очевидець не повідомив адміністрацію підприємства протягом робочої зміни, або від якого втрата працездатності настала не зразу, розслідуються за заявою потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, в строк не більш місяця з дня подачі заяви. Питання про складання акту форми Н-1 вирішується після всебічної перевірки заяви про нещасних випадок , який стався з урахуванням всіх обставин, пояснень очевидців та інших доказів (п.2.5 Положення).
Відповідно до ст. П ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З обставин справи вбачається, що позивачка безпосередньо після отримала травми на лікуванні не знаходилася, тобто доказів відносно того, що нещасний випадок на виробництві викликав у неї втрату працездатності не менш одного дня, не надала.
Нещасний випадок з позивачкою не оформлювався актом форми Н-1, в журналі реєстрації на підприємстві не зареєстрований. Позивачка не заперечувала проти того, що вона не сповістила безпосереднього керівника та не звернулася за медичною допомогою до медичного закладу підприємства.
З пояснень позивачки вбачається, що вона вперше звернулася до медичного закладу 13 травня 1991 року та пояснювала лікарю, що травма отримана в побуті. її пояснення підтверджуються амбулаторною картою, в якій зроблена запис «травма 12 травня 1991 року отримана в побуті» (а.с. 13). На стаціонарному лікуванні позивачка вперше знаходилася з 25 травня 1991 року по 12 червня 1991 року з діагнозом «Закритий перелом потиличної кістки справа, трус головного мозку». В інших історіях хвороби також зазначено, що позивачка вдома забилась потиличною частиною голови (а.с. 16, 27-28). В історії хвороби обласної криничної лікарні від 22.08.1991 року зазначено, що травма отримана при падінні зі спортивних снарядів вниз головою ( а.с. 17). В досліджених судом медичних документах відсутнє будь-яке посилання, що встановлений діагноз є наслідком виробничої травми.
Висновком МСЕК ОСОБА_2 встановлена 3-я група інвалідності з причиною інвалідності - загальне захворювання (а.с. 18). Представник позивача не заперечувала, що висновок МСЕК у встановленому законом порядку позивачкою не оспорювався.
Таким чином, жоден з наданих медичних документів не свідчить, що втрата працездатності мала місце саме внаслідок нещасного випадку на підприємстві.
Представник позивача пояснювала, що оплата праці позивачці проводилася з .урахуванням травми, отриманої в побуті, а не з травмою на виробництві, з чим позивач погодилася та не оспорювала цей факт.
Позивачка не заперечує, що після отриманої травми, а саме з 12 по 25 травня 1991 року вона продовжувала працювати. Зазначене свідчить про те, що у позивачки була можливість повідомити про нещасний випадок безпосереднього керівника та вимагати розслідування нещасного випадку. Висновки суду про те, що керівництву складу було відомо про нещасний випадок є припущенням і не підтверджено доказами, оскільки свідок ОСОБА_6 з приводу того, коли та кого конкретно повідомив про нещасний випадок, не допитувався. Позивачка не заперечує проти того, що нею особисто керівництво не повідомлялося.
За таких підстав суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що керівництво підприємства одержало повідомлення про нещасний випадок та не виконало обов'язку по розслідуванню нещасного випадку, передбаченого п.2 Положення.
Доводи позивачки відносно того, що вона не повідомила керівництво підприємства через боязнь втратити роботу є не переконливими, оскільки з обставин справи вбачається, що 1 серпня 1994 року позивачка звільнилася з підприємства за власним бажанням, а з вимогами про складання акту звернулася лише 18 липня 2008 року (а.с. 9).
Підприємство, з яким позивачка знаходилася в трудових відносинах, ліквідовано без правонаступника (а.с. 29-40). Під час його існування позивака не зверталася із заявою про розслідування нещасного випадку, тому підприємство не мало можливості провести всебічної перевірки з урахуванням всіх обставин справи, пояснень очевидців та інших доказів.
Єдиним доказом на підтвердження факту нещасного випадку на виробництві суд першої інстанції зазначає пояснення свідка ОСОБА_6 Проте суд критично мав віднестися до пояснень свідка ОСОБА_5, який підтвердив точну дату нещасного випадку через сімнадцять з половиною років.
Крім того, пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 про отримання позивачем травми голови при виконанні трудових обов'язків 12 травня 1991 року не
свідчать, що саме отримана травма викликала пошкодження здоров'я та привела до втрати працездатності позивача понад один робочий день чи погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів.
Пояснення зазначених свідків спростовуються записами, які є в медичних документах.
В судовому засіданні позивачка інших доказів на підтвердження своїх вимог не надала, та вважала їх достатніми. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача зазначала, що у зв'язку з ліквідацією підприємства збережені лише відомості про заробітну плату (а.с. 26), інші документи - посадова інструкція, наряди, табелі виходів знищені.
Сукупність досліджених судом доказів свідчить, що позивачка не надала доказів на підтвердження нещасного випаду, який стався з нею при виконанні трудових обов'язків 12 травня 1991 року.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального права, відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду слід скасувати і постановити нове, яким відмовити позивачу у вимогах встановити факт нещасного випадку на виробництві.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 307 ч.1 п.2, 309 п.3, 4, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області задовольнити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2008 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області про встановлення факту нещасного випадку на виробництві відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяця з дня його проголошення.