Справа 7442 Голов, в 1 інстанц. Дмитрієв П.О.
Категорія 52 Доповідач Зубова Л.М.
Ухвала
Іменем України
23 грудня 2008 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуюча суддя Зубова Л.М. судді Барсукова О.І., Будулуца М. С. секретар Шатун Л.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за заявою ОСОБА_2 про визнання особи безвісно відсутньою
з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шахтарського міськрайонного суду від 14 листопада 2007 року . Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд, -
встановив:
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду від 14 листопада 2007 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано безвісно відсутнім з 1.01.2001 року , з чим не погодилась ОСОБА_3 - дружина - і у апеляційній скарзі просила рішення суду скасувати, у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на те, що вона є заінтересовую особою у справі, але суд її не залучив у справу та не з*ясував суттєвих обставин, які мають правове значення.
Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 311 ч. 1 п) 4 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Розрішаючи заяву, суд 1 інстанції дійшов висновку про доведеність факту відсутності ОСОБА_4 з 2000 року за місцем його постійного проживання і виходив з довідки про реєстрацію ОСОБА_4 у квартирі за місце проживанням заявниці та посилання заявниці про непроживання його у квартирі.
З такими висновками суду погодитись неможливо з наступних підстав. Згідно ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою , якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Відповідно до ст. 248, 249 ЦПК суд до початку розгляду справи встановлює осіб ( родичів, співробітників тощо ), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього ( житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем робот про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої
невідоме. Суд розглядає справу за участю заявника , свідків, та осіб, яких сам визнає за потрібне допитати.
З матеріалів справи видно, що 8.10.2007 року ( а.с. З) ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про визнання її сина безвісно відсутнім, посилаючись на те, що син зареєстрований у квартирі за місцем проживання заявниці, про що надала відповідні документи ( а. с. 5), посилалась на те, що визнання сина безвісно відсутнім необхідно їй для зменшення оплати за комунальні послуги та призначення субсидії. У заяві зазначала , що з 2000 року син у квартирі не проживає і не з*являвся ( а.с. 3, 89), на підтвердження надала акт обстеження житлово - побутових умов, складений депутатом Шахтарської міської ради за участю сусідів (а.с. 12).
Згідно рішенню Шахтарського міськрайонного суду від 5 грудня 2005 року ( а.с. 9) з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь апелянта ОСОБА_3 були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, терміном до 26.02.2020 року, та оголошено розшук боржника (а.с. 9).
Посилаючись на означене судове рішення та приклавши до апеляційної скарги копію свідоцтва про одруження ( а.с. 30), копію виконавчого листа ( а.с. 32) , апелянт зазначила, що в порушення її процесуальних прав суд 1 інстанції не залучив її у справу в якості заінтересованої особи, прав якої стосується вказане рішення , зважаючи , що вона є одержувачем аліментів та державної допомоги на утримання дитини. Крім того, оспорювала правильність висновків суду про доведеність факту відсутності ОСОБА_4 з 2000 року , додала до скарги копію довідки про те, що ОСОБА_4 у 2000- 2002 році працював у фірма « Карбон», у 2003- 2004 році він працював в державному підприємстві « Шахтарськантрацит». Крім того, апелянт посилалась на те, що з 2001 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_4, який , залишившись зареєстрованим у квартирі матері, фактично проживав за місцем проживання дружини - апелянта у справі -ум. Шахтарську , АДРЕСА_1 (а. с. 28).
Згідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно , переважно або тимчасово.
Відповідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Відповідно до ст. , ст. 214, 215 ЦПК України передбачено перелік питань, які суд вирішує під час ухвалення рішення та зміст рішення суду.
Під час ухвалення рішення суду вирішує такі питання : чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо ), які мають значення для вирішення справи , та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню по цих правовідносинах, чи слід позов задовольнити або в позові відмовити тощо . Рішення суду складається, зокрема , з мотивувальної частини із зазначенням встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин, мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти, зазначає , чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду, а якщо були , то ким, назви статті , її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, яким суд керувався , а також з резолютивної частини із зазначенням висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю або частково, висновку суду по суті
вимог , розподілу судових витрат , строку і порядку набрання рішенням законної сили та його оскарження. З метою запобігання виникненню неясності при виконанні у резолютивній частині рішення зазначаються точне і повне найменування організації і прізвище, ім'я та по батькові громадян, відносно яких суд вирішив питання.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи : роз'яснює особам, які беруть участь у справі , їх права і обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках , встановлених цим Кодексом.
Оскільки суд 1 інстанції при розрішенні заяви всупереч вимогам норм матеріального і процесуального права обмежився поясненнями заявниці та даними про місце реєстрації ОСОБА_4, не з'ясував та не перевірив обставини , які підлягають з*ясуванню у даній категорії справ, сама заявниця заінтересованих осіб не вказала, суд їх коло не з'ясовував та у справу не залучив , не витребував на підтвердження об'єктивних даних - за останнім місцем проживання, роботи , органів внутрішніх справ ( про результати оголошення розшуку) тощо, то апеляційний суд вважає , що доводи апелянта про те , що рішенням суду зачеплені її права як законного представника неповнолітньої дитини та дружини , заслуговують на увагу, тому рішення суду слід скасувати , справу передати на, новий розгляд у суд 1 інстанції.
Керуючись ст. З11ч. 1 п) 4 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду від 14 листопада 2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд у суд 1 інстанції. Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення .