Справа № 5229     Головуючий у 1 інстанції Корнєєва І.В.

Категорія 46     Доповыдач Ювченко Л.П.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2008 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючої: Ювченко Л.П.,

Суддів: Постолової В.Г.,  Барсукової О.І.

При секретарі: Тума О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красноармійського
міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2008 року по справі за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності
та вселення у житловий будинок, -    

ВСТАНОВИВ:

Апеляційною скаргою ОСОБА_2 оскаржується рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2008 року,  яким визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину АДРЕСА_1 вартістю 12744грн..

Вселено ОСОБА_3 та її неповнолітню дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження у вказаний будинок.

Зобов»язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_3 у реалізацій' її права на користування 1/2 частиною АДРЕСА_1 та надати їй ключі від вказаного будинку

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду,  та постановления нового рішення про відмову в позові ОСОБА_3

З матеріалів справи вбачається,  що у травні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом до відповідача,  мотивуючи його тим,  що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 21.11.1998 року до 06.12.2007 року.

Від шлюбу,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина ОСОБА_4 .В період шлюбу сторони купили жилий АДРЕСА_1 за 12 744 грн,  зареєструвались і проживали в ньому. Після розлучення позивачка з дочкою виїхала з будинку.

В позовній заяві просила позивачка визнати за нею право власності на половину будинку і вселити її з дочкою у вказаний будинок,  зобов»язати відповідача не перешкоджати їй користуватись житлом.

Задовольняючи позов,  суд першої інстанції врахував вимоги  ст.  ст.  60, 61 Сімейного Кодексу України,  якими передбачено,  що майно набуте подружжями за час шлюбу,  належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того,  що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку ( доходу).

Суд встановив,  що житловий будинок сторони придбали за договором купівлі-продажу,  зареєстрованим 12.12.2000 року приватним нотаріусом Красноармійського районного нотаріального округу Донецької області,  реєстр № 3643 в період перебування в шлюбі. Сторони та їх донька були зареєстровані у вказаному

будинку,  та проживали спільно,  вели сумісне господарство до грудня 2007 року. Позивачка здійснювала догляд з малолітньою дитиною,  виконувала обов»язки дружини та матері,  вела домашнє господарство.

Будинок був куплений для сім»ї позивачки та відповідача. Гроші на купівлю будинку були накопичені,  подружжям ОСОБА_3 ОСОБА_2 та надавали допомогу сестра відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_4 та його батьки без вимоги наступного їх повернення,  письмові докази не надані. Вимоги про визнання права власності на спірний будинок,  крім позивачки,  ніким не заявлялись.

Суд зробив обгрунтований висновок,  що відповідно до вимог  ст.  ст.  69, 70 Сімейного Кодексу України,  дружина та чоловік мають право на поділ майна,  що належить їм на праві спільної сумісної власності,  частки майна дружини та чоловіка у разі поділу майна,  яке є об»єктом права спільної власності подружжя є рівними,  якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Давши аналіз доказам по справі,  суд першої інстанції зробив висновок,  що спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя і позивачка має право на 1/2 частину його,  суд постановив обгрунтоване рішення,  з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для його скасування не встановлено.Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.Апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись  ст.  ст.  307,  308,  314,  315 ЦПК України,  суд апеляційної інстанції,  -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців у касаційному порядку до Верховного Суду України.