Справа № 6838 Суддя 1- інстанції- Геєнко М. Г.
Категорія - 27 Доповідач- Єлгазіна Л.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2008 року Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі: Головуючого судді - Черемиської М. Є. Суддів : Лісового О.О., Єлгазіної Л.П. При секретарі - Карпушовій К.Г. За участю: представника відповідача О.В. Довженко, приватного нотаріуса Соловар В.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства « ПроКредитБанк « на рішення Словенського міськрайонного суду Донецької області від 05 серпня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до закритого акціонерного товариства « ПроКредитБанк , треті особи приватний нотаріус Словенського міського нотаріального округу Соловар В.І., орган опіки та піклування Словенської міської ради -„Про визнання додаткової угоди до договору застави нерухомого майна недійсним та угоди нікчемною "
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Словенського міськрайонного суду Донецької області від 05 серпня
2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ЗАТ « ПроКредитБанк ,
треті особи приватний нотаріус Словенського міського нотаріального округу Соловар
В.І., орган опіки та піклування Словенської міської ради - „Про визнання додаткової
угоди до договору застави нерухомого майна недійсним та угоди нікчемною "-
задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 Суд першої інстанції дійшов висновку, що
договір застави жилого будинку від 28.10.2002 року №КР -179/10.02-ДЗІ між позивачкою
та банком укладено з порушенням закону , оскільки не залучався орган опіки та
піклування, бо в будинку був прописаний неповнолітній син позивачки і договором
застави порушуються права неповнолітнього. Крім того, судом встановлено, що
позивачці не надавався кредит у сумі 12 тисяч гривень, тому додаткова угода є нікчемною.
Не погодившись із судовим рішенням, до апеляційного суду з апеляційною скаргою
звернувся відповідач - ЗАТ « ПроКредитБанк - , в якій просить рішення суду
скасувати, та постановити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог.
На думку апелянта суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам по справі, оскільки додаткова угода не є помилкою, а в ній зазначено збільшений термін та максимальний ліміт заборгованості яким може користуватись позивачка. Суд невірно дав тлумачення ст. . 17 Закону України « Про охорону дитинства » . Суд не врахував всіх обставин по справі, які мають істотне значення для вирішення спору. Суд не дав оцінку наданим доказам .
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача та приватний нотаріус просили скаргу задовольнити , а рішення суду - скасувати, позивачка та третя особа в судове засідання не з, явилися , про час та місце слухання повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю- доповідача, пояснення представника відповідача, та третьої особи, які просили скаргу задовольнити , а рішення суду - скасувати, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційний суд вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, тому рішення суду не може бути залишеним без зміни.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивачки, дійшов висновку, що укладений між сторонами 28 жовтня 2002 року договір застави на будинок позивачки є недійсним, оскільки до участі в укладені зазначеного договору не був залучений орган опіки та піклування, чим порушені права неповнолітнього сина позивачки і позивачці не надавався кредит на суму 12 тисяч гривень.
З такими висновками погодитися неможливо.
Встановлено, що АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачці відповідно до договору купівлі - продажу від 23.10.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Словенського міського нотаріального округу Панченко А.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 3874 (а.с. 14)
28 жовтня 2002 року між банком - «кредитором « та позивачкою - « заставодавець» , був укладений договір застави на зазначений будинок в забезпечення виконання зобов, язань по договору кредиту за № КР - 179/10.02.01. від 25.10.2002 року та інших договорів про надання траншу та додаткової угоди №1 до зазначеної вище рамкової угоди (а.с. 13) який підписано власноруч позивачкою та представником банку.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України « Про заставу « - застава - це спосіб забезпечення зобов.язань, якщо інше не встановлено законом.
Застава виникає на підставі договору, або закону. Заставою може бути забезпечена будь - яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі - продажу, оренди, перевезення вантажу.
Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.
Застава має похідний характер від забезпеченного нею зобов.язання. ( ст. .З названого Закону)
Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Таким чином договір застави, який оспорює позивачка, відповідає вимогам ст. . 11-13 Закону України « Про заставу «, оскільки укладений в письмовій формі, зміст договору відповідає суті, розміру та строку виконання зобов, язання, забезпеченого заставою, сторонами в договорі є юридична та фізична особа - власник заставленого майна, договір нотаріально посвідчений.
Майнові права неповнолітньої дитини не порушуються, оскільки він не є власником будинку.
Посилання суду першої інстанції на вимоги ст. . 160, 177 ч.2 Сімейного Кодексу України безпідставні, оскільки ця норма Закону ( з відповідними змінами, на які посилається суд) діє з 25.06.2005 року, тобто набрала чинності після укладення договору застави та додаткової угоди, що залишено судом першої інстанції поза уваги.
Згідно ст. .2 ч.3 ЦПК України - провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно з наведеним, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи .
Судова колегія вважає, що відсутні підстави для визнання договору застави на будинок позивачки в забезпечення виконання зобов, язань по договору кредиту за № КР - 179/10.02.01. від 25.10.2002 року та додаткової угоди №1.
За таких підстав в задоволенні позовних вимог позивачці слід відмовити. Керуючись ст. . 304 п.1 , 307, 309, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства « ПроКредитБанк « -задовольнити.
Рішення Словенського міськрайонного суду Донецької області від 05 серпня 2008 року - скасувати.
Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до закритого акціонерного товариства « ПроКредитБанк , треті особи приватний нотаріус Словенського міського нотаріального округу Соловар В.І., орган опіки та піклування Слов.янської міської ради - „Про визнання додаткової угоди до договору застави нерухомого майна недійсним та угоди нікчемною "
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.