Справа 22ц-2270/08     Головуючий в інстанції Попова О.М.

Категорія 44     Доповідач Тріфанов О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого :     Тріфанова О.М.

суддів:     Запорожця М. П., Украінцевої Л.Д.

секретаря:     Хоменко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 29 лютого 2008 року позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі за необґрунтованістю. Судові витрати віднесені за рахунок позивачки.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідачи просять рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що брали участь у справі, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4, починаючи з травня 2004 року, проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

З 1987 року ОСОБА_2 була членом садівничого товариства „Лада", в якому їй належала садівнича ділянка №72, на який вона побудувала дачний будинок. В листопаді 2005 року позивачка вирішила продати належну їй земельну ділянку з будинком ОСОБА_5 за 3000 доларів США.

До переоформлення членства в товаристві, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_5 завдаток у сумі 300 доларів США, решту вартості ділянки з будинком відповідачка повинна була віддати після оформлення необхідних документів.

24.11.2005 року за результатами розгляду правлінням СТ „Лада" заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_5, членство в товаристві і земельна ділянка №72 з розташованому на неї будинку були переоформлені з ОСОБА_2 на ОСОБА_5

Після оформлення документів, сторони домовились, що решту суми вартості ділянки ОСОБА_5 передасть ОСОБА_2 через ОСОБА_4 Через кілька днів, ОСОБА_5 передала ОСОБА_4 решту вартості садибної ділянки з будинком у сумі 2700 доларів США, які останній повинен був передати ОСОБА_2.

Доводи ОСОБА_2 про неправомірне заволодіння ОСОБА_4 належними їй грошовими коштами не взято до уваги, оскільки після передання ОСОБА_5 грошових коштів ОСОБА_4, позивачка повідомила ОСОБА_5 про відсутність зі свого боку до неї жодних претензій відносно оплати вартості ділянки з будинком, підтвердила свою готовність написати розписку про отримання грошових коштів, в подальшому без будь-яких заперечень взяла участь у переоформленні земельної ділянки та її приватизації на ОСОБА_5, передала останній ключі від дачного будинку, продовжувала проживати з ОСОБА_4 однією сім'єю та вести з ним спільне господарство.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що сума коштів, виручена позивачкою від продажу садибної ділянки у розмірі 2700 доларів США, не може розглядатися як її особиста приватна власність, а тому позовні вимоги про стягнення зазначеної суми з відповідачів у солідарному порядку не підлягають задоволенню.

З таким висновком суду погодитися не можна.

Висновок суду про те, що садівнича ділянка №72 на якій розташований будинок є спільною сумісною власністю. ОСОБА_2 та ОСОБА_4, не відповідає дійсності, оскільки вищезазначена ділянка належала позивачці з 1987 року як члену СТ „Лада", а фактичні шлюбні відносини між ними, як правильно встановлено судом першої інстанції, виникли починаючи з травня 2004 року. Зважаючи на це, право власності на садибну ділянку належить ОСОБА_2.

Крім того, з Постанови Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області від 12 липня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ст. 190 КК України вбачається, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 2700 доларів США для того, щоб передати їх ОСОБА_2 за садибну ділянку, але витратив всю суму на розвиток свого бізнесу, і згоден що позичав гроші у ОСОБА_2 та готовий розібратися з взаємними майновими претензіями в судовому порядку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 доведені і він повинен відповідати за позовом., що стосується ОСОБА_5, то її вини в заволодінні грошима ОСОБА_2. немає, оскільки ніхто зі сторін не заперечує факт передачі 2700 доларів США ОСОБА_5 ОСОБА_4 для ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_2, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також посилався на обставини, які не доведені в судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду, скасувати його в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення коштів та задовольнити вимоги позивачки до ОСОБА_4, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Судова колегія також погоджується з розрахунком ОСОБА_2. щодо стягнення з відповідача відсотків за користування коштами в розмірі 2 103, 75 грн. та збитків мвід інфляції в сумі 3458, 54 грн.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 29 лютого 2008 року змінити, в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 задовольнити, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 безпідставно отримані 13500, 00 грн., що еквівалентні 2700, 0 доларам США, проценти за користування коштами у розмірі 2103, 75 грн., збитки від інфляції в сумі 3458, 54 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 191 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене протягом двох місяців у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.