Справа № 22-2450/2007 рік     Головуючий у 1 інстанції Копилова С. Є.

Категорія    32     Доповідач Маширо О.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової В.М.  суддів Маширо О.II.,  Ігнатової Л.Є. при секретарі Лєдовській ОМ.  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську на рішення Дзержинського міського суду від 12 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську про відшкодування моральної шкоди,

установив:

До апеляційного суду звернулось відділення Фонду з апеляційною скаргою на рішення суду,  яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2.

Суд виходив з того,  що позивач працював на підземних роботах на шахті „Новодзержинська". Через небезпечні умови праці він захворів на радікулопатію. Це є професійне захворювання,  тому у зв»язку з цим 17 січня 2006 року ОСОБА_2 уперше було встановлено 30% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності,  однак стійка втрата професійної працездатності та третя група інвалідності були встановлені позивачеві з 8 грудня 2005 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2,  суд першої інстанції виходив з того,  що,  хоча Законом України «Про Держаний бюджет на 2006 рік» і було зупинено дію ч.3  ст. 34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності» на 2006 рік,  однак висновком МСЕК від 17 січня 2006 року втрата працездатності та група інвалідності були встановлені позивачеві з 8 грудня 2005 року,  тому суд визнав вимоги позивача законними.

В апеляційній скарзі відділення Фонду просить скасувати рішення суду та ухвалити нове,  яким відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог,  оскільки вважає,  що суд першої інстанції порушив вимоги матеріального та процесуального права.

Зокрема,  суд не врахував,  що у застрахованої особи право на отримання страхових платежів виникає з часу встановлення стійкої втрати професійної працездатності,  тобто з 17 січня 2006 року.

Оскільки на цей час дія відповідної правової норми була зупинена,  відповідач вважає,  що ОСОБА_2 не має права на страхове відшкодування моральної шкоди. Крім того,  позивач не надав до суду письмового висновку МСЕК на підтвердження спричинення йому моральної шкоди ушкодженням його здоров»я.

Суд також не з»ясував усі обставини справи,  не дослідив належним чином надані сторонами докази та не надав їм належної правової оцінки.

Заслухавши пояснення представників сторін,  дослідивши матеріали справи,  апеляційний суд вважає,  що апеляційну скаргу слід задовольнити,  рішення суду скасувати та ухвалити нове,  яким відмовити позивачеві у задоволенні його вимог,  з таких підстав.

Згідно з вимогами п.4 ч.1  ст. 43 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності» застрахована особа має право на одержання від Фонду соціальних виплат у разі настання страхового випадку.

Факт настання страхового випадку підтверджується,  зокрема,  висновком МСЕК.

Право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності (п.П постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

З матеріалів справи вбачається,  що позивач був оглянутий у МСЕК 17 січня 2006 року (а.с. 15),  тому право на відповідні страхові виплати виникло у нього тільки з цієї дати.

Закон не містить будь-яких виключень щодо цього,  тому висновок суду першої інстанції про те,  що право у ОСОБА_2 на страхові виплати виникло не з дня встановлення висновку МСЕК - 17 січня 2006 року,  а з 8 грудня 2005 року,  як вказано у цьому висновку,  не є підставним.

У відповідності до вимог п.4 ч.1  ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у разі порушення або неправильного застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції,  розглядаючи справу,  порушив вимоги матеріального права,  тому ухвалив рішення,  яке є незаконним.

За таких обставин апеляційний суд вважає,  що апеляційну скаргу відділення Фонду слід задовольнити,  рішення суду скасувати та ухвалити нове,  яким відмовити позивачеві у задоволенні його вимог.

Керуючись  ст.  ст.  309,  313,  316 ЦПК України,  апеляційний суд

вирішив:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську задовольнити. .

Рішення Дзержинського міського суду від 12 листопада 2008 року скасувати.

ОСОБА_2 відмовити у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути
оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом
двох місяців з дня набрання ним законної сили.