Справа № 22-2424/2009 рік     Головуючий у 1 інстанції Тітова Т.А.

Категорія    48     Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н. С суддів Маширо О.П.,  Ігнатової Л.Є. при секретарі Лєдовській О.М.  розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду від 14 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

установив:

До апеляційного суду звернулась позивачка ОСОБА_2 з апеляційною скаргою на рішення суду,  яким з відповідача на її користь були стягнуті аліменти на утримання дитини у розмірі по 1/6 доходів щомісячно,  але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд першої інстанції виходив з того,  що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12 квітня 2008 року,  мають доньку,  ІНФОРМАЦІЯ_1.

З жовтня 2008 року сторони однією сім»єю не проживають,  дитина лишилась проживати разом з позивачкою. Оскільки відповідач у добровільному порядку не надає матеріальної допомоги позивачці на утримання дитини,  суд стягнув на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі по 1/6 доходів щомісячно,  при цьому,  врахував,  що відповідач сплачує кошти за кредитним договором,  крім того,  дружина також подала позов про стягнення аліментів на своє утримання.

В апеляційній скарзі позивачка просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутих аліментів та збільшити цей розмір до 1/4,  оскільки вважає,  що відповідач ввів суд в оману,  коли надавав докази щодо свого матеріального становища.

Так,  ОСОБА_2 не довів,  що він дійсно сплачує кредит у розмірі 500 грн. за кредитним договором.

Що стосується другого кредитного договору,  то ОСОБА_2 має там заборгованість у сумі 617 доларів,  тому банк поклав обов»язок по сплаті на її батька,  який є поручителем по тому договору.

З відповідача дійсно рішенням суду було стягнуто по 1/10 частині його заробітку щомісячно на її утримання до досягнення дитиною 3-річного віку,  однак ця обставина суттєво не впливає на його матеріальне становище. Заслухавши пояснення представника позивачки,  дослідивши матеріали справи,  апеляційний суд вважає,  що апеляційну скаргу слід відхилити,  рішення суду залишити без змін,  з таких підстав.

Згідно з вимогами ч.1  ст. 309 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону,  тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення,  суд першої інстанції всебічно,  повно і об»єктивно дослідив надані сторонами докази,  правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те,  що вимоги позивачки про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини ґрунтуються на законі.

Згідно з вимогами  ст.  180 СК України батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Однак діюче сімейне законодавство не встановлює конкретних розмірів стягуваних аліментів. Розмір аліментів на утримання дитини встановлюється судом в залежності від матеріального становища платника,  стану його здоров»я,  інших суттєвих обставин згідно зі  ст. 182 СК України у частці до заробітку платника аліментів ( ст. 183 СК України).

На думку апеляційного суду,  встановлюючи розмір аліментів,  які призначені до стягнення на користь ОСОБА_2,  суд першої інстанції всебічно дослідив надані сторонами докази,  врахував матеріальне становище платника,  зокрема,  його обов»язки за кредитними договорами,  за якими відповідач повинен сплачувати певні суми на погашення кредиту у «Правекс-Банку» та банку «Райффайзен Банк Аваль» (а.с.  14-34),  а також аліментні зобов»язання відповідача перед позивачкою на її утримання до досягнення дитиною 3-річного віку.

Апеляційний суд не може прийняти довід апеляційної скарги про те,  що ОСОБА_2 за одним з кредитних договорів має заборгованість та що суму кредиту за цим договором буде сплачувати батько позивачки як поручитель за цим договором,  оскільки ця обставина не була предметом дослідження у суді першої інстанції,  до того ж,  укладений безпосередньо ОСОБА_2 кредитний договір розірваний не був.

Виходячи з наведеного,  апеляційний суд вважає,  що апеляційну скаргу позивачки слід відхилити як безпідставну,  рішення суду як таке,  що відповідає вимогам закону,  слід залишити без змін.

Керуючись  ст.  ст.  308,  314,  315 ЦПК України,  апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 141 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.