АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ
ОБЛАСТІ
Справа № 22 – 85/10 Головуючий у 1-й інстанції: Мінасов В.В.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Сапун О.А.,
Краснокутської О.М.,
При секретарі: Петровій О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника – ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ВАТ КБ «Надра» в особі Запорізького регіонального управління про захист прав споживача і відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
10 лютого 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ВАТ КБ «Надра» в особі Запорізького регіонального управління про захист прав споживача та відшкодування шкоди.
Зазначав, що 04 вересня 2008 року між ним та відповідачем було укладено два договори банківського вкладу «Депозит» № 602712 на суму 128 150 Євро та № 602693 на суми 332 000 доларів США. Строк дії договорів 3 місяці.
04 грудня 2008 року він звернувся до банку з заявою про повернення грошових коштів з депозитних рахунків, проте фактично йому виплатили тільки 30 000 доларів США. Залишок коштів за договорами №№ 602693,602712 він зміг отримати тільки 08 грудня 2008 року. Таким чином, ВАТ КБ «Надра» прострочило видачу грошових коштів по договорам строкових банківських вкладів на 4 дні. Вважає, що відповідачем були порушені його права як споживача, тому на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» просив стягнути з Банку пеню в розмірі 3% від суми несвоєчасно повернутих вкладів, яка дорівнює 53 935 доларів США.
В подальшому позивач уточнював позовні вимоги та остаточно просив стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання договору банківського вкладу «Депозит» № 602712 у розмірі 158 964 грн. 17 коп., за прострочення виконання договору «Депозиту» № 602693 у розмірі 320 811 грн. 18 коп. та судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника – ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю–доповідача, доводи представника апелянта, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра» в особі Запорізького регіонального управління строком на три місяці були укладені договір № 602712 строкового банківського вкладу (депозиту) на суму 128 150 ЄВРО та договір № 602693 строкового банківського вкладу (депозиту) на суму 332 000 доларів США. Своєчасно, 04 грудня 2008 року, відповідач повернув ОСОБА_3 тільки 30 000 доларів США. Решта коштів виплачена 08 грудня 2008 року, тобто з простроченням на чотири дні ( а. с. 6-12 ).
ОСОБА_3 на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», просив стягнути з відповідача за кожний день прострочення пеню в розмірі 3% вартості послуги.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення ОСОБА_3 з вимогами до відповідача про стягнення пені, Постановою № 59 Правлінням Національного банку України було призначено тимчасову адміністрацію у ВАТ КБ «Надра» і до 10 серпня 2009 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому у відповідності до положень статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відмовив у задоволенні позову ( а. с. 16-21 ).
В апеляційній скарзі позивач просив рішення скасувати, оскільки суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якою передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати ( прострочує виконання ) роботу ( надання послуги ) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи ( послуги ), якщо інше не передбачено законодавством.
Між тим, згідно статті 177 ЦК України речі, у тому числі гроші, та виконані роботи і надані послуги, є різними видами цивільних прав. А послуга, як об’єкт цивільних правовідносин, - це діяльність, яка триває у часі і не має уречевленого результату або результат є невіддільним від самої діяльності.
Договори про надання послуг у системі договірних зобов’язань становлять самостійну групу цивільно-правових договорів, до яких договір вкладу не відноситься.
Згідно статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець ) зобов’язується за завданням іншої сторони ( замовника ) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Отже суть послуги полягає у самій дії виконавця і не знаходить втілення у певному матеріальному результаті, а тому доводи апелянта про те, що депозитний договір є видом договору про надання послуги являється помилковим.
Виходячи з наведеного, а також враховуючи конкретні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 307,309,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника – ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: