АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22- 86 2010 року Головуючий у 1-й інстанції Циганаш І.А. категорія - 27 Доповідач Кіселик С.А
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого : судді Кіселика С. А. ,
суддів : Черниш Т.В.., Суржик М.М.
при секретарі Пітель Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 26 жовтня 2009 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
В липні 2009 року ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість по кредитному договору № 014-09.5-1598 від 17.02.2005 року в сумі 59179 грн. 28 коп. ( в тому числі 42062 грн. 26 коп. заборгованість по кредиту, проценти 7494 грн. 95 коп. та пеня 9622 грн. 07 коп.).
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 17.02.2005 року між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» ( далі по тексту Банк) та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014-09.5-1598, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 11206 доларів США на 60 місяців, з кінцевим терміном погашення 16.02.2010 року під 13% річних плати за користування кредитом. Позичальник зобов’язався повертати кредит та сплачувати проценти за його користування згідно графіка погашення кредиту та інших платежів, що є додатком до кредитного договору. Позивач свої зобов’язання виконав та перерахував кредитні кошти в сумі 11206 доларів США готівкою через касу банку. В свою чергу позичальник передбачені кредитним договором зобов’язання щодо своєчасності сплати належних за кредитним договором платежів не виконує. Станом на 16.06.2009 року прострочена заборгованість становить по процентам – 3844, 98 доларів США, по кредиту 984, 61 доларів США. Пунктом 6.5 кредитного договору, банку надано право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадку невиконання позичальником умов цього договору або інших договорів, що забезпечують погашення кредиту. У зв’язку з порушенням позичальником умов кредитного договору позивач обґрунтовано вважає, що у нього виникло право вимагати дострокового погашення заборгованості по кредитному договору у повному обсязі, що станом на 05.06.2009 року становить 42062 грн. 26 коп. заборгованість по кредиту, проценти 7494 грн. 95 коп. та пеня 9622 грн. 07 коп.
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 26 жовтня 2009 року позов задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райфайзен Банк Аваль», від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованість по кредитному договору № 014-09.5-1598 від 17.02.2005 року у розмірі 59179 грн. 28 коп., сплачений судовий збір у сумі 591 грн. 79 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення в сумі 250 грн., а всього 60021 грн. 07 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач просить його скасувати в частині стягнення боргу в сумі 12793 грн. 88 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.
В скарзі, апелянт зазначив, що при постановленні рішення судом порушені норми Конституції України, процесуального права і обставини справи, які суд вважає встановленими є недоведеними. Зокрема, зазначив, що обставини (факти) щодо виникнення у позивача права стягнути борг в сумі 1680, 73 долари США (строкова заборгованість за кредитом), що в еквіваленті становить 12793 грн. 88 коп. не підтверджені належними і допустимими доказами. Судом порушено ст. 4 ЦПК України, а саме здійснено правосудді у спосіб, що не визначений законами України. Крім того суд безпідставно відмовив представнику відповідача у задоволенні клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, для його підготовки до судових дебатів, чим порушив положення ст. 10, п.1 ст.60, п.1 ст. 193, 194 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, із наступних підстав.
Вирішуючи спір суд першої інстанції на підставі досліджених доказів правильно встановив, що згідно пункту 6.5 кредитного договору, банку надано право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадку невиконання позичальником умов цього договору або інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.
Оскільки повернення кредиту позичальником, у відповідності до умов договору, відбувалося частками, за встановленим графіком, то пункт 6.5 кредитного договору, укладеного між сторонами, відповідає положенням частини 2 статті 1050 ЦК України згідно якої, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням) то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Факт прострочення позичальником платежу судом встановлено і підтверджується наданими до суду доказами.
А отже, у Банка, з часу прострочення позичальником платежу, виникло право на вимогу дострокового повернення частини позики, що залишилася, в тому числі і 12793 грн. 88 коп. на які вказує апелянт в своїй апеляційній скарзі.
Вимогу, до відповідача, про повернення отриманих кредитних коштів Банк висунув ще 09.02.2009 року. Однак, відповідач у 10 денний термін дій щодо повернення кредиту не провів і тому у позивача виникло право звернутися за захистом свого порушеного права до суду. Суд у свою чергу, в межах положень п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, визнав за Банком право на дострокове повернення виданих банком кредитних коштів, процентів за користування цими коштами та пені і стягнув ці кошти на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильних висновків суду.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і правильно застосував норми матеріального права, що їх регулюють.
Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Частина 2 ст. 308 ЦПК України передбачає, що не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції статті 129 Конституції України та статей 10, 60, 193, 194 ЦПК України. Представник відповідача брав участь у розгляді справи та дослідженні наданих суду доказів і його участь судом обмежена не була.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду, а тому рішення скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст.303,307, 308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 26 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: