ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

01 листопада 2018 року

справа №809/1453/15

адміністративне провадження №К/9901/62478/18, №К/9901/62536/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого – Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Долинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року у складі судді Біньковської Н.В. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у складі колегії суддів Глушка І.В., Макарика В.Я., Судової-Хомюк Н.М., у справі № 809/1453/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Долинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

06 квітня 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Долинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 18 березня 2015 року №0001901700, № 0001921700, №0001891700, №0001911700, №0001941700, з мотивів безпідставності їх прийняття.

13 квітня 2018 року рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 18 березня 2015 року №0001901700 в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 317 444,85 грн., з яких 253 955,87 грн. за основним платежем та 63 488,98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2015 року №0001891700 в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 887 712,05 грн., з яких 710 169,64 грн. за основним платежем та 177 542,41 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, визнані протиправними та скасовані повністю податкові повідомлення – рішення податкового органу від 18 березня 2015 року №0001911700, №0001921700, №0001941700. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

27 вересня 2018 року позивачем подана касаційна скарга до Верховного Суду в якій посилаючись на неврахування суттєвих обставин, що мали значення для судового розгляду, порушення вимог норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач доводить, що суд апеляційної інстанції здійснив апеляційний перегляд впродовж одного судового засідання, без його участі та участі його представника, проігнорувавши надані ним клопотання про відкладення судового розгляду, не дочекавшись прибуття матеріалів кримінального провадження, які були надіслані на дисках у електронному форматі (у 22-х томах), не вивчивши та не дослідивши їх.

29 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, після усунення ним недоліків касаційної скарги на виконання ухвали Суду від 28 вересня 2018 року та витребувано справу №809/1453/15 з Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

28 вересня 2018 року податковим органом подана касаційна скарга до Верховного Суду, в якій посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову та в цій частині прийняте нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

01 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу № 809/1453/15 з Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

23 жовтня 2018 року справа №809/1453/15 надійшла до Верховного Суду на виконання ухвали Суду від 01 жовтня 2018 року.

Позивачем та відповідачем відзиви на касаційні скарги один одного до Суду не надані, що не перешкоджає розгляду касаційних скарг по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований 14 листопада 1997 року Долинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, перебуває на податковому обліку з 25 грудня 1997 року, є платником податку на додану вартість з 03 травня 2001 року.

У вересні 2013 року податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, результати якої викладені в акті від 01 жовтня 2013 року №793/172/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки) призначеної на виконання постанови старшого слідчого слідчого відділу з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області від 11 вересня 2013 року у кримінальному провадженні №32013090000000096, на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України.

18 березня 2015 року керівником податкового органу згідно з пунктом 54.3 (без визначення підпункту) статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання відповідного судового рішення, що набрало законної сили, тобто в межах передбаченого пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України строку.

Податковим повідомленням – рішенням № 0001891700, позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 185, 187, 198 Податкового кодексу України у сумі 1 543 478 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 358 869,50 грн. без визначення підстави їх застосування.

Податковим повідомленням – рішенням № 0001901700, позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 1 370 863,95 грн. за основним платежем за порушення пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 342716 грн. без визначення правової підстави їх застосування.

Податковим повідомленням – рішенням № 0001911700 позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції (штрафи) по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 510 грн., з посиланням на положення пункту 44.1 та пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням – рішенням № 0001921700 позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції (штрафи) по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 510 грн. за порушення пункту 176.2 (б) статті 176 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням – рішенням № 0001941700 позивачу визначено суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування у розмірі 11352 грн. за порушення підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням - рішенням № 0001931700 позивачу визначено суму штрафних санкцій у сумі одна гривня за порушення статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06 липня 1995 року, яке позивачем не оскаржене.

Підставами визначення податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, стали висновки контролюючого органу про те, що позивач, перебуваючи на загальній системі оподаткування, з двох пунктів продажу з липня 2010 року по грудень 2012 року отримав виручку в сумі 7 958 823,44 грн., яку не відобразив у податковому обліку, а також завищив витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату на загальну суму 66611,20 грн., у зв’язку з чим встановлено заниження чистого доходу на суму 8025434,46 (за 2010 рік - 1354659,29 грн., за 2011 рік - 1811500,91 грн., за 2012 рік - 4859274,16 грн.) і, як наслідок, донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 1 370 863,95 грн. (за 2010 рік - 203198,89 грн., за 2011 рік - 323724,00 грн., за 2012 рік - 843941,04 грн.).

Підставами для визначення позивачу сум грошового зобов’язання з податку на додану вартість стали висновки контролюючого органу про те, позивач, отримавши виручку в сумі 7 958 823,44 грн., не задекларував її та не включив у рядок 1 декларацій з податку на додану вартість за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2012 року, внаслідок чого занизив податкові зобов’язання на загальну суму 1 244 001,00 грн., а також, включивши до складу податкового кредиту податок на додану вартість без первинних документів (податкових накладних), завищив податковий кредит на загальну суму 751 970,00 грн., у зв’язку з чим встановлено заниження нарахованого позивачем податку на додану вартість в сумі 1 543 478 грн.

Дослідження акту перевірки ґрунтуються на матеріалах, наданих слідчим органом, в тому числі, даних, наведених у постанові про призначення документальної перевірки від 11 вересня 2013 року, документах, вилучених у позивача, книгах обліку придбання товарів, видаткових накладних, рахунків, накладних, актів здачі-прийняття робіт, договорів, товарно-транспортних накладних, податкових накладних. Зазначені документи були предметом дослідження судово-економічної експертизи, призначеної в межах цього кримінального провадження, та предметом дослідження додаткової судово-економічної експертизи.

Згідно Висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення судово-економічної експертизи №4540/45 від 11 липня 2014 року донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 1543478 грн., встановлені згідно акту перевірки №793/172/НОМЕР_2 від 01 жовтня 2013 року, проведеної податковим органом, документально підтверджується в сумі 1 285 773,36 грн., а донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 370 863,95 грн. - документально підтверджується в сумі 1 116 908,08 грн.

Судами попередніх інстанцій враховано, що ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2015 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 212 Кримінального кодексу України у зв’язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження закрито в зв’язку з таким звільненням, тобто з нереабілітуючих підстав.

Обставини встановлені ухвалою постановленою у межах кримінального провадження судами попередніх обставин оцінені та прийняті з урахуванням положень частини першої статті 72, частини шостої статті 78, частини третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суди попередніх інстанцій системно проаналізували положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на час проведення контролюючим органом перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, пункту 58.4 статті 58 цього кодексу, висновуючись на якому дійшли висновку, що цими нормами встановлено обов’язок контролюючого органу при визначенні податкових зобов’язань згідно матеріалів перевірки, проведеної у відповідності до кримінально-процесуального закону, враховувати обставини, встановлені судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду кримінального провадження.

Суди попередніх інстанцій встановили недотримання податковим органом зазначених норм, внаслідок чого дійшли висновку про протиправність визначення позивачу суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 317444,85 грн., з яких 253955,87 грн. (1370863,95 грн. -1116908,08 грн. ) - за основним платежем та 63488,98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, що має наслідком визнання протиправним та скасування винесеного податковим органом податкового повідомлення-рішення №0001901700 від 18 березня 2015 року в цій частині, та визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 887712,05 грн., з яких 710169,64 грн. (1543478 грн. - 833308,36 грн.) - за основним платежем та 177542,41 грн. - за штрафними санкціями, що має наслідком визнання протиправним та скасування винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001891700 від 18 березня 2015 року в цій частині.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо часткової протиправності визначення грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, які припадають на їх частину, що спростовує доводи касаційної скарги податкового органу у цій частині.

Щодо скарги позивача, предметом касаційного перегляду за якою є відмова у позові у визнанні протиправними та скасуванні податкових повідомлень-рішень №0001901700 про збільшення позивачу суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та № 0001891700 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість, Суд визнає наявними підстави, встановлені пунктом 2 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження доказів та інші клопотання позивача як учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Таких висновків Суд дійшов з огляду на те, що позивач клопотанням на ім’я апеляційного суду від 22 серпня 2018 року (том 9, а.с.25-26) просив відкласти судовий розгляд справи у зв’язку з тим, що його представник ОСОБА_3 у день слухання зайнятий у інших судових засіданнях, дати проведення яких були заздалегідь погодженими, з наданням доказів такої зайнятості. Вирішуючи клопотання суд відмовив в його задоволенні, витративши на його розгляд менше однієї хвилини (з 15:22:39 – 15:33:08) (том 9, а.с. 79), мотивуючи відмову тим, що клопотання належним чином не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами щодо перебування представника позивача в іншому судовому засіданні.

Суд визнає, що такий мотив не узгоджується з долученими до клопотання доказами, що спростовує відсутність його вмотивованості. Крім того, предметом апеляційного перегляду було дві апеляційні скарги, у тому числі позивача, внаслідок чого незадоволення клопотання потягло за собою порушення права на справедливий розгляд справи. Сума незадоволених (неналежним чином вирішених) позовних вимог є значною мірою обтяжливою (суттєвою) для позивача.

Позивачем серед інших заявлено клопотання про дослідження 22 томів кримінальної справи, які надані в електронному вигляді (диски), яке надійшло в день слухання справи до суду апеляційної інстанції, що посвідчується відбитком суду 23 серпня 2018 року (том 9, а.с. 102-108).

Доводи податкового органу стосовно застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням - рішенням №0001911700 з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510,00 грн. за порушення вимог підпункту 44.1 статті 44, пункту 177.10 статті 177 ПК України, обумовлені тим, що о Книга обліку доходів і витрат серед вилучених документів відсутня.

Суд визнає, що не доведення податковим органом складу податкового правопорушення покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідно до статті 109 Податкового кодексу України, невизначеність ним норми на підставі якої застосований штраф та підпункт пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України згідно якого воно прийняте, обумовлює його протиправність.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення №0001921700, яким за порушення вимог пункту 176.2 (б) статті 176 Податкового кодексу України - подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, а саме податкових розрахунків форми 1 ДФ про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків фізичних осіб-підприємців за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 510 грн., з огляду на положення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд погоджується з висновком та оцінкою безпідставності підстав прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення №0001941700 яким позивачу застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 11352,00 грн. за порушення законодавства про патентування, норм обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій, оскільки на час прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення чинним законодавством не передбачалась відповідальність за порушення порядку отримання та використання торгового патенту.

Суд визнає, що спірним податковим повідомленням-рішенням встановлені штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій, при цьому не зазначили норми, які належним чином стосуються будь-якого з цих видів правовідносин.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права внаслідок чого, касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, касаційна скарга податкового органу задоволенню не підлягає.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив порушення норм процесуального права при ухваленні судового рішення, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок не обґрунтованого відхилення клопотання про відкладення розгляду справи та не вирішення клопотання про дослідження доказів позивача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 березня 2015 року № 0001901700 в частині збільшення суми податку з доходів фізичних осіб у сумі 1116908,08 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 279227,02 грн. та податкового повідомлення-рішення від 18 березня 2015 року № 0001891700 в частині збільшення грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 833 308,36 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 180 727,09 грн.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Долинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі № 809/1453/15 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 березня 2015 року № 0001901700 в частині збільшення суми податку з доходів фізичних осіб у сумі 1116908,08 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 279227,02 грн. та податкового повідомлення-рішення від 18 березня 2015 року № 0001891700 в частині збільшення грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 833 308,36 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 180 727,09 грн., та направити справу № 809/1453/15 у цій частині на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі № 809/1453/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                           Р.Ф.Ханова

Судді:                                                                                                     І.А.Гончарова

                                                                                                    І.Я.Олендер