ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.05.07 р.                                                                               Справа № 16/109                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

При секретарі  судового  засідання Москаленко  О.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Канцлер” м. Донецьк

до відповідача Державне підприємство “Селидіввугілля” м. Селидове  

про стягнення  5199 грн. 71 коп.

        За участю:

  Представників сторін :

  від позивача:            Чернік С.І. по дор.

  від  відповідача :              не з’явився

                       В С Т А Н О В И В:

       Ухвалою  господарського суду Донецької  області 05.04.2007р. порушено  провадження  по  справі за  позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Канцлер” м. Донецьк до Державного підприємства “Селидіввугілля” м. Селидове про стягнення        5199 грн. 71 коп., з  яких  :   4 729 грн. 03  коп. -   сума   основного  боргу , 201 грн 60 -    сумам  пені ,   269 грн. 08  коп. -  штрафу .

Представника   позивача  було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні надано клопотання про відмову від фіксації судового процесу  технічними засобами, яке судом прийнято до розгляду та задоволено. Крім цього, роз’яснено  вимоги ст.811 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який  долучено до матеріалів справи.

           У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами  судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення  доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

           Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

В обґрунтування  своїх  вимог позивач  посилається на   договір   поставки                      №    265  від 23.06.2006р.     ,     видаткові  накладні   :   №  КА-0680  від  2.06.2006р.,           № КА –0700   від 30.06.2006р., №  КА-0882  від 14.08.2006р.,   № КА-0890  від 15.08.2006р. , №  КА-1817  від 28.09.2006р. ,  №  КА-2174  від    26.12.2006р.   

           Представник відповідача до судового засідання жодного разу не з’явився, не зважаючи на належне повідомлення судом про час та місце судового засідання, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями. Проте суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин, крім того, надання відзиву є правом, а не обов’язком відповідача.

          Розглянувши матеріали справи,  заслухавши  пояснення  представника   позивача   ,  суд встановив:

23.06.2006р.    між  позивачем  та  відповідачем   був укладений договір   №  265.

Данний  договір  за  своєю  правовою  природою  є  договіром  поставки .

          Так ,  відповідно  до  ст. 698  ЦК України   за  договором  поставки  організація  поставщик зобов`язується  передати  у  певні  строки організації - покупцеві  у властність   товар .  Договір  поставки  є  двостороннім  договором  і  передбачає  взаємні  зобов`язання   сторін .

Відповідно  до п.1.1.     договору      позивач     поставив на адресу відповідача товар (   канцелярскі   вироби  )     по        видатковим  накладним :   №  КА-0680  від  2.06.2006р.,           № КА –0700   від 30.06.2006р., №  КА-0882  від 14.08.2006р.,   № КА-0890  від 15.08.2006р. , №  КА-1817  від 28.09.2006р. ,  №  КА-2174  від    26.12.2006р.   , по  дорученням     ЯЛЦ          № 280806  від 26.06.2006р., ЯЛЦ № 280838  від 30.06.2006р., №  ЯМН 942142  від 14.08.2006р.,  ЯМН № 942146  від 15.08.2006р., ЯМЦ № 886538  від  28.09.2006р.     на загальну суму   16 867 грн.   75  коп.                    

Згідно ст. 171  ЦК  України  , взаємні  зобов`язання за  договором  повинні  виконуватись  одночасно , якщо  в  закону  , договору  або  змісту  зобов`язання  не  впливає   інше .

           Укладений  між  сторонами  договір  передбачає  певний  порядок виконання  взаємних  зобов`язань  , а  саме  :    згідно   п. 4.2      відповідач  повинен   здійснити  проплату  продукції шляхом  здійснення  безготівкового  банківського  переказу  грошових  коштів на  розрахунковий  рахунок позивача в  строк  , що  не  перевищує  14                                  (  чотирнадцяти ) банківських   днів  з дня    поставки   продукції  .  

          В порушення умов  вищевказаного  договору  та  стверджень позивача   відповідач за отриманий товар  на  момент подачі  позову   розрахувався   частково    в  сумі   12 138 грн. 72  коп.   .   

           Таким  чином ,  заборгованість відповідача на момент подачі позову по  вищевказаному  договіру   складала       4 729  грн.  03   коп.            

 П. 6.3.   договору передбачено , що  у  випадку  несвоєчасної  оплати  продукції   покупець (  відповідач ) повинен сплатити  пеню в  розмірі   подвійної  ставки  НБУ , що діяла  у  період  ,  за  який  стягується  заборгованість .

На  підставі  п .6.3.  договору   та   ч.2. ст. 231   Господарського  кодексу  України         позивач просить  стягнути  з  відповідача   пеню в розмірі     201    грн.  60   коп., розрахунок  якої є    обґрунтованим  та    таким , що     підлягає  задоволенню  .

Згідно   ч.2  ст. 231  Господарського  кодексу  України     позивач  просить  стягнути  з відповідача  штраф   за  прострочення     понад  30  днів   в  розмері    7 %  вказаної  вартості    в сумі   269 грн. 08  коп.   

Зазначені  вимоги    позивача  не підлягають    задоволенню    , оскільки    згідно  до  норм       ч.2.   ст.231  Господарського  кодексу  України     штрафні  санкції  застосовуються, якщо    порушено   господарське  зобов`язання    , в  якому     хоча  б  однією  стороною    є  суб`єкт    господарювання  ,  що належить    до державного  сектору економіки   , або   порушення зобов`язане  з  виконанням  державного  контракту    , або     виконання    зобов`язання    фінансується     за  рахунок    Державного  бюджету  України  чи за рахунок    державного  кредиту     за   умови  , передбачені  законом   або  договором  .  Також,     нормами  ст. 549 Цивільного  кодексу    України   передбачено   нарахування  штрафних санкцій  (  пені  , штрафу  )   , що обчислюються у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання   за  умовами  договору  .

В  даному  випадку  нарахування   штрафу за    договором   поставки    № 265  від 23.06.2006р.  не  передбачено  , на  підставі чого    позовні     вимоги  в  цій  частині    не  підлягають  задоволенню.  

Відповідно до ст.526  ЦК України зобов`язання   повинні  виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно  ст. 49 ГПК України   господарський  суд  покладає  стягнення  судових  витрат   пропорційно  розміру  задоволених вимоги  на  сторін  (  відповідача по  справі ).

Відповідач  суму основного  боргу   штрафних  санцій  не  оспорив .

Позовні вимоги обгрунтовані та підлягають    частковому   задоволенню.          

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі ст.ст. 526, 549,  625 ЦК України, і керуючись ст.33, 34, 43, ст. 49, 82-85 ГПК України,-   

В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю “Канцлер” м. Донецьк до Державного підприємства “Селидіввугілля” м. Селидове про стягнення        5199 грн. 71 коп., з  яких  :   4 729 грн. 03  коп. -   сума   основного  боргу , 201 грн 60 -    сумам  пені ,   269 грн. 08  коп. -  штрафу , задовольнити    частково   .

Стягнути з Державного підприємства “Селидіввугілля” м. Селидове  на  користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Канцлер” м. Донецьк –    4 729 грн. 03  коп. -   сума   основного  боргу  ,   201  грн.   60  коп.     -  пені ,   74   грн. 35  коп.  -   витрати по сплаті держмита і     87 грн.     73  коп.   витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу.

В  іншій  частині   позову    відмовити    .  

  Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).

Рішення підписане 21.05.2007р.

Суддя