КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12022105170000015 стосовно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Берегово Закарпатської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:

- 18.01.2022 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 80 годин,

та

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Берегово Закарпатської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

обвинувачених, кожної з них, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у провадженні з доповненнями до неї заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 17 червня 2022 року,

_________________________________________________________________

Справа №11-кп/824/1007/2023 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_11

Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач ОСОБА_1

в с т а н о в и л а:

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 17 червня 2022 року:

- ОСОБА_9 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та їй призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 79 КК України, ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 КК України, п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_9 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

- ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та їй призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.2022 року, більш суворим, призначеним за даним вироком, ОСОБА_8 остаточно призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 79 КК України, ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 КК України, п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_8 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Суд визнав доведеним, що 12.01.2022 приблизно о 22 годині ОСОБА_8 , перебуваючи разом з ОСОБА_9 на платформі № 12-13 залізничного вокзалу «Київ-Пасажирський», що за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1, куди останні прибули з метою вчинення крадіжок чужого майна, спускаючись по східцях на платформу №12-13 залізничного вокзалу помітили раніше невідому їм жінку, ОСОБА_12 , яка спускалась на 12-13 платформу вищевказаного вокзалу з рюкзаком на плечах, в цей час в останніх виник раптовий умисел на викрадення чужого майна останньої.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, згідно заздалегідь розподілених ролей, ОСОБА_8 підійшла ззаду до потерпілої ОСОБА_12 , в цей час ОСОБА_9 , з метою не викриття дій останньої перехожими, стали поряд з нею, після чого ОСОБА_8 , відповідно до відведеної їй ролі, відчинила рюкзак ОСОБА_12 та своєю правою рукою дістала звідти гаманець червоного кольору, вартістю 340 гривень, в середині якого знаходилися грошові кошти в сумі 5 000 гривень, купюрами номіналом 500 гривень в кількості 6 шт., та купюри номіналом 200 гривень в кількості 10 шт., банківські картки банку «ПриватБанк», «A-Банк», паспорт гр. України виданий на ім`я ОСОБА_12 , та студентський квиток виданий на ім`я ОСОБА_12 .

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, згідно заздалегідь розподілених ролей, ОСОБА_8 утримувала при собі викрадене майно разом із ОСОБА_9 , з місця події зникли, завдавши таким чином потерпілій ОСОБА_12 матеріальний збиток в розмірі 5 340 гривень.

В апеляційній скарзі прокурор у провадженні, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинувачених, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного кожній з них покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі кожної з обвинувачених, внаслідок м`якості, просить скасувати вирок суду стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , та ухвалити новий вирок, яким:

- ОСОБА_8 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 2 років позбавлення волі.

- ОСОБА_9 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що мотивуючи свої висновки щодо обраного ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожній з них, виду і розміру покарання, суд узяв до уваги, що ОСОБА_8 має на утримані дитину 2020 року народження та перебуває у стані вагітності, а ОСОБА_9 має на утримані дітей 2018 та 2019 років народження та перебуває у стані вагітності.

Однак оскаржуваний вирок не містить переконливого обґрунтування того, що зазначені обставини у своїй сукупності дають підстави для призначення обвинуваченим покарання зі звільненням від відбування призначеного покарання.

Також суд не дав належної оцінки встановленим ним обставинам, що протиправні дії обвинувачених вчинено проти власності, вчинений злочин є нетяжким корисливим, що посягає на майно людини.

Не знижує тяжкості й небезпечності злочину, вчиненого за наведених обставин, і характеристика кожної з обвинувачених у загально-соціальному плані, а також їх посткримінальна поведінка, що не була спрямована на залагодження своєї провини.

Цього суд повною мірою не врахував і не мотивував, зокрема, чому він вважає за можливе досягнення мети виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченими нових злочинів за умови звільнення від відбування призначеного заходу примусу.

Таким чином, покарання, визначене судом з урахуванням обставин, які бралися ним до уваги при його призначенні, хоч за видом і розміром передбачене санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, проте звільнення від відбування покарання вказує на істотну його диспропорцію, адже воно не відповідає справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи, а також не відповідає вимогам статей 50, 65, 79 КК України та є явно несправедливим у розумінні ст. 414 КПК України внаслідок його м`якості.

Окрім того, судом неправильно застосовано положення ст. 79 КК України, оскільки звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, передбачене ст. 79 КК України, є одним зі спеціальних видів звільнення від відбування покарання жінок.

Законодавець у ч. 1 ст. 79 КК встановлює два види іспитових строків. Перший вид іспитового строку встановлений для вагітних жінок. Він може бути визначений судом: 1) лише в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю та пологами, або 2) в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю та пологами та до досягнення дитиною після її народження певного віку.

Другий вид іспитового строку передбачено для жінок, які вже народили і мають дітей. Цей іспитовий строк для їх випробування може бути встановлений до досягнення дитиною семирічного віку.

Тобто, за наявності у ОСОБА_8 малолітньої дитини, 2020 року народження, а у ОСОБА_9 малолітніх дітей, 2018 та 2019 років народження, суд першої інстанції у вироку повинен був чітко вказати кінцевий термін іспитового строку для кожної з обвинувачених.

За таких обставин, вважає, що суд першої інстанції при розгляді провадження відносно ОСОБА_8 не дотримався норм матеріального права, оскільки при визначенні їй остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України та неправильно визначивши тривалість іспитового строку згідно ст. 79 КК України, як ОСОБА_8 , так і ОСОБА_9 , допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до ухвалення незаконного, невмотивованого та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню.

В доповненнях до апеляційної скарги прокурора у провадженні, заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що серед порушень КПК України, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і призначення нового розгляду, є здійснення судового провадження за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання та відсутність у матеріалах провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Так, всупереч вимог ст. 27 КПК України, матеріали кримінального провадження не містять відеозапису судового засідання, на якому зафіксовані обвинувачені під час розгляду вказаного провадження в суді першої інстанції.

Крім того, в матеріалах провадження відсутні відомості про повідомлення потерпілої ОСОБА_12 про судовий розгляд вказаного кримінального провадження.

В матеріалах є лише довідка про направлення потерпілій смс-повідомлення про підготовче судове засідання, призначене на 17.06.2022 року, однак жодних повідомлень про судовий розгляд зазначеного провадження матеріали справи не містять, що, відповідно до ч. 1 ст. 415 КПК України, є безумовною підставою для скасування рішення суду та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Також прокурор вважає, що при розгляді вказаного провадження судом першої інстанції істотно порушено вимоги ст. 349 КПК України, яке полягає в тому, що судом фактично не допитано обвинувачених у порядку ст. 351 КПК України, а лише з`ясовано чи визнають вони свою вину за обставин, які зазначені в обвинувальному акті.

Крім того, матеріали кримінального провадження містять ухвалу підготовчого судового засідання від 17.06.2022 року, яка не підписана головуючим, що вказує на недотримання судом вимог ст.ст. 370, 372, 375 КПК України, і відповідно, проведення судового розгляду без ухвалення рішення підготовчого засідання про призначення обвинувального акта до судового розгляду.

Вказує прокурор і на недотримання судом вимог ст.ст. 366, 371 КПК України, адже матеріали провадження містять відомості про ухвалення вироку судом першої інстанції не у нарадчій кімнаті, оскільки, згідно журналу судового засідання від 17.06.2022 року, розгляд зазначеного провадження і вихід суду до нарадчої кімнати відбувся о 17 год. 50 хв. Разом з тим, відповідно до журналу судового засідання, який міститься на а.п. 113 проголошення вироку відбулося 17.06.2022 року о 16 год. 30 хв., що вказує на ухвалення вироку не у нарадчій кімнаті. При цьому, журнал судового засідання від 17.06.2022 року не містить відомостей, передбачених ст. 108 КПК України, зокрема часу закінчення судового засідання.

Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги з урахуванням доповнень, а також заперечення захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_13 проти апеляційної скарги, дослідивши відеозапис судових засідань в суді першої інстанції, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно положень ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Разом з тим, як вбачається з наданих суду матеріалів, суд першої інстанції вказаної норми закону під час розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, не дотримався.

Конституцією України, п. 6 ч. 3 ст. 129, встановлено основні засади судочинства, у тому числі, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 КПК України, під час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, у процесі досудового розслідування забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- й відеозаписувальних технічних засобів. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, який здійснив суд у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 107 КПК України передбачено, що фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов`язковим, крім випадків, визначених у цій нормі (у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб).

Повне фіксування технічними засобами ходу всього судового розгляду, відображення його в журналі судового засідання слугують, з одного боку, його гласності та відкритості, а з іншого - забезпечують можливість встановити допущені під час судового розгляду порушення, які могли б вплинути на законність, обґрунтованість і справедливість ухвалених за результатами розгляду судових рішень.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України, відсутність у матеріалах кримінального провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і безумовною підставою для скасування судового рішення.

Разом з тим, матеріали кримінального провадження не містять відеозапису судового засідання, на якому зафіксовані обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час розгляду вказаного провадження в суді першої інстанції.

Той відеозапис, який міститься в матеріалах кримінального провадження та був переглянутий в апеляційному суді, взагалі не містить відображення обвинувачених в судовому засіданні, у зв`язку з чим не можна ідентифікувати осіб, які перебували в судовому засіданні під час розгляду справи.

Також, надані суду, матеріали не містять відомостей про належне повідомлення потерпілої ОСОБА_12 про судовий розгляд кримінального провадження.

Так, в матеріалах є довідка про направлення потерпілій смс-повідомлення про підготовче судове засідання, призначене на 17.06.2022 року (а.п. 37).

Однак, за наслідками підготовчого судового засідання, яке відбулося без участі потерпілої ОСОБА_12 , було прийнято рішення про проведення судового розгляду справи у той же день.

При цьому відомості, які б вказували, що потерпілій було якимсь чином повідомлено про розгляд кримінального провадження по суті, в наданих суду матеріалах відсутні.

Зважаючи, що стадія підготовчого судового засідання і стадія судового розгляду, це дві різні стадії провадження у суді, повідомлення потерпілої про призначене підготовче судове засідання на 17.06.2022 року не можна вважати повідомленням останньої про розгляд провадження по суті.

При цьому, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

Також ч. 2 ст. 318 КПК України передбачено, що судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.

Аналіз вище наведених норм закону дає підстави вважати, що суд зобов`язаний повідомити учасників судового провадження про дату судового розгляду, визначену за наслідками підготовчого судового засідання.

Зважає колегія суддів і на ті обставини, що наявна в матеріалах кримінального провадження ухвала підготовчого судового засідання від 17.06.2022 року (а.п. 104-105) не підписана головуючим суддею, що фактично свідчить про проведення судового розгляду без ухвалення рішення підготовчого засідання про призначення обвинувального акта до судового розгляду.

Крім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд цього кримінального провадження проведено у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до якої - суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При застосуванні такого порядку суд повинен з`ясовувати, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснити їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Роз`яснення учасникам судового провадження спрощеного порядку розгляду не повинно носити формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, повинен роз`яснити їм суть даної норми, при цьому не обмежуватися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння усіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас, суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконатися у добровільності їх позицій.

Повне визнання вини, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 року у справі № 754/17677/20.

При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 349 КПК України, допит обвинуваченого здійснюється обов`язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою статті 323 та статтею 381 цього Кодексу.

Згідно з журналом судового засідання Солом`янського районного суду м. Києва від 17.06.2022 року, обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не заперечували фактичних обставин кримінального провадження, з огляду на що суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо них.

Разом з тим, із журналу судового засідання вбачається, що суд першої інстанції підійшов формально до з`ясування цього питання та фактично не допитував обвинувачених у порядку ст. 351 КПК України, а лише з`ясував чи визнають вони свою вину за обставин, які зазначені в обвинувальному акті. При цьому, як встановлено колегією суддів, відеозапис судового засідання взагалі не містить відображення обвинувачених в судовому засіданні, у зв`язку з чим не можна ідентифікувати осіб, які перебували в судовому засіданні під час розгляду справи, а якість звукозапису судового засідання від 17.06.2022 року, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження, є неналежною та хід зазначених вище процесуальних дій не в повній мірі прослуховується.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити належним чином доводи прокурора про недотримання місцевим судом вимог ч. 3 ст. 349 КПК України через відсутність належного звукозапису судового провадження.

Крім того, колегія суддів, перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора, враховує наступне.

Відповідно до ст. 108 КПК України, під час судового засідання ведеться журнал судового засідання, в якому зазначаються такі відомості: найменування та склад суду (слідчий суддя); реквізити кримінального провадження та відомості щодо його учасників; дата і час початку та закінчення судового засідання; час, номер та найменування процесуальної дії, що проводиться під час судового засідання, а також передані суду під час процесуальної дії речі, документи, протоколи слідчих (розшукових) дій і додатки до них; ухвали, постановлені судом (слідчим суддею) без виходу до нарадчої кімнати; інші відомості у випадках, передбачених цим Кодексом.

Журнал судового засідання, разом із протоколом та носіями інформації, зафіксованої технічними засобами, є однією з форм фіксування кримінального провадження. Журнал судового засідання - це процесуальний документ, у якому відображаються процесуальні дії, що проводяться під час судового засідання, а також процесуальні рішення суду у формі ухвал.

Відповідно до п. 2.6 Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання), затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.09.2012 р. № 108, журнал судового засідання - це документ, що ведеться в суді у порядку здійснення цивільного, кримінального та адміністративного судочинства, одночасно з технічним фіксуванням судового засідання за допомогою спеціальної програми звукового запису.

Як убачається з журналу судового засідання від 17.06.2022 року, який міститься на аркушах провадження 111-112, вихід суду до нарадчої кімнати відбувся о 17 год. 50 хв. Разом з тим, відповідно до журналу судового засідання, який міститься на аркуші справи 113, проголошення вироку відбулося 17.06.2022 року о 16 год. 30 хв., тобто фактично до виходу суду у нарадчу кімнату. При цьому відомостей про час закінчення судового засідання журнал судового засідання на аркуші провадження 113 не містить.

Вищезазначені обставини, відповідно до ст.ст. 412, 415 КПК України, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що є підставою для скасування такого рішення та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Зважаючи на викладене, правильність застосування ст. 79 КК України та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених через м`якість колегією суддів не перевіряється, оскільки ці питання мають бути вирішенні судом першої інстанції під час нового розгляду.

Таким чином, апеляційна скарга прокурора у провадженні з доповненнями до неї заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора у провадженні з доповненнями до неї заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 17 червня 2022 року стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляду в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

___________________ ____________________ ___________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3