Справа № 288/539/15-ц

Провадження № 6/288/49/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року смт. Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді –Рудника М. І.,

за участю секретаря судового засідання -  Колодяжної Н.В.,

представника заявника - Волошиної Н.А.,

розглянувши у  відкритому судовому  засіданні в залі суду в смт.  Попільня Житомирської області у режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 , позивач: публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк», відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відстрочку виконання рішення по справі № 288/539/15-ц,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Попільнянського районного суду Житомирської області перебуває справа за заявою ОСОБА_1 , позивач: публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк», відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відстрочку виконання рішення по справі № 288/539/15-ц.

На обґрунтування даної заяви заявник вказує, що у квітні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

17.08.2005 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № K2K4GF00260001, за умовами якого позичальнику був наданий кредит у розмірі 41000 євро зі сплатою процентів у розмірі 0,92% на місяць, строком користування до 15.08.2025 року.

На забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору цього ж дня між банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , з кожним окремо, були укладені договори поруки.

Постановою Верховного Суду від 07.09.2023 року по справі № 288/539/15-ц, касаційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення, рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10.10.2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09.12.2020 року залишено без змін.

Рішенням суду першої інстанції від 10.10.2019 року у справі № 288/539/15-ц вирішено первісний позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № K2K4GF00260001 від 17 серпня 2005 року в розмірі 8053,92 Євро, що в гривневому еквіваленті за курсом 25,25 гривень відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.04.2015 року складає по 203361,63 гривень з кожного. Стягнути з відповідачів на користь АТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір в розмірі 856,80 гривень з кожного. В решті позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 , до АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про визнання кредитного договору № K2K4GF00260001 від 17 серпня 2005 року не укладеним відмовлено.

16.09.2021 року Коростишівським ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 66851542 відносно боржника ОСОБА_1 за заявою стягувача АТ КБ «ПриватБанк» у справі № 288/539/15-ц.

Заявник звертається із заявою про відстрочення виконання рішення по справі № 288/288/539/15-ц на підставі наступного: ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31.07.2023 року відкрито провадження по справі № 759/7603/23-ц за позовом ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, а саме: зобов`язати ПАТ КБ «ПриватБанк» провести реструктуризацію зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором № K2K4GF00260001 від 17.08.2005 року.

Із зазначеного вбачається, що цивільна справа № 759/7603/23-ц є взаємопов`язаною із справою № 288/539/15-ц, оскільки результат її розгляду впливає на стягнення за виконавчим листом у провадженні, зокрема, і № 66851542, оскільки предметом розгляду по справі № 759/7603/23-ц є кредитний договір № K2K4GF00260001 від 17.08.2005 року, за яким заявник є поручителем (Договір поруки № б/н від 17.05.2005 ).

Також, предметом розгляду по справі № 759/7603/23-ц є кредитний договір №K2K4GF00260001 від 17.08.2005 року, за яким заявник є поручителем (Договір поруки № б/н від 17.05.2005) та відкрито виконавче провадження № 66851542.

Таким чином, договір реструктуризації по кредитному договору № K2K4GF00260001 від 17.08.2005 року вважається укладеним, так як заяву про реструктуризацію договору ОСОБА_2 було подано 28.10.2022 року.

Отже, в разі продовження здійснення стягнень по виконавчому провадженню №661542 при паралельному розгляді справи № 759/7603/23-ц, предметом спору якої є кредитний договір № K2K4GF00260001 від 17.08.2005 року, за яким заявник є поручителем, а вказані договори були предметом розгляду у справі № 288/539/15-ц, по якій і видано виконавчий документ, існує ризик унеможливлення повороту виконання рішення, так як майно боржника буде реалізовано.

Враховуючи викладене, заявник просить постановити ухвалу про відстрочення виконання судового рішення по справі № 288/539/15-ц виданого в рамках виконавчого провадження № 66851542, де боржником є вона, до розгляду справи № 759/7603/23-ц.

Представник заявника в судовому засіданні вимоги заяви підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином згідно роздруківки відстеження поштового відправлення з якої вбачається, що відправлення вручено особисто 26.12.2023 року, про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши думку представника заявника, дослідивши заяву та матеріали справи, приходить до наступного висновку.

       Як вбачається з ухвали Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2023 року цивільну справу № 759/7603/23-ц за позовом ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії прийнято до провадження та відкрито провадження по даній справі /а.с. 7-8/.

Відповідно до Витягу з АСВП від 14.11.2023 року, № АСВП 66480119, дата відкриття 12.08.2021 року, стан ВП: відкрито, орган ДВС- приватний виконавець Корольовського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувач АТ КБ «ПриватБанк» /а.с. 9/.

Згідно Договору поручительства № б/н від 17 серпня 2005 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» далі - кредитор та ОСОБА_1 далі - поручитель, предметом даного договору являється надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_2 далі – боржник, зобов`язань по кредитному договору від 17.08.2005 року № K2K4GF00260001 відповідно до якого кредитор надав боржнику кредит в сумі 49173,74 Євро 74 євроцентів, а боржник зобов`язаний виконати зобов`язання по поверненню кредиту та інших виплат. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань по кредитному договору в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи виплату кредиту, процентів, комісій, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування шкоди /а.с. 10-11/.

Як вбачається з заяви від 28 жовтня 2022 року, ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою про реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті /а.с. 12-14/.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі – «Закон») підлягають примусовому виконанню рішення в тому числі на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз`яснено, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Така правова позиція була наведена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 2-54/08.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочки виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №796/43/2018 зазначено, що, вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини справи. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Задоволення заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визнає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Виходячи із вимог ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Таким чином, підставою для відстрочення виконання рішення є обставини, що ускладнюють виконання рішення. У вирішенні питання про відстрочення виконання рішення враховуються відсутність вини боржника у створенні обставин, що ускладнюють виконання рішення, тимчасовість перебування боржника у такому стані, а також мають бути враховані права стягувача.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Незважаючи на відсутність вичерпного законодавчого переліку підстав для надання відстрочки, розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, суд, керуючись критерієм настання обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, у кожній конкретній справі з врахуванням всіх особливостей ситуації, вирішує питання про їх наявність чи відсутність, а також вирішує питання про наявність чи відсутність причин, які перешкоджають виконанню рішення суду та за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази.

Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Наведені заявником в заяві підстави щодо відстрочення виконання судового рішення, а саме розгляд цивільної справи № 759/7603/23-ц за позовом ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - не є обставиною, що істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, в розумінні вимог ч. 3 ст. ст. 435 ЦПК України.

Отже, враховуючи, що заявником по справі не надано будь-яких вищеперерахованих доказів на підтвердження надання судом відстрочки виконання рішення, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даної заяви.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги матеріали справи, обов`язковість виконання судового рішення, маючи на меті здійснити захист порушеного права, суд приходить до висновку, що подана заява є такою, що не підлягає до задоволення.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження»; ст. ст. 211, 212, 258, 261, 273, 354-355, 435, п.п. 17.2 п. 17 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , позивач: публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк», відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відстрочку виконання рішення по справі № 288/539/15-ц – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

       Суддя Попільнянського

       районного суду         М. І. Рудник