Справа № 288/539/15-ц

Провадження № 6/288/50/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року смт. Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді –Рудника М. І.,

за участю секретаря судового засідання -  Колодяжної Н.В.,

представника заявника - Волошиної Н.А.,

розглянувши у  відкритому судовому  засіданні в залі суду в смт.  Попільня Житомирської області у режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 , позивач: Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приват Банк», відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зупинення виконавчого провадження № 66480119 та визнання виконавчого документа № 66480119 таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Попільнянського районного суду Житомирської області перебуває справа за заявою ОСОБА_1 , позивач: Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приват Банк», відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зупинення виконавчого провадження № 66480119 та визнання виконавчого документа № 66480119 таким, що не підлягає виконанню.

На обґрунтування даної заяви заявник вказує, що у квітні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

17.08.2005 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № KZK4GF00260001, за умовами якого позичальнику був наданий кредит у розмірі 41000 Євро зі сплатою процентів у розмірі 0,92% на місяць, строком користування до 15.08.2025 року.

На забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору цього ж дня між банком та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , з кожним окремо, були укладені договори поруки.

Постановою Верховного Суду від 07.09.2023 року по справі № 288/539/15-ц, касаційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення, рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10.10.2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09.12.2020 року залишено без змін.

Рішенням суду першої інстанції від 10.10.2019 року в справі № 288/539/15-ц вирішено первісний позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнити частково, а саме стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № K2K4GF00260001 від 17 серпня 2005 року в розмірі 8053,92 Євро, що в гривневому еквіваленті за курсом 25,25 гривень відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.04.2015 року складає по 203361,63 гривень з кожного. Стягнути з відповідачів на користь АТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір в розмірі 856,80 гривень з кожного. В решті позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_3 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору № K2K4GF00260001 від 17 серпня 2005 року не укладеним відмовлено.

12.08.2021 року Корольовським ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 66480119 відносно боржника ОСОБА_1 за заявою стягувача AT КБ «ПриватБанк» у справі № 288/539/15-ц.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31.07.2023 року відкрито провадження по справі № 759/7603/23-ц за позовом ОСОБА_2 до АТ «КБ ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, а саме: зобов`язати ПАТ КБ «ПриватБанк» провести реструктуризацію зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором № PQK4GF00260001 від 17.08.2005 року.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Таким чином, зупинення стягнення за виконавчим документом має наслідком зупинення виконавчого провадження, що охоплює вимогу заявника.

Із зазначеного вбачається, що цивільна справа № 759/7603/23-ц є взаємопов`язаною із справою № 288/539/15-ц, оскільки результат її розгляду впливає на стягнення за виконавчим листом у провадженні, зокрема, і № 66480119.

Предметом розгляду по справі № 759/7603/23-ц є кредитний договір № K2K4GF00260001 від 17.08.2005 року, за яким ОСОБА_1 є поручителем (Договір поруки № б/н від 17.05.2023) та відкрито виконавче провадження № 66480119.

Таким чином, договір реструктуризації по кредитному договору № K2K4GF00260001 від 17.08.2005 року вважається укладеним, так як заяву про реструктуризацію договору ОСОБА_2 було подано 28.10.2022 року.

Таким чином, в разі продовження здійснення стягнень по виконавчому провадженню № 66480119 при паралельному розгляді справи № 759/7603/23-ц, предметом спору якої є кредитний договір № K2K4GF00260001 від 17.08.2005 року, за яким ОСОБА_1 є поручителем, а вказані договори були предметом розгляду у справі № 288/539/15-ц, по якій і видано виконавчий документ, існує ризик унеможливлення повороту виконання рішення, так як майно боржника буде реалізовано.

Враховуючи викладене, заявник просить зупинити вчинення виконавчих дій по виконавчому листу № 288/539/15-ц виданого в рамках виконавчого провадження № 66851464 по боржнику ОСОБА_1 до розгляду справи № 759/7603/23-ц та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 288/539/15-ц виданого Попільнянським районним судом Житомирської області від 10.10.2019 року в рамках виконавчого провадження № 66480119, по боржнику ОСОБА_1 стягувачем - ПАТ КБ «ПриватБанк».

Представник заявника в судовому засіданні вимоги заяви підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду надала пояснення в порядку ст. 182 ЦПК України, в яких просить відмовити в задоволенні заяви про зупинення виконавчого провадження № 66480119 та визнання виконавчого документа № 66480119 таким, що не підлягає виконанню, за безпідставністю. Також просить справу розглядати за відсутності їх представника /а.с. 47-48/.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Як вбачається з статті 432 ЦПК України, неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Суд, заслухавши думку представника заявника, дослідивши заяву та матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з ухвали Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2023 року цивільну справу № 759/7603/23-ц за позовом ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії прийнято до провадження та відкрито провадження по даній справі /а.с. 7-8/.

Відповідно до Витягу з АСВП від 14.11.2023 року, № АСВП 66480119, дата відкриття 12.08.2021 року, стан ВП: відкрито, орган ДВС- приватний виконавець Корольовського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувач АТ КБ «ПриватБанк» /а.с. 9/.

Згідно Договору поручительства № б/н від 17 серпня 2005 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» далі - кредитор та ОСОБА_1 далі - поручитель, предметом даного договору являється надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_2 далі – боржник, зобов`язань по кредитному договору від 17.08.2005 року № K2K4GF00260001 відповідно до якого кредитор надав боржнику кредит в сумі 49173,74 Євро 74 євроцентів, а боржник зобов`язаний виконати зобов`язання по поверненню кредиту та інших виплат. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань по кредитному договору в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи виплату кредиту, процентів, комісій, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування шкоди /а.с. 10-11/.

Як вбачається з заяви від 28 жовтня 2022 року, ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою про реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті /а.с. 12-14/.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі – «Закон») підлягають примусовому виконанню рішення в тому числі на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 3 ст. 432 ЦПК України до розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Підстави зупинення вчинення виконавчих дій регламентовані статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження». Вказаною нормою визначений виключний перелік підстав зупинення вчинення виконавчих дії, які вчиняються виконавцем шляхом винесення відповідної постанови. Тобто, законодавством чітко визначені обставини, які можуть бути підставою для зупинення виконавчого провадження, та порядок вирішення питання про зупинення виконавчого провадження, а саме зупинення виконавчого провадження вирішується безпосередньо виконавцем, на примусовому виконанні якого знаходиться виконавче провадження.

Крім того, відповідно до ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» прямо віднесено вирішення питання про зупинення виконавчого провадження до компетенції виконавця, а не суду. Не наділено суд правом зупинення виконавчого провадження та виконавчих дій і нормами ЦПК України.

Зупинення стягнення на підставі виконавчого документа допускається лише в разі, коли порушено питання про перегляд рішення, на підставі, якого виданий цей виконавчий документ. Одночасно, суд не вправі вжити заходи забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 646/6009/18.

Крім того, слід відмітити, що зупинення стягнення в межах виконавчого провадження, що здійснюються на підставі судового рішення, що набрало законної сили є неприпустимим при розгляді, зокрема, заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, суд зазначає, що вжиття заходів щодо зупинення виконавчих дій відноситься до виключних повноважень державного виконавця, а тому заявник не позбавлена права на звернення до виконавця із відповідною заявою.

Заявник також просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 288/539/15 виданий Попільнянським районним судом Житомирської області від 10.10.2019 року в рамках виконавчого провадження № 66480119.

За змістом норми ст. 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Отже, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

При цьому словосполучення «або з інших причин», застосоване у гіпотезі ч. 2 ст. 432 ЦПК України, не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Саме такі роз`яснення надано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 8 від 25 вересня 2015 року «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах».

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Отже, матеріально-правовою підставою визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є припинення обов`язку боржника з підстав, визначених законом (статті 599-601,604-609 ЦК України).

При цьому, зміст ч. 2 ст.432 ЦПК України свідчить про те, що матеріально-правовою підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є, зокрема, припинення обов`язку боржника, яке мало місце поза межами виконавчого провадження, у зв`язку з чим у боржника буде відсутній обов`язок з виконання виконавчого листа, виданого на підставі судового рішення.

Проте, судом встановлено, що Постановою Верховного Суду від 07.09.2023 року по справі № 288/539/15-ц, касаційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення, рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10.10.2019 року про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором та постанову Житомирського апеляційного суду від 09.12.2020 року залишено без змін.

Отже, обов`язок боржника з виконання виконавчого листа існує, добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження не відбулось, тому підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відсутні.

Заявник також вказує, що цивільна справа № 759/7603/23-ц за позовом ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, яка перебуває на розгляді у Печерському районному суді міста Києва, є взаємопов`язаною із справою № 288/539/15-ц, оскільки результат її розгляду впливає на стягнення за виконавчим листом у провадженні, зокрема, і № 66480119.

Проте, суд зауважує, що дана справа на даний час перебуває на розгляді, результату розгляду даної справи ще немає, обов`язок боржника на даний час не припинений і тому підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню немає.

Матеріали справи свідчать, що на даний час заборгованість за вказаним виконавчим листом не сплачена, що, в свою чергу, виключає можливість застосування положень частини 2 статті 432 ЦПК України.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги матеріали справи, обов`язковість виконання судового рішення, маючи на меті здійснити захист порушеного права, суд приходить до висновку, що подана заява є такою, що не підлягає до задоволення.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження»; ст. ст. 211, 212, 258, 261, 273, 354-355, 432, п.п. 17.2 п. 17 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , позивач: Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зупинення виконавчого провадження № 66480119 та визнання виконавчого документа № 66480119 таким, що не підлягає виконанню – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

       Суддя Попільнянського

       районного суду         М. І. Рудник