Справа № 464/3515/18 Головуючий у 1 інстанції:

Провадження № 22-з/811/328/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

У Х В А Л А

про повернення заяви

26 грудня 2023 року м.Львів

Справа № 464/3515/18

Провадження № 22-з/811/328/23

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Луньо Богадана Мирославовича про ухвалення додаткового судового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , подану його представником ОСОБА_4 , на рішення Сихівського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 18 липня 2023 року у складі Мички Б.Р., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Гузели Н.М., Державного нотаріуса Шостої Львівської державної нотаріальної контори Яблонської О.В., з участю третьої особи: органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації, про визнання недійсними свідоцтв та договору дарування, визнання права власності,-

встановив:

22 червня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Гузели Н.М., Державного нотаріуса Шостої Львівської державної нотаріальної контори Яблонської О.В. про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом №4-611, №4-612 від 21 грудня 2016 року; договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого у реєстрі за номером 97, виданого 19 березня 2018 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гузелою Н.М.; договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованого у реєстрі за номером 350, виданого 29 грудня 2017 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гузелою Н.М.; визнання за кожним із позивачів права власності на 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; по 11/45 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 18 липня 2023 року позов задоволено частково. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №4-611 від 21 грудня 2016 року, видане Шостою Львівською державною нотаріальною конторою в особі Яблонської О.В., в частині 2/3 квартири АДРЕСА_1 . Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №4-612 від 21 грудня 2016 року, видане Шостою Львівською державною нотаріальною конторою в особі ОСОБА_6 , в частині 2/9 квартири АДРЕСА_2 . Визнано частково недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований у реєстрі за номером 97, посвідчений 19 березня 2018 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гузелою Н.М., у частині 2/3 квартири. Визнано частково недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 , зареєстрований у реєстрі за номером 350, посвідчений 29 грудня 2017 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гузелою Н.М., в частині 2/9 (10/45) квартири. Визнано за позивачами право власності по 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 та по 1/9 (5/45) частини квартири АДРЕСА_2 . В решті вимог відмовлено. Проведено розподіл судових витрат.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .

За результатами розгляду апеляційної скарги, Львівський апеляційний суд 14 грудня 2023 року своєю постановою апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану його представником ОСОБА_4 , залишив без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

18 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Луньо Б.М. звернувся до Львівського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення. Просить постановити додаткове рішення про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), які понесли позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при розгляді цивільної справи.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заяву представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Луньо Б.М. про ухвалення додаткового судового рішення належить повернути заявнику без розгляду, виходячи з наступного.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами четвертою-шостою статті 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому частиною дев`ятою статті 83 ЦПК України визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої і шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

Порушення позивачем приписів частини дев`ятої статті 83 ЦПК України, а саме: не направлення відповідачу доказів, які підтверджують факт понесення ним витрат на правову допомогу, позбавляє іншу сторону (відповідача) можливості підготувати та подати до суду відповідні заперечення проти таких вимог, що в свою чергу, порушує принципи диспозитивності та змагальності сторін.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Леньо Б.М. подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення 18 грудня 2023 року, після розгляду справи судом апеляційної інстанції, та в порушення вимог статті 83 ЦПК України до заяви не було додано доказів направлення вказаних документів іншим учасникам справи, що позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну не співмірність витрат на професійну правничу допомогу. До поданої до суду заяви представник подав копії примірників заяви для відповідачів, що не узгоджується з вимогами процесуального закону, оскільки відповідно до вимог частини дев`ятої статті 83 ЦПК України докази про витрати на правничу допомогу повинні надсилатися особою, яка їх подає, іншим учасникам справи, а не суду. Суду надається підтвердження надсилання (надання) копій поданих доказів іншим учасникам справи.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.

У відповідності до вимог частини четвертої статті 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691св21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме не направлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про не співмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали докази надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах від 25 лютого 2021 року у справі № 906/977/19, від 1 вересня 2022 року у справі № 759/13013/14-ц (провадження № 61-14029 св 21), від 16 січня 2023 року у справі № 640/23065/14 (провадження № 61-1456 ск 21), від 2 лютого 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035св 22), від 27 березня 2023 року у справі № 756/820/20 (провадження № 61-8952св 22) на стадії касаційного розгляду справи.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 12 квітня 2023 року та 16 жовтня 2023 року у справі № 626/133/21.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що заяву представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Луньо Б.М. про ухвалення додаткового рішення, із доказами про понесені витрати на професійну правничу допомогу, належить повернути заявнику без розгляду.

Керуючись статтями 133,137,141,183, 258-261, 270, 388-391 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Заяву представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Луньо Богадана Мирославовича щодо ухвалення додаткового судового рішення повернути заявнику без розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її підписання.

Ухвала складена і підписана 26 грудня 2023 року.

Головуючий-______________________Т. І. Приколота

Судді: ________________ Ю.Р.Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк