Справа № 2-а-24/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2010 року

Богуславського районний суд Київської області в складі:

головуючого судді                     Якутюка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Богуславі в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувшись до суду з даним позовом, просить визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації в донарахуванні та виплаті йому оздоровчих коштів неправомірною та стягнути з відповідача на його користь недоотримані суми на оздоровлення за 2003-2008 роки в сумі 9936 грн.60 коп., посилаючись на те, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (1 категорія). Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому повинна виплачуватися щорічно одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, як потерпілому і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати вказаної грошової допомоги. Він отримав грошову допомогу на оздоровлення в 2003-2008 роках значно меншу, ніж це передбачено ст.48 вказаного Закону. По питанню виплати недоотриманих сум на оздоровлення він звертався з відповідною заявою до відповідача, але йому було відмовлено, в зв’язку з чим  він змушений звернутися з відповідним позовом до суду.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (1 категорія), що підтверджується копією посвідчення серії А №401080, виданим Київською обласною державною адміністрацією 17 грудня 2002 року.

Із письмової довідки Управління праці та соціального захисту населення Богуславської РДА від 11 грудня 2009 року вбачається, що ОСОБА_1 була виплачена допомога на оздоровлення за 2003 рік – 12.03.2004 року в розмірі 26 грн.70 коп., за 2004 рік – 17.12.2004 року – в розмірі 26 грн.70 коп., за 2005 рік – 14.10.2005 року – в розмірі 120 грн., за 2006 рік – 30.09.2006 року – в розмірі 120 грн., за 2007 рік – 15.09.2007 року – в розмірі 120 грн., за 2008 рік – 05.02.2008 року – в розмірі 120 грн.

Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2008 року становить – 515 грн. на місяць, з 01 квітня 2008 року – 525 грн. на місяць, з 01 жовтня 2008 року – 545 грн. на місяць, з 01 грудня 2008 року – 605 грн.

Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції закону, що діяв до внесення змін Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року було встановлено, що одноразова щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії виплачується у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Суд вважає, що при вирішенні даного спору необхідно застосовувати положення ч.2 ст.19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України видно, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В даному випадку, суд вважає, що при прийнятті Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", були значною мірою звужені, гарантовані Конституцією України та Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" право позивачки на соціальний захист, зокрема на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

В свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційним п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни в статтю 48 Закону України ”Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».Конституційний суд дійшов до висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

В даному випадку, суд приходить до висновку, що управління праці та соціального захисту населення повинно було виплачувати позивачці щорічну грошову допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, встановлену ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки нова редакція ст.48 вказаного закону, яка була змінена Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», була визнана неконституційною згідно рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Суд вважає, що відповідачем порушено право позивачки на отримання вказаних виплат, починаючи з 22 травня 2008 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного вище рішення, оскільки відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Про це також вказано і в п.5 зазначеного рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Суд вважає, що в зв’язку з тим, що змінена редакція ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" втратила чинність з 22 травня 2008 року, про що було зазначено вище, то вимоги позивача про стягнення недосплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003-2008 роки не підлягають задоволенню, оскільки вказані виплати проводяться протягом року, а позивач отримав письмову відмову відповідача  лише 11 грудня  2009 року.

Суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав, поскільки ч.2 ст.5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, який встановлено в один рік.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України передбачено, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач в своїх запереченням проти позову наполягає на застосуванні річного строку  звернення до суду, і зазначає, що пропуск цього строку позивачем є підставою для відмови в позові.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені, оскільки пройшов річний строк звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки він звернувся з позов до суду лише 14 січня 2010 року, а просив стягнути недовиплачену одноразову грошову допомогу на оздоровлення за період 2003-2008 років.  

Крім того, позивач підлягає звільненню від сплати судового збору, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі рішення Богуславської міської ради № 592-42-У від 16 січня 2009 року про звільнення управління праці та соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації Київської області від сплати державного мита на 2009 рік.

На підставі ст.ст.19, 22, 152 Конституції України, ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп, керуючись ст.ст.5, 6, 9, 11, 17,  99, 100, 158-163  КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову до управління праці та соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недовиплачених сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за період 2003-2008 роки в зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Сторони звільнити від сплати судового збору (державного мита).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного
адміністративного суду через Богуславський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з
дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після
цього протягом 20 днів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції або в порядку,
встановленому ч.5 ст. 186 КАС України.

Головуючий: суддя             (підпис)             Якутюк В.С.