КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 11-кп/824/101/2023 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_9 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12016110030000751

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2021 року

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , без місця реєстрації, раніше судимого: вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2017 за ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією 1/2 частини всього майна, яке є власністю,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначено покарання:за ч. 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі строком на чотирнадцять років з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого; за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням за даним вироком та вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2017 визначено остаточне покарання ОСОБА_7 у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з 14.09.2021, зарахувавши в строк покарання частково відбуте ним покарання за попереднім вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2017 з 27.10.2017 по 13.09.2021, виходячи із правил зарахування строку попереднього ув`язнення, передбаченого ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід як захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою продовжено до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_11 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 1000000 гривень (один мільйон) на відшкодування моральної шкоди, та 22607,00 гривень (двадцять дві тисячі шістсот сім) на відшкодування матеріальної шкоди.

Судом визнано доведеним, що в період з 17.02.2016 по 19.02.2016 ОСОБА_7 за попередньою злочинною змовою з ОСОБА_12 , щодо якого кримінальне провадження закрито у зв`язку зі смертю та ОСОБА_13 приблизно о 10.00 год. прийшли до приміщення квартири АДРЕСА_2 , де проживала ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою скоєння розбійного нападу на останню. При цьому, попередньо домовившись, що ОСОБА_7 разом з ОСОБА_13 , вдаючи працівників ПАТ «Київобленерго», під приводом перевірки лічильника електроенергії посприяють тому, щоб ОСОБА_14 відчинила вхідні двері будинку, тим самим надавши можливість ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 проникнути до будинку ОСОБА_14 з метою вчинення розбійного нападу на останню та заволодіння її майном.

Так, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_13 з метою реалізації їх злочинного умислу, спрямованого на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_14 , у вищевказаний період часу, підійшли до вхідних дверей будинку ОСОБА_14 , де ОСОБА_7 постукав у двері, повідомивши, що він є працівником ПАТ «Київобленерго», при цьому, ОСОБА_12 залишався чекати за межами подвір`я, як попередньо домовлялися. Після того, як ОСОБА_14 відчинила ОСОБА_7 вхідні двері до приміщення будинку протиправно, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, увірвалися ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , де ОСОБА_7 своїми обома руками схопив ОСОБА_14 та поніс до однієї із кімнат будинку, де разом з ОСОБА_12 зв`язали мотузкою кінцівки (руки та ноги) потерпілої, супроводжуючи свої дії нанесенням ударів останній по різних частинах тіла, тим самим вчинивши розбійний напад із застосуванням фізичного насильства небезпечного для її життя.

При цьому, ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , зв`язавши потерпілу ОСОБА_14 , почали разом із ОСОБА_13 у будинку відшукувати цінні речі та грошові кошти. Так, ОСОБА_12 та ОСОБА_7 з метою швидкого відшукування цінного майна ОСОБА_14 , періодично наносили удари своїми руками та ногами по тулубу та голові ОСОБА_14 , внаслідок чого остання декілька разів втрачала свідомість.

В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , потерпіла ОСОБА_14 отримала тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в м`яких тканинах голови, перелому кісток носа з ушкодженням слизової оболонки, крововиливів під м`якими мозковими оболонками, крововиливу у кінчик язика, переломів шести ребер справа та семи ребер зліва, крововиливів в м`яких тканинах навколо переломів, синців на руках, які відносяться до ознак легких тілесних ушкоджень, пониженого кровонаповнення внутрішніх органів, інтерстиціального набряку строми, внутрішньоальвеолярних крововиливів, ділянки гострої альвеолярної емфіземи й дистелектазів у легенях, осередкових крововиливів в місці нирки, морфологічних ознак спазми артерій міокарда, осередкованого набряку строми, осередкованої фрагментації в міокарді, деліпідізації спонгіоцитів наднирників, набряку-набубнявіння головного мозку з розладом кровообігу в ньому, зумовленої сукупної травми голови, шиї та грудей з розвитком шоку, які відносяться до ознак тяжких тілесних ушкоджень, по критерію - як небезпечні для життя, застосувавши до ОСОБА_14 фізичне насильство небезпечне для її життя в момент заподіяння, чим спричинили їй фізичний біль та страждання.

Під час вчинення розбійного нападу ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 відкрито заволоділи майном ОСОБА_14 , а саме грошовими коштами в сумі 1000 гривень та розпорядилися викраденим майном на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_12 , щодо якого кримінальне провадження закрито у зв`язку зі смертю, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , під час вчинення розбійного нападу на ОСОБА_14 , задля подолання фізичного опору останньої, діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_14 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на умисне позбавлення життя ОСОБА_14 , усвідомлюючи свої злочинні дії та бажаючи при цьому настання суспільно - небезпечних наслідків у вигляді смерті останньої, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння майном ОСОБА_14 , нанесли удари руками та ногами по тулубу та голові останньої, внаслідок чого ОСОБА_14 декілька разів втрачала свідомість.

В подальшому, після того, як ОСОБА_13 відшукавши кошти ОСОБА_14 у сумі 1000 грн., ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 почали покидати місце вчинення злочину та, в цей час, ОСОБА_7 один раз своїми двома ногами стрибнув на голову ОСОБА_14 , а саме в область її обличчя, яка після цього ознак життя вже не подавала. Після чого ОСОБА_7 разом з ОСОБА_12 , який знаходився біля виходу з будинку та ОСОБА_13 , яка вже вийшла з нього, з місця вчинення злочину з викраденим майном, зникли.

В результаті злочинних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , потерпіла ОСОБА_14 отримала тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів в м`яких тканинах голови, перелому кісток носа з ушкодженням слизової оболонки, крововиливів під м`якими мозковими оболонками, крововиливу у кінчик язика, переломів шести ребер справа та семи ребер зліва, крововиливів в м`яких тканинах навколо переломів, синців на руках, які відносяться до ознак легких тілесних ушкоджень, пониженого кровонаповнення внутрішніх органів, інтерстиціального набряку строми, внутрішньоальвеолярних крововиливів, ділянки гострої альвеолярної емфіземи й дистелектазів у легенях, осередкових крововиливів в місці нирки, морфологічних ознак спазми артерій міокарда, осередкованого набряку строми, осередкованої фрагментації в міокарді, деліпідізації спонгіоцитів наднирників, набряку-набубнявіння головного мозку з розладом кровообігу в ньому, зумовленої сукупної травми голови, шиї та грудей з розвитком шоку, які відносяться до ознак тяжких тілесних ушкоджень, по критерію - як небезпечні для життя і перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_14 .

Дії обвинуваченого ОСОБА_15 кваліфіковано за ч. 4 ст. 187 КК України, а саме за ознаками розбою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень та проникненням у житло, особою, яка раніше вчинила розбій та за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме за ознаками умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вичиненого з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб.

Не погодившись із вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2021 року скасувати, кримінальне провадження закрити. Доводи обґрунтовує тим, що у матеріалах кримінальної справи відсутні докази винності ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України; на переконання захисника у кримінальному провадженні всі докази одержані незаконним шляхом, оскільки протокол огляду місця події від 21.02.2016 не відповідає вимогам КПК, оформлений з численними порушеннями, а відтак всі інші, похідні до нього, є недопустимими доказами.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 подали аналогічні за змістом апеляційні скарги, в яких просять вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2021 року скасувати та ухвалити новий, яким замінити покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк. Доводи обґрунтовують тим, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, готовий надати викривальні показання щодо інших учасників даного кримінального правопорушення; при цьому стверджують, що призначене ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі не відповідає міжнародним договорам, ратифікованим Україною, зокрема Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод та Конституції України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року скасовано ОСОБА_13 запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», звільнено її з-під варти, оскільки ОСОБА_13 , з урахуванням Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року, станом на 21.07.2022 відбула строк призначеного покарання.

Крім того, обвинувачена ОСОБА_13 та її захисник ОСОБА_16 до початку апеляційного розгляду відмовилися від поданих ними апеляційних скарг, а відтак апеляційне провадження за вказаними апеляційними скаргами підлягає закриттю у зв`язку із відмовою апелянтів від них.

Отже, колегія суддів в апеляційному порядку переглядає оскаржуваний вирок в частині щодо ОСОБА_7 .

При цьому, обвинувачений ОСОБА_7 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 , подану в його інтересах, не підтримав та просив переглянути вирок щодо нього лише в частині призначеного йому покарання.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 ,його захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підтримали вимоги апеляційної скарги обвинуваченого та захисника ОСОБА_9 , просили замінити покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисників; вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильним, ґрунтується на зібраних та належним чином перевірених у суді доказах.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_10 про те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, колегія суддів уважає необґрунтованими.

Доводи захисника ОСОБА_10 про те, що протокол огляду місця події від 21.02.2016 проведено з порушеннями норм КПК а саме оформлений з численними порушеннями, а відтак усі інші докази за принципом «плодів отруєного дерева» є недопустимими за наслідками апеляційного перегляду свого підтвердження не найшли.

Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, установлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження протокол огляду місця події від 21.02.2016 проведена з дотриманням вимог закону, за своєю формою та змістом узгоджується із положеннями КПК.

Ті неточності (розбіжності) на які вказує захисник, не є такими, що невілюють доказове значення даних, отриманих під час проведення слідчої дії - огляду місця події.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 за вказаним обвинуваченням, а доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_10 не спростовують висновки, суду покладені в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Щодо доводів апеляційних скарг обвинуваченого та захисника про те, що призначене обвинуваченому покарання у виді довічного позбавлення волі не відповідає Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод та Конституції України, колегія суддів вважає вказати наступне.

Як убачається із вироку, суд першої інстанції, обираючи обвинуваченому вид покарання, у повній мірі дотримався положень ст. 65 КК України і детально з`ясував кожну обставину, яка впливала на визначення виду і міри покарання, належним чином умотивувавши своє рішення.

Зокрема, суд врахував, особу ОСОБА_7 , який вперше був засудженим неповнолітнім у віці 17 років за шахрайство, надалі через два роки останнього засудили по двох епізодах розбійного нападу та грабежу, що свідчить про вперте небажання ОСОБА_7 виправлятися, а навпаки - кожен новий злочин характеризується підвищеним ступенем суспільної небезпеки.

Крім того, зі змісту вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2017 вбачається, що ОСОБА_7 засуджений за трьома епізодами розбійних нападів, які вчиняв разом з ОСОБА_12 , при цьому потерпілими від злочинних посягань ОСОБА_7 є особи жіночої статі та переважно похилого віку, що свідчить, що ОСОБА_7 обирав слабших від нього людей, які в силу свого віку та фізичної статури не могли дати йому відсіч.

При цьому під час судового розгляду встановлені спільні ознаки способів вчинення злочинів обвинуваченим ОСОБА_7 , а саме: ОСОБА_7 при вчиненні злочинів за попереднім вироком та за даним вироком, спочатку наносив тілесні ушкодження потерпілій кулаками рук, потім перейшов до ударів ногами в груди, з метою з`ясування у потерпілої, де остання зберігає свої заощадження, а після того, як не отримав бажаної інформації, ОСОБА_7 побоюючись, що потерпіла може їх видати правоохоронним органам, оскільки бачила їх обличчя, позбав життя потерпілу. Після чого ОСОБА_7 із агресією та безжальністю до потерпілої, яка була жінкою похилого віку, і не намагалася чинити опір нападникам, обома ногами стрибнув на голову зв`язаної, лежачої на підлозі, побитої потерпілої ОСОБА_14 .

Такий спосіб вчинення злочинів дає підстави для висновку, що ОСОБА_7 є особою, позбавленою загальнолюдських цінностей, а притаманні йому такі риси як безжальність та агресія вказують, що він є особою, яка становить небезпеку для суспільства.

Крім цього ОСОБА_7 має явну антисоціальну спрямованість, попри його молодий вік, він не працевлаштований, корисною працею не займається, не одружений, не має утриманців, тобто відсутні міцні соціальні зв`язки; під час судового розгляду неодноразово демонстрував агресію по відношенню до прокурора, дозволяв на адресу останнього висловлювати погрози розправи в разі, якщо під час судових дебатів прокурор буде просити покарання йому у виді довічного позбавлення волі.

При цьому, кожного разу вчиняючи новий злочин, ОСОБА_7 мав не погашену в установленому порядку судимість, що свідчить про те, що він належних висновків не робив.

Також судом враховані обставини: ОСОБА_7 у потерпілого ОСОБА_11 вибачення не просив, після заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_14 швидку медичну допомогу не викликав, тобто не намагався виправити наслідки ситуації, а навпаки, стрибнув ногами на голову, більш того - зачинив вхідні двері будинку: ключ потерпілої викинув на певній відстані від будинку, попереджаючи будь-яку можливість стороннім людям (сусідам) надати допомогу потерпілій ОСОБА_14 ;відсутність самокритики й співчуття до потерпілої, не відшкодування потерпілому шкоди, завданої внаслідок вчинення злочинів.

Судом також враховані наслідки вчинених злочинів, які полягають у позбавленні життя людини, що має незворотний характер,а також ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів) за ст. 12 КК України - ч. 4 ст. 187 та п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України є особливо тяжкими злочинами, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, визначив остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого, із застосуванням ч. 3 ст. 70 КК України.

Також, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2017 був засуджений за ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією 1/2 частини всього майна, яке є власністю засудженого.

Враховуючи, що кримінальні правопорушення ОСОБА_7 за даним вироком вчинив до ухвалення вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2017, у зв`язку з чим ОСОБА_7 суд визначив остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у відповідності з ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та визначив остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

На думку колегії суддів, таке покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є справедливим, співмірним вчиненому, а також необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень; підстав уважати його явно несправедливим через суворість, колегія суддів не вбачає.

Висловлені у суді апеляційної інстанції щире каяття, колегія суддів оцінює критично, як таке, що спрямоване на пом`якшення покарання.

Висновки суду першої інстанції щодо призначення обвинуваченому найбільш суворого покарання, передбаченого КК України, є логічними, виваженими, вмотивованими, підтверджуються матеріалами кримінального провадження і суду апеляційної інстанції не виникає сумнівів щодо їх обґрунтованості.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Отже, за наслідками апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено таких істотних порушень КПК, що унеможливили би прийняття законного та обґрунтованого судом рішення та мають визначальне значення для доведеності винності, кваліфікації дій, призначення покарання; порушення, на які вказують апелянти, - не є безумовними підставами для скасування чи зміни рішення, а відтак вирок необхідно залишити без зміни, а апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 414 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_13 та її захисника ОСОБА_16 закрити у зв`язку із відмовою апелянтів від них.

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, - без зміни.

Касаційна скарга на дану ухвалу суду може бути подана до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той же строк з дня вручення копії судового рішення.

Судді: _______________ ______________ __________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4