№2-а-421/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

(в порядку письмового провадження)        

25 січня 2010 року          Суддя Торезького міського суду Донецької області Стріжакова Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій противоправними, зобов’язання вчинити певні дії,  -  

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення строку, зобов’язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивує тим, що він є дитиною війни. Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але така допомога не виплачувалась. Законами України Про Державний бюджет на 2006,2007 роки зупинена дія ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Конституційний Суд України своїм рішенням від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнав положення ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» - п.12 ст.71, яким зупинено дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», такими, що не відповідають Конституції України, вказав, що рішення Конституційного Суду має преюдиціальне значення, є обов’язковим для виконання. Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно із ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи Державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законом України. Тому невиплата соціальної допомоги, передбаченої ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною, суперечить Конституції України. Розмір соціальної допомоги становить 30% мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Навів розрахунок, згідно із яким йому не доплачено з 01.07.2007р. по 31.12.2008р. у сумі 2601грн.30коп. Його законні права обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів, про належні виплати повідомлено не було. Ці події були висвітлені у засобах масової інформації. Про порушення його прав він узнав тільки недавно. Строк позовної давності згідно із ст.257 ЦК України складає три роки. Просив поновити пропущений строк для звернення до суду, зобов’язати УПФУ виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. у сумі 4471грн.20коп. (а.с.2,3).

Позивач 28.12.2009 року подав до суду заяву про зміну позовних вимог , просить поновити строк, визнати протиправною бездіяльність УПФУ по нездійсненню нарахування та виплати підвищення до пенсії як «дитині війни» за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.07.2009р. по 01.12.2009р.; зобов’язати УПФУ здійснити нарахування та виплату йому підвищення до пенсії як «дитині війни» з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.07.2009р. по 01.12.2009р. згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, фактично отриманих сум, справу розглянути у його відсутність.

Від сторін до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, на підставі п.10 ст.3, ч.3 ст.122 КАСУ суд ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження .

Перевіривши матеріали справи судом фактично встановлено , що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та відноситься до категорії осіб із статусом «дитина війни» -  осіб, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, про що свідчить відбиток штампу у пенсійному посвідченні позивача №50132 (а.с.6).

У запереченнях відповідача   УПФУ вказано, що позивач перебуває на обліку в УПФУ як отримувач пенсії за віком, на підставі змін ЗУ №3235-У1 від 20.12.2005р., ЗУ Про державний бюджет позивачу виплати допомоги як дитині війни проводилися в розмірі 10% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність; розмір підвищення пенсії нарахований вірно, згідно із нормами діючого законодавства. У позові позивач зазначає, що ці події були висвітлені у засобах масової інформації, йому стало відомо про порушення його права ще у липні 2007р., з позовом звернувся тільки 25.12.2009 року, тому для захисту порушеного права позивачем пропущено строк звернення до суду. Згідно зі ст.100 КАСУ пропущення звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на ньому наполягає одна зі сторін. УПФУ наполягає, що позивач пропустив строк звернення до суду. У позові просить відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19).   Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі втрати працездатності, в інших випадках, передбачених законом (ст.46).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя» передбачено, що конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Пунктом 5 даної постанови визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осі, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

 Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

 Відповідно до ст.9 КАС України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»   державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені  або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 6 даного Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а статтею 7 передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно зі ст.1 розділу ІV Прикінцевих положень ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004р., цей закон набирає чинності 01.01.2006р.

Статтею 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-14, а також ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» від 5.10.2000р. №2017-111, згідно із ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи із вимог Конституції України і повинні їй відповідати.

ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» у ст.17 передбачено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір пенсії за віком; основні соціальні гарантії не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджуються Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується у офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік»  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-17, що набрав чинності з 01.01.2008 року, ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що «дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зміни, внесені п.п.2 п.41 розділу 11 ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України зазначено, що положення ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів  у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних  неконституційними.

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (п.п.2 п.41 р.11 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті, що існувала до 1.01.2008 року втратила чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України «10-рп від 22.05.2008 року втратила чинність нова редакція ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

З 22 травня 2008 року - дати ухвалення рішення Конституційним судом України №10-рп/2008,  норми Закону України ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність, а, отже,  з цього часу відновлено дію ст.6 Закону в повному обсязі. Тому з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивач має право як дитина війни на 30% підвищення мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. З 1 січня 2008 року вказана стаття 6 була викладена в іншій редакції, за якою виплата 30% підвищення пенсії передбачена не була, тому в цій частині вимоги не підлягають задоволенню.

28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня – 48,10грн., з 1 липня – 48,20грн., з 1 жовтня – 49,80грн.

Таким чином, підвищення дітям війни виплачується УПФУ відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправними дій, бездіяльності УПФУ в м.Торезі в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії з 22.05.2008 року відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».  

Тому позовні вимоги позивача про визнання дій УПФУ неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії - здійснити нарахування та виплату йому підвищення до пенсії як «дитині війни» за період 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року підлягають задоволенню. Бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення пенсії за період з 01 січня по 21 травня 2008 року є правомірною, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст.71 ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік » КМУ надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Дана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у даному рішенні, реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом не можуть бути  прийняті до уваги.

Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп УПФУ підвищення до пенсії позивачеві за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та за 2009 рік не нараховано і пенсія виплачувалась не у повному обсязі. Тому бездіяльність УПФУ у вказаний період є протиправною, такою, що не відповідає ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а вимоги позивача про зобов’язати УПФУ здійснити нарахування та виплату позивачу як «дитині війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та 2009 рік підвищення до пенсії відповідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в ці періоди, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з врахуванням фактично отриманих сум в цій частині підлягають задоволенню.

Проте відповідач наполягає на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.ст.99,100 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для зверненням за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду 28.12.2009 року, в той час як рішення Конституційного Суду України №6-рп було прийняте 09.07.2007 року та оприлюднено у передбаченому законодавством порядку  (надруковано в Офіційному віснику України 27.07.2007 року №52), аналогічно було опубліковане рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року. Позивач про порушення свого права, якщо він його вважав порушеним, повинен був дізнатися при виплаті йому щомісячно пенсії. Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення йому строку звернення до суду. Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини. Позивач у позові просить поновити пропущений строк звернення до суду про поновлення порушених прав, але не зазначає обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення з позовом до суду. Обставини, які б заважали (робили б неможливим) звернення позивача до суду з цим позовом з вимогами за період з 22.05.2008р. по 27.12.2008р. у справі відсутні. Позивач не зазначив і не надав будь-яких доказів про наявність поважних причин його не звернення до суду в межах позовної давності, відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності.

Відповідно до ст.46 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Однак всі нараховані суми пенсії позивач отримував своєчасно, спору з цього приводу в своїх вимогах не ставив. Тому суд вважає, що позивач порушив річний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом за період з 22.05.2008р. по 27.12.2008р., поважних причин пропуску такого строку не вбачає, позивачем їх  не вказано і доказів не надано.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Враховуючи викладене, вказані вимоги позивача підлягають відхиленню у перерахунку доплати до пенсії, враховуючи річний строк звернення з позовом до суду. Тому в частині позовних вимог з 22.05.2008р. по 27.12.2009р. необхідно позивачу відмовити, а в частині позовних вимог за період з 28.12.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року необхідно задовольнити з врахуванням отриманих позивачем сум  допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування. Згідно ч.3 ст.94 КАС України відповідно до задоволених вимог підлягає стягненню з державного бюджету на користь позивача 03 грн. 40   коп.

Керуючись ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, ст.46,92,152 Конституції України,  Законами України: ч.2 ст.3, ст.6, 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ «Про прожитковий мінімум», ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Рішенням Конституційного суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007, від 22.05.2008р. №10-рп/2008, ст.2,8,9,10,69-71,79,98,99,100,102,104,105,158-163,185,186,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області по нездійсненню нарахування та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1  як «дитині війни» за період з 28.12.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року в розмірах, передбачених ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».  

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь Ч ернявської ОСОБА_2 як «дитині війни» за період з 28.12.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року підвищення до пенсії відповідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з врахуванням фактично отриманих сум.

Стягнути з Державного Бюджету на користь Ч ернявської ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у сумі 3грн.40коп.

У іншій частині вимог відмовити.

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошена 25 січня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                   Т.В. СТРІЖАКОВА