ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/2675/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. – головуючого, Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.

за участю представників:

Державного підприємства “Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор’я Національної академії аграрних наук” – Цимбала С.Ю. (ордер серія ОД № 321326),

Арбітражного керуючого Калмикової Т.О. – Вербицького В.В. (ордер серія КР № 83566),

ТОВ "СК Петроліум" – Цимбала С.Ю. (ордер серія ОД № 321327),

Прокурор – Збарих С.М. (посвідчення № 028728)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу господарського суду Одеської області від 23.01.2018

(суддя – Лепеха Г.А.)

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2018

(колегія суддів: Лавриненко Г.А. – головуючий, Аленін О.Ю., Будішевська Л.О.)

у справі за заявою Госпрозрахункового науково-технічного об’єднання “Іскра”

до Державного підприємства “Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор’я Національної академії аграрних наук”

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.02.2016 введено процедуру санації Державного підприємства «Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор’я Національної академії аграрних наук», призначено керуючим санацією Пономаренко О.В., розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Вудуда Г.І.

2. 23.08.2016 затверджено план санації боржника - Державного підприємства «Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор’я Національної академії аграрних наук».

3. 21.11.2017 керуючим санацією Державного підприємства «Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор’я Національної академії аграрних наук» подано до канцелярії господарського суду Одеської області заяву (вх. № 3049/17) про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, скасування реєстрації права постійного користування та витребування земельної ділянки до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ТОВ «Надія та Взаємодопомога» та ТОВ «Роздільнянське товариство інвалідів».

4. Разом з вищевказаною заявою 21.11.2017 керуючим санацією Державного підприємства «Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор’я Національної академії аграрних наук» подано заяву про забезпечення позову шляхом заборонити Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області вчиняти будь-які дії щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою, затвердження документації із землеустрою, відчуження, надання земельних ділянок у власність та/або користування третім особам у межах земельної ділянки у розмірі 6499, 68 га, розташованої на території Щербанської сільської ради, яка знаходиться у користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор’я Національної академії аграрних наук», накладення арешту на земельні ділянки, які передано у постійне користування у постійне користування ТОВ «Надія та Взаємодопомога», ТОВ «Роздільнянське товариство інвалідів» та накладення арешту на земельні ділянки щодо яких ГУ Держгеокадастром в Одеській області було видано накази «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою» № 15-7007/13-16-СГ, № 15-7000/13-16-СГ, № 15-7009/13-16-СГ, № 15-7023/13-16-СГ, № 15-6992/13-16-СГ, № 15-7035/13-16-СГ, № 15-7034/13-16-СГ від 19.08.2016 року.

5. Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.11.2017 за клопотанням керуючого санацією Державного підприємства «Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор’я Національної академії аграрних наук» розглянуто та задоволено п. 1 заяви про забезпечення позову від 20.11.2017, шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області вчиняти будь-які дії щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою, затвердження документації із землеустрою, відчуження, надання земельних ділянок у власність та/або користування третім особам у межах земельної ділянки у розмірі 6499, 68 га, розташованої на території Щербанської сільської ради, яка знаходиться у користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор’я Національної академії аграрних наук».

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

6. 22.01.2018 року керуючим санацією Державного підприємства «Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор’я Національної академії аграрних наук» подано до канцелярії господарського суду Одеської області заяву (вх. № 3-71/18) про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям акредитованим суб'єктам, нотаріусам (державним/приватним), іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірних земельних ділянок: із кадастровими номерами:

5123985600:01:002:0009; 5123985600:01:002:0036; 5123985600:01:002:0038; 5123985600:01:002:0031; 5123985600:01:002:0037; 5123985600:01:002:0032; 5123985600:01:002:0046; 5123985600:01:002:0040; 5123985600:01:002:0034;

5123985600:01:002:0048; 5123985600:01:002:0047; 5123985600:01:002:0043; 5123985600:01:002:0042; 5123985600:01:002:0041; 5123985600:01:002:0044; 5123985600:01:002:0017; 5123985600:01:002:0018; 5123985600:01:002:0019; 5123985600:01:002:0020; 5123985600:01:002:0021; 5123985600:01:002:0022; 5123985600:01:002:0027; 5123985600:01:002:0019; 5123985600:01:002:0026; 5123985600:01:002:0029; 5123985600:01:002:0030; 5123985600:01:002:0028; 5123985600:01:002:0049; 5123985600:01:002:0007; 5123985600:01:002:0006; 5123985600:01:002:0009; 5123985600:01:002:0004; 5123985600:01:002:0014; 5123985600:01:002:0015; 5123985600:01:002:0010; 5123985600:01:002:0033, та заборони особам, яким надані у власність вище зазначені земельні ділянки вчиняти буд-які дії пов’язані, в тому числі із їх відчуженням, передачею у користування, наданням в оренду третім особам.

7. Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2018, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2018, заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям акредитованим суб'єктам, нотаріусам (державним/приватним), іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірних земельних ділянок, які зазначені у заяві про забезпечення позову (вх. № 3-71/18).

8. Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наступним:

8.1. Суд першої інстанції встановив, що відповідно до п. 1 резолютивної частини ухвали господарського суду Одеської області від 23.11.2017 року ГУ Держгеокадастру в Одеській області було заборонено вчиняти будь-які дії щодо затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у власність третім особам у межах земельної ділянки у розмірі 6499, 68 га, розташованої на території Щербанської сільської ради, яка знаходиться у користуванні ДП «ДГ ім. О.В. Суворова», у тому числі, щодо земельних ділянок відносно яких було видано накази «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою» № 15-7007/13-16-СГ, № 15-7000/13-16-СГ, № 15-7009/13-16-СГ, № 15-7023/13-16-СГ, № 15-6992/13-16-СГ, № 15-7035/13-16-СГ, № 15-7034/13-16-СГ від 19.08.2016 року.

8.2. Натомість як вбачається із матеріалів справи та клопотання ГУ Держгеокадастром в Одеській за вих. № 9-15-0.61-748/2-18 про залучення третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору ГУ Держгеокадастром в Одеській області вимоги п. 1 резолютивної частини ухвали господарського суду Одеської області від 23.11.2017 року щодо затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у власність третім особам у межах земельної ділянки у розмірі 6499, 68 га, розташованої на території Щербанської сільської ради, у тому числі, щодо земельних ділянок відносно яких було видано накази «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою» № 15-7007/13-16-СГ (кадастровий номер 5123985600:01:002:0007), № 15-7000/13-16-СГ (кадастровий номер 5123985600:01:002:0006) , № 15-7009/13-16-СГ (кадастровий номер 5123985600:01:002:0009), № 15-7023/13-16-СГ (кадастровий номер 5123985600:01:002:0004), № 15-6992/13-16-СГ (кадастровий номер 5123985600:01:002:0014), № 15-7035/13-16-СГ (кадастровий номер 5123985600:01:002:0015), № 15-7034/13-16-СГ (кадастровий номер 5123985600:01:002:0010) від 19.08.2016 року - не виконуються (висновок суду першої інстанції).

8.3. Необхідність вжиття заходів щодо забезпечення вимог полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення заяви. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника майна, ймовірність припущення, що майно, яке є у боржника на момент пред’явлення вимоги, може зникнути, зменшитися за кількістю.

8.4. Наведені обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції про те, що затвердження документації із землеустрою та передача у власність земельних ділянок, які є предметом спору у даній справі може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення.

8.5. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вважає обґрунтованими зазначені висновки, та додатково зазначає, що боржник - Державне підприємство “Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор’я Національної академії аграрних наук” є сільськогосподарським підприємством основним видом господарської діяльності якого є виробництво насіння сільськогосподарських культур та саджанців, вирощування племінного молодняка худоби та птиці. Отже, спірні земельні ділянки використовуються боржником для ведення його господарської діяльності.

8.6. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції щодо того, що не вжиття заходів до забезпечення позову може призвести до остаточного вилучення земельних ділянок із користування боржника та в результаті унеможливити відновлення його платоспроможності.

9. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовано приписами ст. ст. 136, 137, 140, 144 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи яка подала касаційну скаргу

10. До Верховного Суду від ОСОБА_7 (далі в тексті – Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 23.01.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 і ухвалити нове рішення про відмову керуючому санацією у задоволення клопотання про забезпечення позову.

11. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень і прийняття нового рішення про відмову керуючому санацією у задоволення клопотання про забезпечення позову Скаржник у касаційній скарзі наводить наступні доводи:

11.1. В зв’язку з тим, що на переконання Скаржника, Керуючий санацією не довів будь-якими письмовими доказами обґрунтованість вимог щодо позову про скасування реєстрації права постійного користування та витребування земельних ділянок, суд першої та апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

11.2. Суди попередніх інстанцій не вказали яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення у даній справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. До Верховного Суду від:

-          заступника прокурора Одеської області,

-           ТОВ "СК Петроліум",

-          керуючого санацією Державного підприємства “Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор’я Національної академії аграрних наук” ,

надійшли відзиви на касаційну скаргу у яких учасники справи просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Позиція Верховного Суду

13. Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі №916/2675/15 за касаційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу господарського суду Одеської області від 23.01.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 у вказаній справі; призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_7 на 17 жовтня 2018 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

14. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді-доповідача та пояснення представників учасників у справі, а також дослідивши наведені у касаційній скаргзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що слід відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін, виходячи з наступного.

15. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

16. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Щодо доводів касаційної скарги Скаржника, які викладені в підпунктах 11.1. і 11.2. пункту 11 даної постанови, колегія суддів зазначає наступне.

18. Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

19. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

20. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).

21. Згідно положень ч. 1 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

22. Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 ГПК України).

23. Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

24. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

25. Суди попередніх інстанцій встановили, що Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області вимоги господарського суду Одеської області не виконуються (ухвалою господарського суду Одеської області від 23.11.2017 року ГУ Держгеокадастру в Одеській області було заборонено вчиняти будь-які дії щодо затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у власність третім особам у межах земельної ділянки у розмірі 6499, 68 га, розташованої на території Щербанської сільської ради) та продовжуються дії щодо передачі земельних ділянок Державного підприємства “Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор’я Національної академії аграрних наук” у власність іншим особам.

26. З наведеного, суди дійшли до висновку, що затвердження документації із землеустрою та передача у власність земельних ділянок, які є предметом спору у даній справі, може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення.

27. Скаржник у касаційній скарзі не спростовує зазначені обставини та висновки.

28. Разом з тим, Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що Керуючий санацією не довів будь-якими письмовими доказами обґрунтованість вимог щодо позову про скасування реєстрації права постійного користування та витребування земельних ділянок.

29. Відповідно до пункту 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

30. Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

31. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

32. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

33. Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

34. В оскаржуваних судових рішеннях не розглядався позов по суті про скасування реєстрації права постійного користування та витребування земельних ділянок, який призначений до розгляду в межах справи про банкрутство Державного підприємства “Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор’я Національної академії аграрних наук”, а вирішувалося питання про необхідність вжиття заходів щодо забезпечення вимог.

35. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції керуючись положеннями ст. ст. 137, 139, 140, 290 ГПК України, а також з урахуванням встановлених фактичних обставин справи в поєднанні з висновками, котрі викладені в рішеннях ЄСПЛ ("Руїз Торіха проти Іспанії" та "Проніна проти України"), вважає, що доводи касаційної скарги, які зазначені в підпунктах 11.1. і 11.2. пункту 11 даної постанови є необґрунтованими.

36. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

37. Колегія суддів суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_7 на ухвалу господарського суду Одеської області від 23.01.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 у справі № 916/2675/15 дійшла до висновку, що зазначені судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права.

38. Враховуючи наведене, касаційна скарга ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Одеської області від 23.01.2018 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 у справі № 916/2675/15 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу господарського суду Одеської області від 23.01.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 у справі № 916/2675/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 23.01.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 у справі № 916/2675/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                          С.В. Жуков

Судді                                                                                                    Л.Й. Катеринчук

                                                                                                    В.Я. Погребняк