ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"30" жовтня 2018 р. Справа№ 43/601

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Верховця А.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „П.П.Г. Мартен-Стал" на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.07.2018 року

у справі № 43/601 (суддя Пасько М.В.)

за заявою Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кріогенні технології"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2018 року у справі № 43/601 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута станом на 12.07.2018 року, ліквідовано банкрута - ТОВ „Кріогенні технології", як юридичну особу у зв'язку із банкрутством, провадження у справі закрито.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ДП ТОВ „П.П.Г. Мартен-Стал" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 12.07.2018 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким зобов'язати господарський суд міста Києва виконати постанову апеляційного господарського суду, яка набрала законної сили і не була оскаржена.

Згідно витягу з протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Отрюх Б.В.

Розглянувши апеляційну скаргу ДП ТОВ „П.П.Г. Мартен-Стал" та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII „Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Таким чином, подана апеляційна скарга має відповідати вимогам чинної редакції ГПК України.

Так, статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, відповідно до частини третьої якої до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору та надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно ст. 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Отже, надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи листом з описом вкладення є обов'язком заявника апеляційної скарги.

Відповідно до положень статей 73, 76, 77 ГПК України, належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії апеляційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 5 ст. 41 ГПК України).

За приписами ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013 року) сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Відповідно до п. 3 ч. 9 ст. 7 названого Закону при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.

В порушення ст.ст. 258, 259 ГПК України апелянтом не надано доказів направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів учасникам провадження, зокрема: боржнику - ТОВ „Кріогенні технології" або ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Гусару І.О., та комітету кредиторів боржника, до якого входять: ВАТ „Державний ощадний банк України", Святошинський районний центр зайнятості та Управління виконавчої дирекції ФСС України у місті Києві.

Вказані у додатках до апеляційної скарги докази направлення апеляційної скарги сторонам у справі відсутні, про що Київським апеляційним господарським судом складено акт № 09.1-26/284/18 від 25.09.2018 року.

Окрім того, судом встановлено, що скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір", в редакції чинній на дату подання апеляційної скарги, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується у розмірі 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" № 3674-VI ).

Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі № 915/955/15).

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Скаржником в апеляційному порядку оскаржується ухвала господарського суду міста Києва від 12.07.2018 року про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та закриття провадження у справі, а відтак за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у сумі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1 762,00 грн.

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Натомість, у якості доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції скаржником до апеляційної скарги додано копію квитанції №N01SO36901 від 21.09.2018 року про сплату 1 777,00 грн. судового збору, а не її оригінал, про що Київським апеляційним господарським судом складено акт № 09.1-26/284/18 від 25.09.2018 року.

При цьому, судом встановлено, що заявником в якості підтвердження сплати судового збору за вказаною апеляційною скаргою на ухвалу суду від 12.07.2018 року додано копію квитанції №N01SO36901 від 21.09.2018 року, оригінал якої останнім долучено до апеляційної скарги ДП ТОВ „П.П.Г. Мартен-Стал" на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.09.2018 року у справі № 43/601.

Тобто, фактично апелянтом двічі використано платіжний документ про сплату судового збору за подання двох різних апеляційних скарг на різні процесуальні документи. Вказане підтверджується матеріалами справи.

За вказаних обставин, колегія суддів не приймає вказану квитанцію у якості належного доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.07.2018 року у справі №43/601

Частиною 2 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

У свою чергу, частина 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Крім того, згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 ГПК України).

Повний текст оскаржуваної апелянтом ухвали складено 18.07.2018 року, відтак останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.07.2018 року є 30.07.2018 року (28-29.07.2018 року - вихідні дні).

Проте, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказану постанову місцевого господарського суду лише 21.09.2018 року, що вбачається з відомостей кур'єрської служби доставки на конверті, тобто з пропуском десятиденного процесуального строку на апеляційне оскарження.

Одночасно апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги.

Розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що викладені в ньому причини не є поважними з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.

Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.

Відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту положень ст.ст. 119 та 256 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом з своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, наведені норми пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі № Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії»).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Так, звертаючись до суду з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, скаржник зазначає, що з невідомих йому причин копію оскаржуваної ухвали він не отримував, а про її прийняття дізнався 19.09.2018 року зі змісту ухвали від 03.09.2018 року, отриманої 19.09.2018 року, про що свідчить відповідна довідка відділення поштового зв'язку.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особі офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, господарським судом міста Києва на адресу місцезнаходження скаржника (45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська, 1), яка вказується апелянтом у реквізитах своїх заяв (клопотань, пояснень) та зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, надсилалась копія оскаржуваної ухвали від 12.07.2018 року, проте була повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду без вручення адресату з відміткою „за закінченням терміну зберігання".

Зважаючи на зазначене вище, судом першої інстанції було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення, зокрема, апелянта про прийняття відповідної ухвали, а саме: судом своєчасно та згідно із зазначеними вище вимогами ГПК України було направлено копію ухвали суду від 12.07.2018 на адресу скаржника, відомості про яку, як вже зазначалось, наявні в матеріалах справи.

Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 року у справі № 916/3188/16).

Таким чином, колегія суддів вважає, що несвоєчасне оскарження ухвали місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені скаржником, не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру.

Крім того, судова колегія зазначає, що в силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, скаржник, як учасник провадження у справі, мав можливість своєчасно ознайомлюватись з відповідними судовими рішеннями суду першої інстанції з приводу справи про банкрутство в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки, як було зазначено вище, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи викладене, скаржник, оскаржуючи ухвалу суду від 12.07.2018 року лише 21.09.2018 року, тобто через два місяці після її прийняття та складення повного її тексту, та заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, навів причини пропуску, які визнані судом неповажними.

Згідно з п. 3 ст. 260 ГПК України в чинній редакції апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

За викладених вище обставин, апеляційна скарга ДП ТОВ „П.П.Г. Мартен-Стал" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 року у справі № 43/601 підлягає залишенню без руху у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, неподанням документів, які підтверджують відправлення всім учасникам копії цієї скарги і доданих до неї документів, а також у зв'язку з визнанням причин пропуску строку на подання апеляційної скарги неповажними, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 234, 255, 258-260 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „П.П.Г. Мартен-Стал" на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.07.2018 року у справі № 43/601 - залишити без руху.

2. Надати Дочірньому підприємству Товариству з обмеженою відповідальністю „П.П.Г. Мартен-Стал" строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

3. Попередити скаржника про наслідки, передбачені ч. 4 ст. 174 та ч. 4 ст. 260 ГПК України.

4. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

А.А. Верховець