Справа №2-1445/10  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

15 січня 2010 року, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого                          – судді Попова В.В.,

при секретарі                         – Латкіній О.В.,

за участю:

позивача                                 – ОСОБА_1,

представника позивача         – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача                             – ОСОБА_4,

представника відповідача     – ОСОБА_5,

представника третьої особи  – ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, до ОСОБА_4 про визнання спільною сумісною власністю майна, придбаного у шлюбі, визначення розміру часток, визначення порядку користування, із залученням третьої особи на стороні позивача – відділу опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу, -

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна та визнання права власності на 1/3 частку майна за кожним із співвласників, у якому просила визнати квартиру №10, яка розташована у буд.№41 на просп. Миру у м. Кривому Розі, набуту відповідачем за час їхнього шлюбу, спільною сумісною власністю її, відповідача та їх неповнолітньої дочки ОСОБА_7 та виділити кожному з них по 1/3 частки цієї квартири, тобто визнати за кожним з них право власності на таку 1/3 частку. Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнювала свій позов та в його останній редакції просить суд визнати, що вищевказана квартира, набута відповідачем за час їх шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, визначити частку кожного із співвласників – її та відповідача у спільній сумісній власності у вигляді цієї квартири рівною та як 1/2 частку, збільшити її частку у зазначеній квартирі з 1/2 частки до 2/3 часток та визначити порядок користування зазначеною квартирою наступним шляхом: їй та неповнолітній ОСОБА_7 виділити у користування три кімнати жилою площею 37,6 м2 (12,7 + 12,8 + 12,1), одна з яких має лоджію, відповідачеві – одну кімнату, жилою площею 17,3 м2, яка має лоджію, а коридор, кухню, ванну та туалетну кімнати залишити у спільному користуванні. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 11.09.1990 року, від якого є одна неповнолітня дитина – дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 1992 року їх сім'я проживала у двохкімнатній квартирі №64, розташованій у буд.№15 на вул. Курчатова у м. Кривому Розі. У квітні 1996 року ця квартира була приватизована всіма членами їх сім'ї, тобто їй, відповідачеві та їх неповнолітній дочці належало по 1/3 частки квартири. Надалі з метою поліпшення житлових умов цю квартиру було продано та придбано нову чотирьохкімнатну квартиру №10, яка розташована у буд.№41 на просп. Миру у м. Кривому Розі. Гроші на придбання цієї квартири давав у борг її батько. Частина боргу була погашена після продажу старої квартири. Однак при оформленні договору купівлі-продажу нової квартири, посвідченого на Придніпровській товарній біржі 17.05.1996 року, відповідач оформив право власності тільки на себе, не врахувавши при цьому не її інтересів, не інтересів їх дитини, чим порушив їх законні права, зокрема, здійснюючи продаж старої квартири та отримуючи на це дозвіл від Виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Кривого Рогу, відповідач зобов’язався при придбанні нової квартири не порушувати майнових прав їх дитини, яка у старій квартирі мала право власності на її 1/3 частку жилою площею 8,63 м2, тому й у спірній квартирі має право на таку ж площу. Надалі рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27.10.2006 року даний Договір був визнаний дійсним та право власності на нову квартиру було визнано тільки за відповідачем, про що вона дізналася лише восени 2008 року. Вона оскаржила це рішення, однак 27.01.2009 року апеляційний суд Дніпропетровської області постановив ухвалу, де роз'яснив, що рішенням Дзержинського районного суду від 27.10.2006   року визнано договір купівлі-продажу квартири дійсним, а не визнано відповідача єдиним власником спірної квартири. Таким чином, має місце ситуація, коли вона та неповнолітня ОСОБА_7, будучи фактично законними співвласниками квартири №10, яка розташована у буд.№41 на просп. Миру у м. Кривому Розі, не мають можливості нею розпоряджатися, бо формально не згадані у рішенні суду про визнання договору купівлі-продажу дійсним. Оскільки рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу є таким, що набрало законної сили, вона вважає, що поновити їх з дочкою порушені майнові права щодо користування, володіння та розпорядження цією квартирою можливо тільки шляхом визнання квартири їх з відповідачем спільною сумісною власністю, визначення їх часток у цій квартирі рівними, збільшення її частки у цій квартирі та визначення порядку користування квартирою. Підставами для збільшення її частки є наступні обставини: з нею проживає неповнолітня ОСОБА_7 і розмір аліментів, які відповідач почав сплачувати півроку тому, не погасивши заборгованості за попередній термін, недостатній для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування, відповідач не дбає про матеріальне забезпечення сім'ї, заборгованість по аліментам станом на 01.12.2008 року складала 15313 грн. 64 коп., відповідач не проживає з сім'єю з 1998 року і з того часу не приймає участі в утриманні спірної квартири, тому оплату комунальних послуг вона робила одноособово. Крім того, відповідач замкнув дві кімнати з лоджіями і їй з дитиною нема де сушити білизну, а також постійно вживає заходів, щоб зробити нестерпним їх з дочкою існування у спірній квартирі, маючі на меті продати цю квартиру, а коштами розпорядитися на свій розсуд.  

Позивач під час розгляду справи наполягала на задоволенні свого уточненого позову у повному обсязі, однак відповідач, який спочатку заперечував проти задоволення як позову в його першій редакції, так і уточненого позову, зокрема, на тій підставі, що нова квартира була придбана до продажу старої квартири, а гроші на її придбання давала його мати, погодившись, однак, з тим, що спірна квартира є їх з позивачем спільною власністю і кожному належить по 1/2 її частки, під час судових дебатів та до ухвалення судового рішення заявив, що він не заперечує, що спірна квартира є їх з позивачем спільною сумісною власністю та їх частки у цій квартирі є рівними і що частка позивача у спірній квартирі може бути збільшена з 1/2 частки до 3/5 часток виключно з урахуванням інтересів їх дочки ОСОБА_7, яка у цій квартирі може претендувати на її 1/5 частку у відповідності з її часткою у старій квартирі, а також запропонував позивачеві відмовитись від його боргу по сплаті аліментів та у найближчий час сплатити йому за його 2/5 частки у спірній квартирі, після чого він подарує свою частку їй чи їх дочці, після чого позивач заявила, що уточнює свої позовні вимоги в частині збільшення її частки та просить суд збільшити її частку у спірній квартирі з 1/2 частки до 3/5 часток, оскільки вона діє насамперед в інтересах їх дочки ОСОБА_7, яка теж має право на частку у спірній квартирі і якій вона надалі подарує ці 3/5 частки, позовні вимоги в частині визначення порядку користування спірною квартирою просить залиши без розгляду, а решту позовних вимог залишила без змін, про що виклала у письмовій заяві.

Відповідач не заперечував проти задоволення таких уточнених позовних вимог позивача, про що також виклав у письмовій заяві, у зв’язку з чим сторонам у відповідності до вимог 174 ЦПК України були роз’яснені наслідки їх таких процесуальних дій.

Представник третьої особи у судовому засіданні показала, що при вирішенні даної справи покладається на розсуд суду, зазначивши при цьому, що даний позов у його першій редакції був більше спрямований на захист порушених майнових прав неповнолітньої ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_8, будучи допитаною у судовому засіданні, показала, що є подругою позивача, що відповідач з 1998 року іноді проживав з позивачем, потім кудись зник, зі своєю дитиною не спілкується, а про інші відносини між сторонами вона знає тільки зі слів позивача.

      Свідок ОСОБА_9, будучи допитаною у судовому засіданні, показала, що є сусідкою позивача по квартирі на проспекті Миру у м. Кривому Розі, що давно знає відповідача, навчалась з ним, вони спілкувалися сім'ями, що сторони спірну квартиру купили разом, у них спочатку були добрі відносини, що за останні 5 років вона відповідача не бачила, позивач їй скаржилась, що всі комунальні послуги сплачує виключно вона, а про інші відносини між сторонами вона знає тільки зі слів позивача.  

Свідок ОСОБА_10, будучи допитаним у судовому засіданні, показав, що є батьком позивача, що позивач разом з відповідачем у квітні 1996 року приїжджала до нього за грішми для покупки спірної квартири, він дав на покупку квартири 9000 доларів США, які сторони обіцяли повернути, потім у сім'ї сторін почалися негаразди, повернули йому тільки 200 доларів США, позивач не допомагає своїй сім'ї матеріально та не приймає участі в утриманні спірної квартири, а він завжди допомагав грішми позивачці та її неповнолітній дочці, з його ощадної книжки був погашений борг по оплаті за утримання спірної квартири.

Свідок ОСОБА_11, будучи допитаною у судовому засіданні, показала, що була сусідкою відповідача по квартирі на вулиці Курчатова у м. Кривому Розі та знає про відносини між сторонами тільки до 1998 року, вони спілкувались сім'ями, у сторін були хороші відносини, відповідач забезпечував сім'ю, про відносини між сторонами після 1998 року вона знає тільки зі слів відповідача.  

Свідок ОСОБА_12, будучи допитаним у судовому засіданні, показав, що є родичем відповідача, що відповідач забезпечував сім'ю матеріально, про відносини між сторонами він знає тільки зі слів відповідача.  

Свідок ОСОБА_13, будучи допитаною у судовому засіданні, показала, що є рідною тіткою відповідача, що це вона давала гроші у борг на покупку спірної квартири в розмірі 4500 доларів США, що через рік мати відповідача, яка також є її рідною сестрою, повернула борг, що батько позивача грошей на покупку спірної квартири не давав, що відповідач забезпечував сім'ю матеріально, оскільки позивач не працювала.

Свідок ОСОБА_14, будучи допитаною у судовому засіданні, показала, що є матір'ю відповідача, що це відповідач отримав квартиру на вулиці Курчатова як молодий спеціаліст, потім він вирішив розширитись та купити спірну квартиру, що гроші на придбання спірної квартири давав батько відповідача, які зняв ці гроші зі своєї ощадної книжки, а батько позивача на покупку спірної квартири ніяких грошей не давав, що виключно відповідач забезпечував сім'ю матеріально, оскільки позивач не працювала, що вона перша прописалась у спірну квартиру, оскільки така була придбана раніше, чим була продана квартира на вул. Курчатова, що всі меблі у квартирі виключно відповідача.

Свідок ОСОБА_15, будучи допитаною у судовому засіданні, показала, що підтримує дружні відносини з сім'єю відповідача, що відповідач повністю забезпечував сім'ю матеріально, що перед придбанням спірної квартири відповідач просив грошей у борг, однак вона йому відмовила, про інші відносини між сторонами вона знає тільки зі слів відповідача.  

Заслухавши показання сторін, третьої особи, свідків, кожного окремо, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі за наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Так, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.08.1990 року, який було розірвано 23.09.2008 року, що підтверджується Свідоцтвами про укладення та про розірвання шлюбу (т.1, а.а.с.6,120).

Від шлюбу є одна неповнолітня дитина – дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується Свідоцтвом про народження дитини (т.1, а.с.7).

Сторонам та їх дочці ОСОБА_7 належала квартира №64, розташована у буд.№15 на вул. Курчатова у м. Кривому Розі на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого розпорядженням КМК за №448 від 29.04.1996 року (т.1, а.с.23)

17.05.1996 року на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого на Придніпровській товарній біржі, відповідач купив квартиру №10, яка розташована у буд.№41 на просп. Миру у м. Кривому Розі та став її власником, що підтверджується Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.09.2008 року. Згодом вказаний Договір Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27.10.2006 року був визнаний дійсним та за відповідачем було визнано право власності на квартиру №10, яка розташована у буд.№41 на просп. Миру у м. Кривому Розі (т.1, а.а.с.4,5,24).

27.11.1996 року за згодою Виконавчого комітету Жовтневої ради народних депутатів АДРЕСА_1, розташована у буд.№15 на вул. Курчатова у м. Кривому Розі, була продана сторонами, які діяли від свого імені та від імені їх неповнолітньої дочки ОСОБА_7, що підтверджується Договором купівлі-продажу нерухомого майна та Рішенням за №507/17 від 22.11.1996 року. При цьому, згідно Заяви від 18.11.1996 року, відповідач зобов’язався при продажі цієї квартири притримуватись майнових прав своєї дочки ОСОБА_7 (т.1, а.а.с.46,47,60,119).

На час розгляду справи сторони та їх неповнолітня дочка ОСОБА_7 є зареєстрованими у квартирі №10, яка розташована у буд.№41 на просп. Миру у м. Кривому Розі (т.1, а.с.12).

Отже, виниклі правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України (в редакції 2004 року).

У статті 368 ЦК України та 60 СК України закріплено, що майно, придбане подружжям за час шлюбу, належить чоловікові й дружині на праві спільної сумісної власності.

Рівність часток у спільному сумісному майні подружжя передбачена статтею 71 СК України за умови, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено та сторонами прийнято без заперечень, що спірна квартира №10, яка розташована у буд.№41 на просп. Миру у м. Кривому Розі, була придбана за час їхнього шлюбу, що є підставами для визнання цієї квартири спільною сумісною власністю сторін, тому позовні вимоги у цій частині повинні бути задоволені.

Крім того, під час розгляду справи сторони показали, що гроші, виручені від продажу квартири №64, яка розташована у буд.№15 на вул. Курчатова у м. Кривому Розі, були витрачені на оплату боргу за придбання спірної квартири.

Разом з тим, судом не встановлено ніякої домовленості між сторонами або наявності між ними шлюбного договору про інший розмір часток у спільній сумісній власності у вигляді спірної квартири, тому суд приходить до висновку, що частка кожної із сторін у цій квартирі є рівною та складається із її 1/2 частки.

Однак, згідно з частиною 2 статті 70 СК України суд може відступити від підстав рівності часток подружжя при істотних обставинах, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, а також суд може збільшити частку майна того з батьків, з яким проживає дитина, при умовах, що розмір виплачуваних аліментів недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитину і її лікування.

До того ж, як роз’яснено в пункті 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст.70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу.

Судом встановлено, що Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 22.01.1998 року відповідач зобов’язаний сплачувати на користь позивача аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів своєї заробітної плати на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7 (т.1, а.а.с.8,10,11).

Однак, згідно Довідок з Довгинцівського та Саксаганського відділів державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції у відповідача перед позивачем по сплаті аліментів існує заборгованість, яка станом на 01.12.2008 року складає 15313 грн. 64 коп.(т.1, а.а.с.116,166-168).

Жодних доказів про відсутність вказаної заборгованості відповідачем до суду не надано.

Між тим, неповнолітня ОСОБА_7 проживає разом з позивачем у спірній квартирі та перебуває на її утриманні. Відповідач з 1998 року з ними не проживав, а з 2006 року проживає в іншому жилому приміщенні, розташованому за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Димитрова, 86/77 (т.1, а.а.с.9,11,134).

Разом з тим, згідно Довідки ЛКК Міської лікарні №1 м. Кривого Рогу за №570 від 24.11.2009 року, неповнолітня ОСОБА_7 перебуває на диспансерному обліку та на обліку у ортопеда з приводу хвороби стоп та порушення осанки, з 1995 року по цей час постійно хворіє на такі хвороби, як астматичний бронхіт, ГРВІ, гострий гнійний мастит, реактивний артрит, що потребує значних матеріальних витрат на її лікування, які до червня 2009 року несла виключно позивач (т.2, а.а.с.3-26), оскільки відповідач участі у таких витратах не приймав, аліменти почав сплачувати з червня 2009 року, однак їх розмір є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини і її лікування, оскільки складає за червень 2009 року – 300 грн., за жовтень – 240 грн., за листопад – 230 грн., за грудень – 230 грн., що підтверджується Квитанціями про отримання готівки та відповідачем не оспорюється. Крім того, згідно Довідки із Криворізької загальноосвітньої школи №4 від 28.12.2009 року, відповідач також не бере участі у вихованні своєї дочки ОСОБА_7 (т.2, а.а.с.39,40).

Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для відступлення від засади рівності часток сторін у спільній сумісній власності у вигляді спірної квартири, тому позовні вимоги й у цій частині мають бути задоволенні та частка позивача у спірній квартирі має бути збільшена з 1/2 частки до 3/5 часток, після чого частка відповідача у цій квартирі становитиме відповідно 2/5 частки.

Суд не приймає до уваги показання позивача про те, що гроші на придбання спірної квартири давав її батько, а також показання відповідача про те, що гроші на придбання спірної квартири давала його мати, оскільки такі не обґрунтовані жодними доказами та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Разом з тим, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження й доводи позивача про те, що саме з 1998 року виключно вона приймає участь в утриманні спірної квартири.

Суд не приймає також до уваги показання свідків, допитаних у судовому засіданні, оскільки такі або дані зі слів позивача чи відповідача, або не стосуються викладених обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги в останній редакції уточненого позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.368 ЦК України, ст.ст.60, 70 СК України , ст.ст.10, 11, 15, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, –

В  И  Р  І  Ш  И  В:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати, що квартира №10, яка розташована у будинку №41 на просп. Миру у м. Кривому Розі, є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

Визначити частку кожного із співвласників – ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у спільній сумісній власності у вигляді квартири №10, яка розташована у будинку №41 на просп. Миру у м. Кривому Розі, рівною та як 1/2 частку.

Збільшити частку ОСОБА_1 у спільній сумісній власності у вигляді квартири №10, яка розташована у будинку №41 на просп. Миру у м. Кривому Розі, з 1/2 частки до 3/5 часток, після чого частка ОСОБА_4 у цій квартирі становитиме 2/5 частки.

      Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                                                  В.В. Попов.