НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                            РІШЕННЯ

                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           06 січня 2010 року    справа № 2-33-10     м. Нововолинськ  

        Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

        головуючого судді                  Ушакова М.М.,

        при секретарі                                               Лубаєвській Л.В.,

        за участю позивача                                      не з’явився,

        представника позивача                               ОСОБА_1,

представника відповідача                           ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства "Волиньвугілля" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві, суд,-

встановив:

    25 серпня 2009 року позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ДП "Волиньвугілля" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві в сумі 60 тис. грн.

    Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 28 липня 1998 року по                     30 серпня 2008 року працював на шахті №5 "Нововолинська". З 2006 року              ОСОБА_3 почав хворіти і лікуватися від болю в попереку, болі в ногах, по задньо-боковій поверхні, слабості в правій нозі. Після загострення хвороби тривалий час перебував на лікуванні.  01 липня 2008 року Рішенням профпатологічної ЛКК Волинської обласної клінічної лікарні було встановлено професійний характер  вищезазначених захворювань. 05 серпня 2008 року відповідачем було складено акт про розслідування хронічного професійного захворювання. Згідно зазначеного акту вина ОСОБА_3 у причинах виникнення захворювання відсутня. Згідно виписки із акта освідчення в Медико-соціальній експертній комісії від 29 серпня 2008 року йому встановлено 50 відсотків втрати професійної працездатності та надано третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання отриманого під час роботи. Вважає, що внаслідок професійного захворювання йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, те що він є інвалідом третьої групи від трудового каліцтва і йому протипоказана важка фізична праця, у зв'язку з чим він втратив можливість повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до змін його життєвих зв'язків, незручностей в побуті і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Після встановлення втрати працездатності він обмежений у фізичних та духовних можливостях при влаштуванні свого побуту, майже повністю обмежений у заняттях фізичною працею по домашньому господарству. Також через втрату працездатності погіршилось його матеріальне становище та можливість його покращити за рахунок своєї праці. Отримане ним професійне захворювання періодично турбує його, у зв'язку з чим він вимушений і на даний час звертатися за медичною допомогою та проходити лікування, постійно приймати обезболюючі ліки, які також завдають шкоди його здоров'ю. Беручи до уваги характер та ступінь моральних страждань заподіяних йому внаслідок професійного захворювання, його тривалість, та те, що у працездатному віці він є інвалідом третьої групи від трудового каліцтва, йому протипоказана важка фізична праця, а втрата здоров'я призвела до втрати нормальних життєвих зв'язків, незручностей в побуті і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, він, виходячи із характеру душевних страждань та із засад розумності і справедливості, просить присудити до стягнення в його користь з відповідача моральну шкоду в сумі 60 тис. грн.

    Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, просить стягнути з ДП "Волиньвугілля" в користь позивача ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 60 тис. грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що визнає факт втрати працездатності позивача, але не погоджується із сумою позову, вважає в межах розумності і справедливості відшкодування моральної шкоди в розмірі 3-4 тис. гривень.

    Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

    В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 тривалий час працював на Шахті №5 «Нововолинська», а саме з 28 липня 1998 року по 30 серпня 2008 року, що підтверджується копією його трудової книжки (а.с.5-6).

    З копії акта про розслідування хронічного професійного захворювання, що складений 05 серпня 2008 року комісією ВП Шахта №5 «НВ» вбачається, що основними виробничими факторами, що привели до захворювання в ОСОБА_3 являються важка фізична праця, вимушена робоча поза, несприятливі метеоумови. Як наслідок діагноз: хронічна двобічна попереково-крижова радикулопатія, затяжний больовий синдром, статикодинамічні порушення в середній мірі (а.с.7-8)

    Згідно копії довідки МСЕК серії ВЛН №021265 ОСОБА_3 було встановлено 50 відсотків втрати професійної працездатності (а.с.18, 43).

    Відповідно до копії довідки до акта огляду МСЕК (а.с.17, 43) ОСОБА_3 була встановлена третя група інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням  та протипоказана важка фізична робота, в несприятливих та підземних умовах праці, в тривалій вимушеній позі.

Нормами Конституції України, зокрема ст.21, ст.43, ст.46 передбачені права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.

    Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

    Згідно зі ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

    В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 встановлена третя група інвалідності та 50 відсотків втрати професійної працездатності, у зв’язку із професійним захворюванням.

    ОСОБА_3 заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав внаслідок професійного захворювання. Відчуває себе неповноцінною людиною. У зв'язку із професійним захворюванням відчуває себе обмеженим у реалізації своїх життєвих планів, забезпечення своєї сім'ї, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації повноцінного життя.

    Із копій епікризів, виписок із медичної картки стаціонарного хворого, копій довідок (а.с.9-16), які були досліджені в суді, вбачається, що позивач ОСОБА_3 періодично знаходиться на стаціонарному та амбулаторному лікуванні з діагнозом: хронічна попереково-крижова радикулопатія, часто-рецидивуючий перебіг, загострення, стійкий виражений больовий синдром, статико-динамічні порушення в середній мірі, парез правої ступні, поперековий остеохондроз, кила диску, стеноз спинно-мозкового каналу (наслідки професійного захворювання).

    Як слідує з висновку Акту розслідування хронічного професійного захворювання складеного від  05 серпня 2008 року та затвердженого 07 червня 2008 року (а.с.7-8) вини позивача ОСОБА_3 у виникненні професійного захворювання комісією не встановлено. Представником відповідача не надано суду доказів, які б свідчили про вину ОСОБА_3 у порушенні вимог нормативних актів про охорону праці.

    Відповідно до вимог частин 2, 3, 5 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

    Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

    Як вбачається з акту розслідування хронічного професійного захворювання складеного 05 серпня 2008 року та затвердженого 07 червня 2008 року (а.с.7-8) основною причиною даного професійного захворювання є вугільна промисловість ОСОБА_4. Ст. СН 4137 – 86, прямої вини власника комісією не встановлено.

    Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

    Вищенаведені обставини дають суду підстави вважати, що діями відповідача ВП шахти №5 «НВ» який не забезпечив безпечні умови праці заподіяно позивачу ОСОБА_3  моральну шкоду, яка виразилась у наступному.

    Позивач отримав професійне захворювання, в працездатному віці став інвалідом, зазнав фізичний біль та страждання, які переносить і по теперішній час. Життя позивача зазнало суттєвих змін, на його утриманні перебував неповнолітній син, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4). Також отримане професійне захворювання та його наслідки викликали емоційні страждання, зокрема: душевний біль, постійне почуття неповноцінності, пригнічення.

    Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, які вона зазнає.

    Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

    Той факт, що моральна шкода у зв'язку з одержаним професійним захворюванням на виробництві на теперішній час не відшкодована позивачу ОСОБА_3 підтверджено в судовому засіданні дослідженими матеріалами справи.

    Отже, спір з приводу виникнення професійного захворювання раніше не був предметом судового розгляду.

    Відповідно до роз'яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31 березня 1995 року №4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

    Враховуючи характер моральних та фізичних страждань, їх тривалість, спосіб заподіяння і виходячи з засад справедливості та розумності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, та в користь позивача слід стягнути 13 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.88, ст.209, ст.212, ст.213, ст.214, ст.215 ЦПК України, на підставі ст.153,  ст.173, ст.237-1 КЗпП України, ст.13, ст.14 Закону України "Про охорону праці", — суд,

вирішив:

    Позов задоволити частково.

    Стягнути з  Державного підприємства "Волиньвугілля"  в користь ОСОБА_3 13000 (тринадцять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди заподіяної професійним захворюванням на виробництві.

    Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" в дохід держави 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору.

    Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" в дохід держави                    15 (п'ятнадцять) грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Нововолинському міському суді Волинської області.

    В решті позовних вимог відмовити.

    Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий         підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                         М.М. Ушаков