НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня  2010 року           справа № 1-15-10                        м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області  під головуванням      

судді                                 Ушакова М.М.,

при секретарі                   Лубаєвській Л.В.,

за участю прокурора           Смаля О.І.,

захисника                 ОСОБА_1,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Нововолинська Волиинської області, українка, гр. України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працююча, розлучена, не судима, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Підсудна ОСОБА_2 01 липня 2009 року приблизно о 16:00 год. в м. Нововолинську за адресою вул. Стуса, 1/14 після спільного розпиття спиртних напоїв зі своїм співмешканцем ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку № 1 по вул. Василя Стуса в м. Нововолинську, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно нанесла ОСОБА_4 удар кухонним ножем в область життєво важливого органу - живота, внаслідок чого спричинила потерпілому тілесні ушкодження у вигляді рани на передній черевній стінці, рановий канал проникаючий в черевну порожнину, пошкодження брижі тонкої та товстої кишки, внутрішньочеревну кровотечу, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по признаку небезпечності для життя

Підсудна ОСОБА_2 допитана в судовому засіданні, свою винуватість  у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала частково, заперечивши умисел на позбавлення життя потерпілого,  і показала, що  дійсно вона проживає разом із потерпілим ОСОБА_4 Потерпілий 3-5 місяців працює у м.  Нововолинську, а потім їде додому на Луганщину. 1 липня 2009 року він мав їхати додому і як завжди прийшли друзі провести його. Підсудна приготувала “тор мозок”, дала покривало і він з друзями пішов на вулицю. Кілька годин вони випивали. Після того потерпілий прийшов додому і пішов спати. Після того  прийшов на кухню їсти, вони з підсудною пили горілку. В той час прийшов син підсудної. Коли підсудна була на кухні то почула крик. Сварилися потерпілий і син підсудної. Потерпілий звинуватив сина підсудної в тому, що той без дозволу потерпілого обшукував кишені його одягу. Через це вони словесно зчепились і син втік. Після того потерпілий ОСОБА_4 став наносити підсудній ОСОБА_2 побої, вдаривши підсудну кілька разів в обличчя. До цього він ніколи її не бив. У підсудної йшла кров з носа. Після того потерпілий забрав свою сумку і пішов з дому. Підсудна стояла на кухні і почула, що її син ОСОБА_5 кричить на вулиці, також чула як діти, що були на вулиці кричали, що дядько Славік б’є її сина ОСОБА_5. Підсудна не знаючи чому взяла ножа, який лежав на столі, і вибігла з квартири на вулицю. Коли вийшла з під’їзду то побачила, що потерпілий ОСОБА_4 тримав її сина ОСОБА_5 за футболку. Тоді підсудна нічого не думаючи нанесла йому удар. Син закричав, мама, що ти зробила. Вказує, що наміру вбивати потерпілого ОСОБА_4 підсудна не мала. Підсудна не знає де потім подівся ніж. Вказує, що її син ОСОБА_5 не вибивав у неї ніж з рук, навіть не доторкався до підсудної.

Потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що підсудна ОСОБА_2 є його співмешканкою, стосунки хороші. З 2003р. він почав приїжджати у Нововолинськ на роботу на шахту №10. 2-3 місяці проживає в Нововолинську, а потім їде додому на Луганщину. 1 липня 2009 року він мав їхати додому в Луганськ. По звичаю прийшли друзі провести. Вони випивали біля будинку. Біля 12 год він прийшов додому, був добряче випивший, ліг спати. Син підсудної ОСОБА_5 зайшов у кімнату і поліз до його одягу, вкрав гроші. Потерпілий це бачив, почав на сина підсудної кричати, той втік на вулицю. Після цього потерпілий ОСОБА_4 почав сваритися з підсудною за її сина та вдарив підсудну ОСОБА_2 разів 5 в область обличчя. Вона впала на підлогу, а він пішов з дому. Будь-якої допомоги підсудній не надав. На вулиці він побачив сина підсудної ОСОБА_5 і почав з ним знову сваритися. Вони поскандалили. Підсудна все чула. Вона вибігла з дому з ножем і вдарила його один раз ножем у живіт.  Потерпілий показав, що вони з підсудною жили добре з 2004року. Якби він був тверезий і якби він не побив підсудну ОСОБА_2 то цього б не сталось. Ніяких претензій до підсудної не має. Все їй прощає. Просить суд не позбавляти волі підсудну. Наміру його вбивати підсудна не мала.

Свідок ОСОБА_6, суду показала, що під час допиту на ОСОБА_2 ніякого тиску не чинила, а записувала так, як говорила підсудна ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що 1 липня 2009 року він заступив на чергування. Близько 16:30 год. з лікарні надійшло повідомлення про отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_4 Приїхавши в лікарню він допитав потерпілого ОСОБА_4 і з’ясував, що тілесні ушкодження йому нанесла його співмешканка ОСОБА_2 Вони виїхали на місце події двері квартири відкрила підсудна ОСОБА_2 яка сказала, що заподіяла ОСОБА_4 тілесні ушкодження ножем в живіт. Ножа виявлено не було.

Винуватість підсудної у вчиненні   злочину також доведено в суді рядом досліджених  доказів.

Так з протоколу огляду місця події від 01 липня 2009 року (а.с. 7-8) вбачається, що в квартирі підсудної ОСОБА_2 в коридорі було виявлено пляму червоно-бурого кольору. З пояснень підсудної ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_4 вбачається, що це могла бути кров підсудної ОСОБА_2

Згідно заяви потерпілого ОСОБА_4 (а.с. 15) потерпілий жодних претензій до підсудної немає.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 604 від 22 липня 2009 року (а.с. 29-30) вбачається, що виявлені у громадянина ОСОБА_4 тілесні ушкодження, а саме рана на передній  черевній стінці, раневий канал проникаючий в черевну порожнину, ушкодження брижі тонкої та товстої кишки, внутрішньо-черевна кровотеча. Враховуючи характер, локалізацію тілесних ушкоджень, наявність ранового каналу, ушкодження брижі кішківника не виключена можливість утворення їх від предмету обладаючого колено-ріжучими властивостями. За ступенем тяжкості  виявлені ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по признаку небезпечності для життя.

Як вбачається з протоколу відтворення обстановки та обставин події (а.с. 33-35) під час відтворення обстановки та обставин події підсудна ОСОБА_2 стверджувала, що між нею та потерпілим виник конфлікт через конфлікт потерпілого з сином  ОСОБА_2 Сергієм, після чого потерпілий залишив квартиру та пішов на вулицю де почав сваритися із сином підсудної ОСОБА_2 Підсудна вказала де саме вона взяла ніж та вказувала де саме на вулиці нею було нанесено удар потерпілому.

 Досудовим слідством ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні закінченого замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_4 і їй інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України. Однак, в ході судового розгляду справи дане обвинувачення не знайшло свого підтвердження. Підсудна ОСОБА_2, а також потерпілий ОСОБА_4 ствердили в суді, що  умислу  позбавити життя потерпілого ОСОБА_4 ОСОБА_2 не мала.  Інших доказів, які б спростовували показання  вказаних осіб, досудовим слідством не надано.

Як зазначається у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи» від 07.02.2003р. № 2, для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження суди повинні  ретельно досліджувати  докази, що мають значення для з’ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел вирішується, виходячи із сукупності всіх обставин  вчиненого діяння, зокрема  враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним є суб’єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Про те, що підсудна ОСОБА_2 не мала наміру позбавляти життя потерпілого ОСОБА_4, окрім показів самої підсудної та потерпілого свідчить і  те, що до дня вчинення злочину конфліктів між потерпілим та підсудною не було, те що вчиненню злочину передувала протиправна поведінка потерпілого ОСОБА_4, щодо самої підсудної, якій він заподіяв тілесні ушкодження, а також щодо сина підсудної, те, що знаряддям злочину виявися кухонний ніж, який вона взяла на кухні раптово, почувши, що потерпілий свариться із її сином, те, що потерпілому було нанесено лише один удар, те, що після вчинення злочину підсудна  не переховувалася.

У зв’язку з цим суд перекваліфіковує дії ОСОБА_2 на ч.1 ст.121 КК України.

Оцінюючи зібрані, перевірені та  досліджені докази на підставі всебічного, повного і об’єктивного аналізу всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що судом доведена повністю  винуватість  ОСОБА_2 у вчиненні злочину,  передбаченого ч.1 ст.121 КК України – умисного спричинення тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя потерпілого в момент  заподіяння.    

Призначаючи покарання підсудній ОСОБА_2 суд враховує тяжкість вчиненого нею злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винної та обставини справи, що пом’якшують та обтяжують покарання.  

    До обставин, що пом’якшують покарання підсудній ОСОБА_2 суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

    До обставин, що обтяжують покарання підсудній ОСОБА_2 суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Виходячи з наведеного та враховуючи обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу підсудної ОСОБА_2, яка є не судимою (а.с. 62),  має постійне місце проживання (а.с. 60), посередньо характеризується за місцем  проживання (а.с. 68), не працює, розлучена, є працездатною (а. с. 61), є багатодітною матір’ю, враховуючи, що потерпілий ОСОБА_4 не має матеріальних претензій до підсудної, продовжує і надалі з підсудною проживати, просить її не карати та не позбавляти волі, враховуючи те, що вчиненню підсудною ОСОБА_2 злочину передувала протиправна поведінка самого потерпілого ОСОБА_4,  а також приймаючи до уваги пом’якшуючі та обтяжуючу покарання обставини, суд вважає що підсудній ОСОБА_2 слід призначити покарання в межах санкції закону за яким вона притягується до кримінальної відповідальності у виді позбавлення волі без реального відбування покарання із застосуванням ст. 75, 76 КК України, що на думку суду, буде необхідне та достатнє для виправлення підсудної та попередження скоєння нею нових злочинів.

    Керуючись ст.ст.321, 323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

     Визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні злочину передбаченого ч.1  ст. 121 КК України  і призначити їй покарання у виді  позбавлення волі на строк п’ять років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки.

    На підставі ст. 76 КК України зобов’язати засуджену ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Початок перебігу іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку.

    Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                        М.М.Ушаков