Постанова

Іменем України

25 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 333|7876|15-к

провадження № 51-596км17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Макаровець А. М., Короля В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кононської І. Є.,

прокурора Опанасюка О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2017 року в кримінальному провадженні № 12015080040003822 щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 186КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 10 000 грн та моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 задоволено, вирок місцевого суду скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості засудженого.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 16 серпня 2015 року о 17:00 біля будинку АДРЕСА_2, діючи умисно, з метою відкритого викрадення чужого майна, зірвав з шиї потерпілої ОСОБА_2 золотий ланцюжок 585 проби вагою 20 г вартістю 10 000 грн та дерев'яний хрестик розміром 1х2 см (не має матеріальної цінності для потерпілої), які належать потерпілій. Після чого з місця скоєння злочину ОСОБА_1 зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Злочинними діями ОСОБА_1 потерпілій було заподіяно матеріальну шкоду на суму 10 000 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

Доводи поданої касаційної скарги прокурор обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції дав іншу оцінку доказам, викладеним у вироку місцевого суду, ніж та, яку дав суд першої інстанції, при цьому ці докази не було досліджено під час апеляційного перегляду.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні прокурор Опанасюк О. В. просив задовольнити подану касаційну скаргу, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 94 КПКУкраїни передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно зі ст. 23 КПКУкраїни суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.

Також ч. 4 ст. 95 КПКУкраїни передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

За принципом безпосередності дослідження доказів апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено під час апеляційного перегляду вироку.

Суд апеляційної інстанції при розгляді кримінального провадження не дотримався цих вимог закону.

Так, місцевий суд, обґрунтовуючи свій висновок щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК, послався, зокрема, на показання потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, допитаних безпосередньо під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

На вирок місцевого суду захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості останнього в суді і вичерпанням можливостей їх отримання.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3, без безпосереднього дослідження доказів визнав показання потерпілої та свідків такими, що не доводять поза розумним сумнівом беззаперечну причетність ОСОБА_1 до скоєного злочину, формально пославшись на відсутність процесуальних приводів для повторного дослідження доказів, дійшов висновку про відсутність достатніх доказів доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 ККУкраїни, тобто надав іншу оцінку доказам, дослідженим у суді першої інстанції.

За таких обставин ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки вона ухвалена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

З огляду на наведене касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати наведене, здійснити розгляд відповідно до вимог КПКта прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич А. М. Макаровець В.В. Король