Справа №1-331/09

                      ВИРОК

                  ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

    28  грудня 2009 року      Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

  головуючого         Закутського В.І.

  при секретарі         Сиверин Л.А.

  з участю прокурора     Нижнік Л.І.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську кримінальну справу по звинуваченню  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працюючого з 18.09.2009 року на Вознесенському комбінаті хлібопродуктів вантажником,  проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого 25.06.2005 року Березанським районним судом Миколаївської області по ст. 121 ч.2 КК України до 7 років позбавлення волі, звільнився 29.05.2008 року на підставі постанови Вознесенського міськрайонного суду від 21.05.2008 року із застосуванням ст. 82 КК України на виправні роботи з відрахуванням 20% із заробітної плати,

      у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,

                      ВСТАНОВИВ

      Постановою Вознесенського міськрайонного суду  Миколаївської області від 21 травня 2008 року    засудженому ОСОБА_1 замінено не відбуту частину  покарання на виправні роботи за місцем роботи засудженого строком на два роки з відрахуванням в доход держави 20 відсотків із суми його заробітку..

      Звільнившись з місць позбавлення волі 29 травня 2008 року, ОСОБА_1 на шлях виправлення не став, та в період відбування покарання знову вчинив злочин.

      Так, 30 червня 2008 року, будучи працевлаштованим на роботу до ПП «ОСОБА_2В.»,  ОСОБА_1 знехтував своїм обов»язком при виконанні покарання, та в період з травня по червень 2009 року допустив прогули, у зв»язку з чим 30 червня 2009 року був звільнений з ПП «ОСОБА_2В.» згідно наказу №2 за ст. 40 ч.4 КЗпП України / за прогули/, і після цього ніде не працевлаштувався.

      Крім цього, маючи обов»язок про явку для реєстрації у визначені Вознесенським МВ КВІ дні, ОСОБА_1 даний обов»язок ігнорував та 07.04.2009 року до Вознесенського МВ КВІ не з»явився.

      В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України не визнав і пояснив суду, що після звільнення з місць позбавлення волі він влаштувався на роботу до приватного підприємця ОСОБА_2, де працював різноробочим до 18 травня 2009 року, після чого його звільнили за прогули, бо він відмовився працювати, оскільки його не влаштовували умови праці, робочий день був ненормований, заробітну плату виплачували не стабільно, та й сама робота його не влаштовувала. Після звільнення він одразу не влаштувався на іншу роботу, оскільки у нього не було трудової книжки, ОСОБА_2 йому одразу після звільнення не видала трудову книжку. 1 вересня 2009 року він отримав у ОСОБА_2 трудову книжку і влаштувався на роботу на ВАТ  «Вознесенський комбінат хлібопродуктів» з 18.09.2009 року.

      Але, незважаючи на невизнання своєї вини, вина підсудного ОСОБА_1 повністю підтвердилася в судовому засіданні показаннями свідків:

      ОСОБА_2, яка суду показала, що вона являється приватним підприємцем і в серпні 2008 року до неї на роботу був прийнятий звільнений з місць позбавлення волі на  виправні роботи ОСОБА_1 Він працював різноробочим, вона виплачувала йому мінімальну заробітну плату, із якої 20% сплачувала на користь держави. Спочатку він працював нормально, але через кілька місяців він постійно став з»являтися на роботі у нетверезому стані та почав прогулювати роботу, у зв»язку з чим 30.06.2009 року вона звільнила його з роботи за прогули, оскільки у травні та червні 2009 року він майже не виходив на роботу, а як інколи і появлявся, то був у нетверезому стані. Після звільнення ОСОБА_1 змінив місце проживання та до неї не з»являвся, тому вона не могла йому віддати трудову книжку. Потім вона повідомила в МВ КВІ, після чого він прийшов і забрав свою трудову книжку.

      свідка ОСОБА_3, який суду пояснив, що його дружина дала гарантійний лист в КВІ, забрали його до себе, у них він працював,  проживав і харчувався разом з ними, був як член їхньої  сім»ї.  ОСОБА_1 перебував на обліку в МВ КВІ і кожного місяці ходив на відмітку, в цей день у нього завжди була така можливість, і в той день, 7 квітня 2009 року у нього також була можливість бути в МВ КВІ, але чому він не ходив на реєстрацію, - невідомо. ОСОБА_1 у них не перероблявся, більше дивився телевізор та пив каву, чим працював, а останнім часом став зловживати спиртними напоями та не виходив на роботу, у зв»язку з чим і був звільнений за прогули.

      свідка ОСОБА_4, який суду пояснив, що до травня 2009 року ніяких порушень з боку засудженого ОСОБА_1 не було, а в червні 2009 року в МВ КВІ прийшла приватний підприємець ОСОБА_2 і повідомила, що ОСОБА_1 на роботу в травні місяці не виходив, в червні також не виходив і вона змушена була звільнити його з роботи за прогули. Крім цього, 7 квітня 2009 року ОСОБА_1 не прийшов на реєстрацію в МВ КВІ. 7 липня 2009 року ОСОБА_1 був викликаний до Вознесенського МВ КВІ, де йому було винесено попередження за невихід на роботу протягом травня-червня 2009 року, але засуджений відмовився від підпису оголошеного йому попередження.

      свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , які суду пояснили, що  підсудний працював у ПП «Літвінова»,  частенько випивав на роботі і був на роботі у нетверезому стані, бувало зранку не виходив на роботу, а у травні-червні взагалі перестав виходити на роботу.

      Вина підсудного ОСОБА_1 також повністю підтвердилася в судовому засіданні дослідженими матеріалами кримінальної справи:

      поданням до Вознесенської міжрайонної прокуратури про притягнення до кримінальної відповідальності засудженого ОСОБА_1, згідно якого засуджений ОСОБА_1 за час перебування на обліку не з»явився на реєстрацію без поважних причин 07.04.2009 року, не виходив на роботу протягом травня-червня 2009 року, за що 30.06.2009 року був звільнений по ст. 40 ч. 4 КЗпП України /а.с.4-5/;

      копією облікової картки №9 на засудженого до покарання в виді виправних робіт на ім»я ОСОБА_1, де зазначено, що в травні 2009 року з 19 робочих днів ОСОБА_1 допустив 19 прогулів, та в червні  з 20 робочих днів допустив 20 прогулів /а.с. 6/;

      копією підписки про ознайомлення з порядком відбування покарання у вигляді виправних робіт, яка підписана 07.08.2008 року засудженим ОСОБА_1 /а.с.17/;

      копією постанови про встановлення днів явки на реєстрацію від 07.08.2008 року, де зазначено, що засуджений ОСОБА_1 зобов»язаний з»являтися на реєстрацію до Вознесенського МВ КВІ в перший вівторок кожного місяця, з якою ОСОБА_1 ознайомлений 07.08.2009 року /а.с. 21/;

      копією листа реєстрації засудженого ОСОБА_1, згідно якого 07.04.2009 року ОСОБА_1 на реєстрацію до МВ КВІ не з»явився /а.с. 22/;

      копією повідомлення ОСОБА_2 від 07.08.2008 року, де роз»яснені вимоги ст. 44, 45, 46 та  42 КВК України, згідно яких протягом строку відбування покарання засудженому забороняється звільнятись з роботи за власним бажанням без дозволу кримінально-виконавчої інспекції /а.с. 23/;

      копією витягу з наказу №1 від 07.08.2008 року про прийняття ОСОБА_1 на постійне місце роботи в ПП «ОСОБА_2В.» різнорабочим з окладом 550 грн. за підписом ОСОБА_2 /а.с. 25/;

      копією попередження засудженого ОСОБА_1 за неявку на реєстрацію 07.04.2009 року без поважних причин від 09.04.2009 року /а.с. 44/;

      копією розрахункових даних за червень 2009 року, згідно яких з 20 робочих днів за графіком підприємства ОСОБА_1 жодного дня не вийшов на роботу та допустив 20 прогулів /а.с. 49/;

      копією розрахункових даних за травень 2009 року, згідно яких з 19 робочих днів за графіком підприємства, ОСОБА_1 жодного дня не вийшов на роботу та допустив 19 прогулів /а.с. 48/;

      копією попередження засудженого ОСОБА_1 за невихід на роботу в травні та в червні без поважних причин та зміну місця роботи без попередження КВІ від 07.07.2009 року, в якому ОСОБА_1 від підпису відмовився /а.с. 50/;

      копією акта перевірки виконання покарання у вигляді виправних робіт від 22.07.2009 року, згідно якого ОСОБА_1 за час роботи зарекомендував себе посередньо, іноді вживав спиртні напої. Протягом травня та червня 2009 року жодного разу не вийшов на роботу, нічим це не пояснюючи. 30.06.2009 року ОСОБА_1 звільнений за прогули. /а.с. 53/;

      копією витягу з наказу №2 від 30.06.2009 року, згідно якого ОСОБА_1 прийнято на роботу різнорабочим 07.08.2008 року, звільнено 30.06.2009 року за прогули /а.с. 54/;

      довідкою Вознесенського міськрайцентру зайнятості, згідно якого ОСОБА_1 не перебуває на обліку як безробітний, а тільки 01.09.2009 року звернувся за консультацією /а.с. 61/, та іншими матеріалами кримінальної справи у сукупності.

      Оскільки підсудний ОСОБА_1 скоїв ухилення від відбування виправних робіт, засудженого до цього покарання, то суд його дії кваліфікує по ч. 2 ст. 389 КК України.

      В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 не визнає своєї вини, стверджуючи, що він не міг працювати далі у ПП «ОСОБА_2В.», оскільки його не влаштовували умови праці, робочий день був ненормований,, заробітна плата була маленька і виплачувалася не стабільно, у нього були неприязні стосунки з чоловіком ОСОБА_2, а також у нього не було трудової книжки, але ці його ствердження спростувалися в судовому засіданні показаннями свідків та дослідженими матеріалами кримінальної справи, а також поясненнями самого підсудного, який пояснював, що його не влаштовували умови праці та інше, тому він перестав виходити на роботу.  Тому невизнання своєї вини суд розцінює як бажання уникнути справедливої кари за скоєне.

      В судовому засіданні допитані також свідки П»янова Т.М. та П»янова А.М., які пояснили суду, що знають підсудного ОСОБА_1 тільки з хорошої сторони, що підсудний раз в неділю до них приходив в гості і був завжди тверезий.

      Суд враховує  показання вказаних свідків як характеризуючи дані підсудного.

       При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання підсудного.

      В якості обставин, що пом»якшують покарання підсудного, суд враховує  задовільну характеристику з місця проживання та роботи.

      Обтяжуючих обставин суд не вбачає.

      Вироком Березанського районного суду Миколаївської області від 25.06.2005 року ОСОБА_1 засуджений по ст. 121 ч.2 КК України до 7 років позбавлення волі.  Постановою Вознесенського міськрайонного суду від 21.05.2008 року ОСОБА_1 замінено невідбуту частину покарання у вигляді  3 років 5 місяців 09 днів на більш м»яке покарання -  виправні роботи строком на 2 роки з відрахуванням на користь держави 20 відсотків із суми його заробітку.

      Новий злочин скоїв в період відбуття більш м»якого покарання за попереднім вироком і постановою Вознесенського міськрайонного суду від 21.05.2008 року.

      З урахуванням всіх обставин справи, особи підсудного,  який скоїв новий злочин в період відбуття покарання за попереднім вироком і постановою Вознесенського міськрайонного суду, суд не знаходить підстав для призначення покарання, не пов»язаного з позбавленням волі.

      Керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд,

                          ЗАСУДИВ

      ОСОБА_1 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 2 років обмеження волі.

      На підставі ст. 71, 72, ч. 6 ст. 82   КК України,  до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Березанського районного суду Миколаївської області від 25.06.2005 року, і постанови Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21.05.2008 року про заміну невідбутої частини покарання на більш м»яке покарання - виправні роботи строком на 2 роки, - остаточно призначити ОСОБА_1 –  1 рік 4 місяці  позбавлення волі.

      Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_1 змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду і зарахувавши йому в строк відбуття покарання тримання під вартою з дня затримання, тобто з 28 грудня 2009 року в СІЗО №20 м. Миколаєва.

      Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Миколаївської області на протязі 15 діб.

              Суддя