№ 2-а-74/10р.

ПОСТАНОВА

Іменем   України

    25 січня 2010 року                                                                                     м. Красноград

   Красноградський районний суд Харківської області  у складі головуючої судді  Болотової Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження  адміністративний  позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Красноградському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної доплати до пенсії “дітям війни”,-

  ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Красноградського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку  для звернення до адміністративного суду та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “дітям війни” за 2006-2008 роки.

В обґрунтування своїх позовних вимог він зазначив, що належить до соціальної категорії "Дитина війни" та  відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідач в порушення закону  не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії, про що він дізнався після отримання відповіді на його звернення про надання йому інформації про нарахування та виплату вказаної надбавки до пенсії 04.12.2009 року, тому він просить суд відновити йому пропущений строк для звернення до суду та зобов’язати відповідача здійснити йому як дитині війни перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки та виплатити перераховані суми.

         Позивач просив розглянути справу у його відсутність у зв’язку з похилим віком і станом здоров’я, про що зазначив в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Красноградському районі просив розглянути справу у відсутність їх представника, надав заперечення на позов, в якому просив суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що  Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення  «Про Пенсійний  фонд України».  Реалізація  нормативних приписів і пенсійних програм  здійснюється  шляхом фінансування  пенсійних виплат за рахунок  джерел визначених прибутковою частиною  бюджету і відповідно до напрямів витратної частини  бюджету Пенсійного фонду України.

Законом України  «Про соціальний захист дітей війни»  передбачено, що фінансування виплат по цьому закону  проводиться з Державного бюджету України. З цього слідує, що на відповідача  не покладено  обов’язок по фінансуванню вищезгаданих виплат.

Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через  невизначеність на законодавчому рівні  органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат   особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Так як від сторін надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність, суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження відповідно до ч.3 ст.122 КАС України

           Вивчивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач має статус "Дитини війни", що підтверджується пенсійним    посвідченням № 129375 від 17.12.1996 року.

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень УПФУ в Красноградському районі Харківської області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус “дітей війни”.

Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

 Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року, який набрав чинності  15.03.2006 року, до статті 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

 Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  запроваджені не були.

 Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України " Про Державний бюджет на 2006 рік " від 20.12.2005 року та " Про внесення змін до Закону України " Про Державний бюджет на 2006 рік " від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік".  

 Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

 Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Красноградському районі Харківської області повинне було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2008 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

З 01 січня 2008 року позивачу як “дитині війни” нараховувалось та виплачувалось підвищення, відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідкою ОСОБА_2 ПФУ у Красноградському районі.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року  за №10-рп2008 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пп.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з 22.05.2008 року ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Красноградському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу як “дитині війни” доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність п.п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Тобто з 22.05.2008 року відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, до 22.05.2008 року відповідач діяв правомірно, нараховуючи та сплачуючи доплати позивачу у відповідності до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року з урахуванням п.п. 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України”, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

       Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

       Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

       Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

        Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

        За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

         З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

     Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

      Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

        Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " покладено на УПФУ в Красноградському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.

        Суд, вирішуючи  клопотання  позивача про  відновлення  пропущеного строку для звернення до суду за захистом його прав, вважає необхідним прийняти до уваги  похилий вік позивача, те, що про надбавку до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії йому стало відомо лише після отримання відповіді на його звернення щодо надання відомостей фактичного нарахування та виплати вказаного підвищення 04.12.2009 року, а тому є підстави визнати причину пропущення позивачем строку  для звернення до суду поважною. Відповідно до ч.2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується  в порядку, встановленому  цим Кодексом.

        Суд також  враховує, що в запереченні на позов  відповідач не наполягає на відмову у задоволенні даного адміністративного позову  із-за пропущення строку звернення позивачем до адміністративного суду з позовом щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

        На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",   ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

    ПОСТАНОВИВ:

         Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

         Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду.

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області нарахувати та здійснити доплату до пенсії ОСОБА_1 як “дитині війни” за 2007 рік з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р.,  за 2008 рік з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розміру встановленого у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”.

         Зобов’язати УПФ України в Красноградському районі Харківської області виплати  провести з урахуванням фактично сплачених сум.

         В іншій частині позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Харківської області через Красноградський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

              Суддя