Справа № 172/255/18

Провадження № 2/172/274/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.10.2018 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, –

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що відповідно до укладеного договору б/н від 24.10.2007 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 8500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Відповідно до умов договору кредитор зобов’язався надати позичальнику кредит у сумі 8500 грн., а ОСОБА_3 зобов’язалася повернути кредит, сплатити відсотки, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Кредитор свої зобов’язання за договором виконав, надавши ОСОБА_3 кредит у сумі визначеній в договорі, однак остання свої зобов’язання належним чином не виконала, в результаті чого утворилася загальна заборгованість за кредитом та відсотками у сумі 8 671,18 грн.

16.04.2014 року ОСОБА_3 померла. Спадкоємцем померлої є ОСОБА_2, яка звернулася до Васильківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

17.12.2017 року до спадкоємиці померлої позичальниці було направлено лист-претензію з вимогою погашення заборгованості за кредитним договором, однак ніяких дій з боку ОСОБА_2 не було вчинено.

Ухвалою судді від 10.08.2018 року справу прийнято до свого провадження та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликлм учасників справи.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутність, підтримав позовні вимоги, не заперечував проти винесення заочного рішення у разі неявки відповідача.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи у його відсутність не скористався та не повідомив суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у загальному порядку не подав.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

У ході судового розгляду встановлено, що 24.10.2007 року публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 «ПриватБанк» укладено кредитний договір з ОСОБА_3 Відповідно до умов договору кредитор зобов’язався надати позичальнику кредит у сумі 8 500 грн., а ОСОБА_3 зобов’язалася повернути кредит, відсотки за його використання, а також здійснювати інші платежі відповідно додоговору та умов і правил надання продукту кредитних карт. Кредитором у повному обсязі та належним чином виконано свої зобов’язання.

ОСОБА_3 померла 16 вересня 2014 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Васильківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 16.09.2014 року.

Позичальник станом на день смерті – 16.09.2014 року, має заборгованість перед кредитором в сумі 8 671,18 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 8 194,18 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 477,00 грн.

08.10.2016 року позивачем направлено претензію кредитора до Васильківської державної нотаріальної контори (а.с.23). Повідомленням завідуючої Васильківської державної нотаріальної контори від 15.11.2016 року № 314 ПАТ КБ «Приват Банк» повідомлено про те, що після померлої ОСОБА_3 спадкоємцем за законом є її донька ОСОБА_2, яка одержала спадщину (а.с.24).

17.12.2017 року поштою ОСОБА_1 направив лист - претензію спадкоємиці ОСОБА_2 про сплату заборгованості за кредитним договором в сумі 8671,18 грн.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Частинами 1, 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її.              

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Зі змісту зазначених норм видно, що прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або в разі відсутності наведених вище обставин, - поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк.

Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині

У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року роз'яснено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, який виник за життя спадкодавця.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відсутні обґрунтовані підстави для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором б/н від 24.10.2007 року, оскільки позивачем, не зважаючи на відкритість реєстрів нерухомого майна, не надано доказів щодо наявності спадкової маси, її вартості, яку прийняла ОСОБА_2 після смерті боржника ОСОБА_3, в зв'язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 211, 247, 259, 263, 279 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1218, 1219, 1268-1270, 1281, 1282, 1297 ЦК України, суд –

У Х В А Л И В

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя                                І.Г. Битяк