Справа № 202/588/18

Провадження № 2/202/961/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 вересня 2018 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Зосименко С.Г.

при секретарі Герасименко В.А.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Грищенко Володимир Іванович про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2, відповідно до якої просить стягнути на свою користь суму авансу отриманого за попереднім договором купівлі-продажу у сумі 239 769 (двісті тридцять дев'ять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) гривень 00 копійок та судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2 398 (дві тисячі триста дев'яносто вісім) гривень 00 копійок.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані наступним. 01 лютого 2013 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Грищенко В.І. та зареєстровано в реєстрі за № 67. У відповідності до змісту договору, купівля-продаж квартири має бути вчинена за суму, що на день підписання основного договору становитиме 25 000 (двадцять п'ять тисяч) доларів США, встановленим за обмінним курсом національного банку України та договір купівлі-продажу має бути укладений не пізніше 01 лютого 2018 року. ОСОБА_4 на підтвердження наміру подальшого укладення договору купівлі-продажу надала відповідачу грошові кошти у сумі 68 800 (шістдесят вісім тисяч вісімсот) гривень, що є еквівалентом 8 600 доларів США за встановленим сторонами обмінним курсом 1 USD = 8,00 грн. Відповідно до оприлюднених даних НБУ станом на 01 лютого 2013 року курс гривні по відношенню до долара становив 7,99 гривень за 1 долар. Зазначена грошова сума була визначена сторонами як аванс. Всупереч вимогам попереднього договору купівлі-продажу від 01 лютого 2013 року, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 так укладений і не був. Умовами попереднього договору передбачено про обов'язок відповідача провернути отриману суму авансу у триденний строк з дня отримання відповідної вимоги про це. 01 лютого 2018 року ОСОБА_4 в усній та письмовій формі було заявлено вимогу про повернення суми авансу за попереднім договором. 02 лютого 2018 року та 03 лютого 2018 року зазначена вимога була пред'явлена повторно, однак до теперішнього часу відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконала. У відповідності до даних оприлюднених Національним банком України, станом на 05 лютого 2018 року, офіційний курс встановлено на рівні 27 гривень 88 копійок за 1 долар США. Таким чином, позивач вважає, що відповідач повинна повернути суму авансу отриману за попереднім договором купівлі-продажу у розмірі 239 769 гривень, що станом на момент подання позову еквівалентно 8 600 доларів США. Наведене зумовило ОСОБА_4 звернутись до суду з відповідною позовною заявою для захисту своїх порушених прав та інтересів.

Одночасно із зверненням до суду з позовною заявою, ОСОБА_4 подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої вона просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності б/н від 09 серпня 2012 року, видане Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2018 року накладено арешт на вищевказану квартиру, яка належить відповідачу на праві власності.

10 квітня 2018 року на адресу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшов відзив відповідача на позовну заяву ОСОБА_4, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 не відбулось саме з вини позивача. Відповідно до умов попереднього договору, укладеного між позивачем та відповідачем 01 лютого 2013 року, кінцевою датою укладення договору купівлі-продажу є 01 лютого 2018 року включно. 01 лютого 2018 року ОСОБА_2 на виконання умов попереднього договору звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Грищенка В.І. з метою укладення договору купівлі-продажу квартири та мала при собі всі необхідні документи для укладення зазначеного правочину. Позивач ОСОБА_4 в свою чергу відмовилась проводити оплату, необхідну для посвідчення договору купівлі-продажу та з власної ініціативи перенесла зустріч на 02 лютого 2018 року. Жодних вимог щодо повернення грошових коштів, сплачених в рахунок авансу, або попередження про небажання укладати угоду, відповідач не отримувала ані в усній, ані в письмовій формі. Вважає, що позивач свідомо зірвала підписання угоди з метою подальшого стягнення з неї грошових коштів.

11 травня 2018 року на адресу суду надійшла відповідь ОСОБА_4 за підписом представника ОСОБА_1 на відзив ОСОБА_2, відповідно до якої просить задовольнити позовні вимоги позивача та звертає увагу суду на те, що пунктом 1 укладеного попереднього договору сторони погодили, що продовження терміну для укладення договору купівлі-продажу допускається за додатковим погодженням питання між сторонами, яке має бути оформлено відповідним нотаріально посвідченим договором. Крім того, звертає увагу суду на те, що за період з 01 лютого 2013 року по 01 лютого 2018 року жодних пропозицій з боку відповідача щодо можливості укладення договору купівлі-продажу позивачу не надходило.

01 березня 2018 року відповідачем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на ухвалу судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2018 року, якою накладено арешт на спірну квартиру.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2018 року без змін на підставі того, що між сторонами існує спір з приводу нерухомого майна та невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позовної підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Суду доповів, що між сторонами у справі було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, згідно умов якого позивач та відповідач домовились укласти договір купівлі-продажу у строк до 01 лютого 2018 року. На підтвердження наміру укладення зазначеного вище договору позивач ОСОБА_4 передала відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 68 800 грн., що на момент підписання попереднього договору складало 8 600 доларів США. Зазначена грошова сума визначена сторонами як аванс. Залишок суми в розмірі 16 400 доларів США за обмінним курсом національного банку повинна була передаватися в день підписання основного договору купівлі-продажу квартири. Проте, у зазначений в договорі строк, договір купівлі-продажу квартири укладений не був саме з вини ОСОБА_2 Умовами попереднього договору було обумовлено про обов'язок відповідача повернути сплачену суму авансу в разі коли укладення договору купівлі-продажу не відбудеться, однак ОСОБА_2 на вимоги позивача про повернення сум грошових коштів не реагує та жодних дій з приводу врегулювання спору не вчиняє. З приводу доводів відповідача про невиконання умов попереднього договору з боку ОСОБА_4 пояснив, що в процесі розгляду справи було встановлено, що 01 лютого 2018 року близько 10:00 години сторони у справі дійсно з'явились до нотаріальної контори, де повинен був укладатись основний договір купівлі-продажу квартири, однак ОСОБА_2 не мала при собі повного пакету документів для вчинення цього правочину. Час роботи нотаріальної контори визначено до 16:00 години, в той час як ОСОБА_2 прибула повторно до нотаріальної контори з начебто повним та необхідним пакетом документів для укладення угоди вже о 17:00 години, тобто після закриття нотаріальної контори. Вважає, що вчинення правочину купівлі-продажу нерухомого майна вимагає дотримання ряду процедур, зокрема відкриття поточного рахунку в банківській установі, сплата державного мита у відповідності до оцінки та інше, однак жодного документу, який би підтверджував готовність відповідача на укладення договору купівлі-продажу, матеріали справи не містять. На сьогоднішній день нерухоме майно продано іншій особі. ОСОБА_1 звернув увагу суду на те, що норми чинного законодавства та умови попереднього договору від 01 лютого 2013 року не передбачають необхідність встановлення причин та обставин не укладення основного договору, а зобов'язують повернути отримане за попереднім договором у випадку не укладення основного договору. Вважає, що з відповідача підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 8600 доларів США в перерахунку на курс долару станом на 05 лютого 2018 року, оскільки саме 05 лютого 2018 року є першим днем після спливу необхідного триденного строку з моменту пред'явлення вимоги щодо повернення авансу.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 Суду пояснила, що дійсно між нею та ОСОБА_4 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири та позивачем було передано грошові кошти у розмірі 68 800,00 грн. в якості сплати авансу на підтвердження наміру подальшого укладення договору купівлі-продажу та домовились в майбутньому укласти основний договір до 01 лютого 2018 року. ОСОБА_2 домовилась з позивачем, що остання разом з чоловіком будуть проживати в спірній квартирі з моменту укладення попереднього договору до моменту укладення основного договору купівлі-продажу. Причиною укладення саме попереднього договору була відсутність грошових коштів у ОСОБА_4 До настання обумовленої дати відповідач неодноразово пропонувала ОСОБА_4 укласти основний договір купівлі-продажу, на що отримувала відмову через відсутність необхідної суми грошових коштів. Сторонами було прийнято рішення про укладення основного правочину саме 01 лютого 2018 року о 17:00 годині, оскільки саме о цій годині нотаріус погодився проводити його нотаріальне посвідчення. У призначений час ОСОБА_2 прибула до нотаріуса з необхідним пакетом документів, зокрема документами на право власності, довідками щодо відсутності прописаних в квартирі осіб, технічним паспортом, висновком експерта щодо вартості майна та інше, однак ОСОБА_4 від укладання угоди відмовилась. У зв'язку із тим, що ОСОБА_4 відмовилась від продажу квартири, ОСОБА_2 продала своє майно іншій особі - ОСОБА_6 Жодних заборон в державному реєстрі майнових прав на момент укладення угоди не було.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та просила відмовити в їх задоволенні. Доповіла суду, що позивач ОСОБА_4 мешкає в спірній квартирі відповідача за її усним дозволом. Відповідач же доступу до квартири не має. У призначений строк для укладення основної угоди ОСОБА_2 з'явилась до нотаріальної контори, однак позивач відмовилась від укладання вказаного правочину та перенесла зустріч на 02 лютого 2018 року, однак знову на призначену дату не з'явилась. Звернула увагу суду на те, що за попереднім договором сторони не передбачали визначення грошового еквівалента в іноземній валюті.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Грищенко В.І. в судове засідання не з'явився, натомість спрямував на адресу суду заяву, відповідно до якої просив розглядати цивільну справу у його відсутність.

Оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши думку сторін, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 лютого 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Грищенко В.І., зареєстрований в реєстрі за № 67, за умовами якого сторони зобов'язались в майбутньому, в строк до 01 лютого 2018 року укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1. Продаж квартири буде здійснюватися за суму, що на день підписання договору становитиме 25 000 (двадцять п'ять тисяч) доларів США за встановленим обмінним курсом Національного банку України.

Відповідно до п. 3 вищезазначеного попереднього договору купівлі-продажу ОСОБА_4 передала ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 68 800,00 грн., що є еквівалентом 8 600 доларів США за встановленим сторонами обмінним курсом 1 USD = 8,00 грн. Зазначена сума розцінена сторонами як аванс в рахунок наступного укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до п.4 попереднього договору, при оформленні договору купівлі-продажу сума, що підлягатиме передачі буде зменшена на суму переданого авансу і має становити на день підписання договору еквівалент 16 400,00 доларів США за встановленим обмінним курсом Національного банку України.

Пунктом 5 попереднього договору передбачено, що у разі, коли договір купівлі-продажу не відбудеться, ОСОБА_2 зобов'язується повернути ОСОБА_4 отриманий аванс у повній сумі протягом трьох діб з дня вимоги, заявленої у будь-якій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладання.

Як вбачається з матеріалів справи, після укладання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна сторони не уклали основний договір та станом на дату розгляду справ договір купівлі-продажу нерухомого майна між ними укладено не було, тому грошова сума, передані позивачем відповідачу при підписанні попереднього договору є авансом, який підлягає поверненню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Аванс - це спосіб платежу і він не виконує забезпечувальні функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов'язання.

Оскільки між сторонами не було укладено договір купівлі-продажу, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана ОСОБА_4 ОСОБА_2 грошова сума у розмірі 68800 грн., що еквівалентно 8600 доларів США, є авансом, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21.08.2018 року у справ № 520/5338/14-ц, провадження № 61-13891св18.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме з відповідача необхідно стягнути суму авансу у розмірі 239769,00 грн. (8600 доларів США х 27,89 грн.).

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується вимогами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2 398,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 533, 571 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 77, 78, 81, 82, 141, 246 264, 265, 266 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2, проживає за адресою: АДРЕСА_2) суму авансу у розмірі 239769 грн. сплачений судовий збір у розмірі 2398 грн. а всього - 242167 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.Г. Зосименко